Рішення № 95237162, 26.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року м. Київ № 640/24452/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»доДержавної служби України з безпеки на транспортіпровизнання протиправною та скасування постанови,УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Епіцентр К») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі по тексту - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій від 15 вересня 2020 року №220164, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченого позивачем штрафу у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що не є суб`єктом, до якого відповідач має право застосовувати адміністративно-господарські санкції, оскільки відповідно до товаросупроводжуючих документів автомобільним перевізником в межах спірних відносин є ТОВ «Інтерагроінвест»; відповідачем порушено процедуру винесення оскаржуваної постанови; відсутні докази наявності свідоцтва про повірку зважувального обладнання, обладнання пункту зважування платіжним терміналом, не надано підтверджуючих документів, що вагове обладнання забезпечує зважування сипучих вантажів у русі, не надано доказів кваліфікації персоналу стаціонарного пункту зважування; відповідачем протиправно застосовано до позивача методику виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, оскільки вона не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/24452/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведення рейдової перевірки інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області виявлено перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; оскільки позивачем у встановлений законодавством термін не перереєстровано транспортний засіб на особу, яка його експлуатує, відповідальність за виявлене порушення покладається на ТОВ «Епіцентр К»; відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог законодавства, що також підтверджується судовою практикою в аналогічних справах; зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить свідоцтво про повірку; про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач був повідомлений належним чином у розумні строки, проте, своїм правом на надання пояснень та на присутність під час розгляду справи не скористався; оскільки за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт виявлено виконання позивачем вантажних перевезень з накладенням на одиночну вісь 12,27 т при нормативно допустимому 11 т, що у відсотковому значенні складає 11,55%, відповідачем правомірно застосовано у відношенні ТОВ «Епіцентр К» штрафну санкцію спірною постановою.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідно до вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів набаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255 пункт зважування не був обладнаний платіжним терміналом для розрахунку електронним платіжним засобом; відповідачем не надано доказів, підтверджуючих, що вагове обладнання забезпечує зважування сипучих вантажів у русі та не надано доказів кваліфікації персоналу щодо проходження ними інструктажу по роботі з обладнанням. Крім того, позивача повторно посилається на відсутність методики виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року замінено відповідача на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 вересня 2020 року №220164 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Епіцентр К» встановлено, що останнім допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20%, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», зі змінами та доповненнями, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, здійснення габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони.

Відповідно до пункту 16 цієї Постанови перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Згідно з пункту 3 цих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з абзацом 1 пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно з пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Таким чином, обов`язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Разом із тим, ані Правила дорожнього руху, ані Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не визначають поняття перевізника.

В той же час, таке визначення міститься у Законі України «Про автомобільний транспорт».

Так, статтею 1 вказаного закону визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Разом із тим, відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб, щодо якого було проведено перевірку, перебував у оренді ТОВ «Інтерагроінвест» відповідно до договорів оренди транспортного засобу від 01 травня 2020 року №SCH31-IAI/TB та №V27-IAI/TB, актів прийому-передачі транспортного засобу від 01 травня 2020 року.

Крім того, відповідно до наказу ТОВ «Інтерагроінвест» від 02 квітня 2019 року №249-к ОСОБА_1 , який був водієм транспортного засобу в межах спірних відносин, прийнято на посаду водієм у ТОВ «Інтерагроінвест», що також підтверджується довідкою від 11 серпня 2020 року №209 та строковим трудовим договором від 03 квітня 2019 року. згідно з товарно-транспортною накладною від 26 липня 2020 року перевізником зазначено ТОВ «Інтерагроінвест».

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил №363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізника - ТОВ «Інтерагроінвест», проте, даний факт було проігноровано посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області під час перевірки.

За змістом частини другої статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Таким чином, відповідачем в межах спірних відносин не доведено, що позивач в межах спірних відносин є перевізником та, відповідно, відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді застосування штрафу спірною постановою.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування спірної постанови знайшли своє документальне та нормативне підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо доводів позивача про ненадання примірника акта та про розгляд справи про правопорушення за відсутності представника позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 20 -24 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Тобто, положеннями Порядку №1567 не передбачено направлення позивачу акта перевірки.

Відповідно до пунктів 25 -27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідачем на підтвердження направлення позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення долучено до матеріалів справи копію списку №5765 поштових відправлень листів з копією фіскального чека від 10 вересня 2020 року, номер відправлення 0308300585722; відповідно до роздруківки з офіційного сайту Укрпошти відправлення з номером 0308300585722 вручено 11 вересня 2020 року з урахуванням чого у суду є підстави вважати, що позивач був повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення відповідно до вимог Порядку №1567.

При цьому, судом також не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності доказів наявності свідоцтва про повірку зважувального обладнання, не надання підтверджуючих документів, що вагове обладнання забезпечує зважування сипучих вантажів у русі, оскільки відповідачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 20 травня 2021 року, відповідно до якого за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь».

Щодо відсутності доказів обладнання пункту зважування платіжним терміналом, не надання доказів кваліфікації персоналу стаціонарного пункту зважування, суд зазначає, що в межах спірних відносин не досліджується відповідність пункту зважування встановленим вимогам, оскільки зазначене не є предметом спору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань сплаченого позивачем штрафу суд зазначає наступне.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182, який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі). Тобто, у даному випадку повернення сплачених коштів здійснюється на підставі зазначеного Порядку.

Відповідно до пункту 3 вищевказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Тобто, поверненню помилково сплачених коштів передує подання платником відповідної заяви або уповноваженим органом - подання.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою, формування уповноваженим органом подання та направлення його до казначейської служби, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність спірної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, з урахуванням передчасності заявлених вимог про стягнення сплаченого штрафу, адміністративний позов ТОВ «Епіцентр К» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Епфцентр К» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій від 15 вересня 2020 року №220164.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епфцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К, РНОКПП 32490244) до понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривня за рахунок бюджетних асигнувань Державну службу України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-кт Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова