Рішення № 95236731, 01.03.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року справа № 580/4325/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову б/н у ВП № 52844318 від 11.12.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 40274,46 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову б/н про відкриття виконавчого провадження № 52844318 від 08.11.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 40274,46 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання). Зобов`язано відповідача протягом двох днів з дня отримання даної ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №52844318.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначає, що про оскаржені постанови дізналась 28.09.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №52844318. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2011 року у цивільній справі №2-197/11 не виконано. Виконавче провадження де стягувачем є ПАТ «Дельта Банк» - закрито.

Представник позивача стверджує, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, а тому така постанова є незаконною та підлягає до скасування.

У відзиві на адміністративний позов відповідач просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що частинами 5, 7, 8, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачений перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується. Винесена постанова про стягнення з позивача (боржника) виконавчого збору не входить до вищезазначеного переліку підстав, за яких виконавчий збір не стягується, тому в посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 52844318 від 11.12.2012 та відсутні підстави скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 52844318 від 11.12.2012.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Центральному відділі ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження №35522177 з виконання виконавчого листа № 2-197 від 29.11.2012, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси, про звернення стягнення на передану відповідачем ОСОБА_1 в іпотеку на користь ПАТ «Дельта Банк» двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 11.12.2012 у виконавчому провадженні №35522177 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 40274,46 грн. на підставі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 08.11.2016 відкрито виконавче провадження №52844318 з примусового виконання вищенаведеної постанови від 11.12.2012 про стягнення виконавчого збору в сумі 40274,46 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду, суд враховує, що за частинами 1, 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В ході судового розгляду спору відповідач не надав доказів, які підтверджують отримання позивачем оскаржених постанов.

Натомість за твердженням представника позивача про оскаржені постанови їй стало відомо 28.09.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №52844318. На підтвердження зазначених обставин надано копію листа №64986 від 18.09.2020 Центрального відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та копію заяви від 10.09.2020 про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень з відміткою про ознайомлення.

Позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку 01.10.2020, тобто в межах десятиденного строку звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що за статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції чинній на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження.

Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання виконавчого документа; вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, судове рішення у виконавчому провадженні №35522177 не виконано, а виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції чинній на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №726/1538/16-ц.

В контексті наведеного, суд зазначає, що фактичне виконання рішення у виконавчому провадженні №35522177 не відбулось в силу законодавчої заборони звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу. Як наслідок, з позивача не може бути стягнуто виконавчий збір, оскільки стягнення останнього не може відбуватись окремо, без реального виконання виконавчого документу.

Наведене є підставою для скасування постанови від 11.12.2012 у виконавчому провадженні № 52844318 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 40274,46 грн.

Щодо вимог позивача про скасування постанови від 08.11.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52844318, суд зауважує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору має безпосереднім наслідком закінчення виконавчого провадження з виконання такої постанови.

Отже, у випадку відмови державного виконавця закінчувати виконавче провадження у позивача виникне право звернення до суду за захистом своїх порушених прав, натомість заявлені у даній справі вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №52844318 є передчасними, тому задоволенню не підлягають.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору, відповідач прийняв постанову всупереч вимог Закону, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені судові витрати слід стягнути на користь позивача в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 11.12.2012 у виконавчому провадженні №52844318 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 40274,46 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, просп. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко