Рішення № 95233370, 01.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/20134/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Консалтинг»

про 274314,72 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Консалтинг» про стягнення 274314,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного Договору поставки запасних частин №11902-ЗЧ від 26.09.2017 в частині своєчасної та повної оплати товару, передбаченої вищевказаним договором, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 221823 грн. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 31898,78 грн, 3% річних у розмірі 8587,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 12005,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

30.12.2020 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.01.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 25.01.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 04.02.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 01.02.2021.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.01.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, кв. 112.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477412315 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 11.01.2021.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Консалтинг» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки запасних частин №-11902-ЗЧ відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити запасні частини, мастильні матеріали та супутні товари до сільськогосподарської техніки (далі - товар), покупець зобов`язується - прийняти і оплатити товар на умов цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31.12.2017. якщо за 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом про розірвання договору, строк дії даного договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно.

Згідно з п. 3.1. договору, товар надається покупцю на складі постачальника протягом 5 робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок постачальника 100% загальної вартості товару, якщо інше не передбачено специфікацією до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.8.2., 3.8.3., 3.8.4. договору в специфікаціях вказується: найменування і код товару по каталогу підприємства-виробника, кількість, ціна, умови і термін оплати, погодженої сторонами партії товару. Датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника на окрему партію товару згідно специфікації. Товар передається від постачальника до покупця за дорученням на підставі видаткової накладної.

Відповідно до п. 10.1. договору накладні, за якими поставляється товар за цим договором, а також додатки та інші двосторонні документи до Договору, що підписані повноважними представниками постачальника та уповноваженими представниками покупця за даним договором. Вважаються невід`ємною частиною цього договору.

Специфікацією №ТМУ00000530 від 21.08.2019 сторони погодили, що вартість товару складає 316890 грн, строк оплати: 30 % - 22.08.2019, 70% - 03.09.2019, товар поставляється на умовах EXW/м. Бориспіль, вул. Новопрорізна,, 8А, строк поставки - 23.08.2019.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар визначений у вищезазначеній специфікації, що підтверджується видатковою накладною №22930 від 23.08.2019 на суму 316890 грн, яка підписана без зауважень щодо кількості, якості та строку поставки представником відповідача.

Проте, відповідач виконав лише частково зобов`язання за укладеним між сторонами договору оплативши 30% поставленого товару - 95067 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у 221823 грн.

15.10.2020 позивачем листом №496 від 15.10.2020 направив відповідачу вимогу щодо виконання зобов`язань за спірним Договором в якому просив останнього сплатити суму заборгованості за договором та штрафні санкції. Направлення вищезазначеної вимоги підтверджується належними доказами, проте відповідач залишив дану вимогу без розгляду та задоволення.

Доказів щодо повної оплати відповідачем за поставлений товар позивачем матеріали справи не містять.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов вищезазначеного договору позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до Специфікації від 21.08.2019 відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар у наступний спосіб: 30 % від вартості товару до 22.08.2019 та 70 % від вартості товару до 03.09.2019, проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплати лише в частині 30% вартості за поставлений товар, доказів щодо оплати 70% вартості товару матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначені обставини, оцінюючи подані позивачем докази щодо оплати товару та відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 8587,93 грн та інфляційних втрат в сумі 12005,01 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши надані позивачем розрахунки на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.2. договору визначено, що за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення) від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована за весь період прострочення оплати.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест Консалтинг» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, кв. 112; ідентифікаційний код 36086428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайтен Машинері Україна» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 1, ідентифікаційний код 38379774) 221823 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот двадцять три) грн заборгованості, 31898 (тридцять одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) грн 78 коп. пені, 8587 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн 93 коп. 3% річних та 12005 (дванадцять тисяч п`ять) грн 01 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4114 (чотири тисячі чотирнадцять) грн 72 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 01.03.2021

Суддя Я.В. Маринченко