Рішення № 95233369, 01.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/20386/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про 15250,76 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 15250,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2019 по вул. Миру, 74, в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Fiat Scudo», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Kia Stonic», д.н.з НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , якому позивач, як страховик виплатив, страхове відшкодування в розмірі 14869,89 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» позивач просить стягнути з відповідача 13869,89 грн страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 227,38 грн, пеню в сумі 847,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 306,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.01.2021, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.01.2021 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 25.01.2021. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 20.01.2021.

Відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик, позивач) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.19.2447329 за умовами якого, зокрема, застраховано автомобіль марки «Kia Stonic», д.н.з НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3019365409149085, 30.12.2019 по вул. Миру, 74, в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Fiat Scudo», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Kia Stonic», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої пошкоджено вищезазначені транспорті засоби.

Відповідно до вищезазначеної довідки, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Fiat Scudo», д.н.з НОМЕР_1 , зокрема, п. 10.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.02.2020 по справі №369/153/20, встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п. 10.2 ПДР, виїжджаючи на дорогу з двору будинку, не дав дорогу транспортному засобу, який рухався по ній.

Вказаною постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Станом на час розгляду даної справи, вказана постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 07.03.2020.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП належним чином підтверджується матеріалами справи.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.19.2447329 від 21.02.2019, на підставі страхового акта №3.19.3722-1 від 10.01.2020, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Промавтотехсервіс» в розмірі 14869,89 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №ЦО00138 від 10.01.2020.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку-фактури №0000000020 від 04.01.2020 СТО - ТОВ «Промавтотехсервіс», згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 17489,86 грн.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Fiat Scudo», д.н.з НОМЕР_1 , застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО1200073 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Еталон», чинного на момент скоєння ДТП (30.12.2019).

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Kia Stonic», д.н.з НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.19.2447329 від 21.02.2019, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мало до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню виплачене страхове відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№1421/3.19.3722 від 27.02.2020 про виплату страхового відшкодування в сумі 14869,89 грн. Проте відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 54500,82 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 227, 38 грн та 306.14 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було зазначено, лист вих.№1421/3.19.3722 від 27.02.2020 яким було направлено відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування у розмірі 14869,89 грн, який було отримана відповідачем 03.03.2020, що підтверджується копією роздруківки з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» відстеження відправлень. Проте відповідачем вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим, з урахуванням положень п.32.2 Закону, датою прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем перед позивачем є 02.06.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування трьох відсотків річних проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в межах заявленої позивачем суми.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 847,35 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4338,19 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано витяг з Договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 03.07.2020 укладеного із ФОП - Шуплякова С.Б. та платіжне доручення №25.01.2021 на суму 132392,92 грн, у графі призначення платежу зазначено: «оплата згідно з дог. про надання юрид.послуг №03/07-Ю від 03.07.2020 та Звіту №12 за грудень 2020.

Разом з тим, суд зазначає, що в тексті позовної заяви позивач зазначив, що ним отримано наступні послуги: п.1 вивчення страхової справи №3.19.3722. Написання та направлення запитів для отримання копії постанови суду у справі про адміністративне правопорушення та висновку ФОП «Залуцький С.В.» у справі №3.19.3722; п. 2 Написання позовної заяви. Копіювання додатків та посвідчення копій документів. Складання опису поштового вкладення. Організація направлення засобами поштового зв`язку копій позовної заяви з додатками відповідачу та позовної заяви до суду.

Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи ані Звіту №12 за грудень 2020 на підставі якого здійснено оплату за надані послуги, відповідно до платіжного доручення від 06.01.2021, ані акту приймання-передачі виконаних робіт, яким підтверджується факт отримання послуг позивачем від ФОП - Шуплякова С.Б., у зв`язку з чим, суд не має можливості встановити чи дійсно витрати на які посилається позивач було понесено у зв`язку з розглядом справи №910/20386/20.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є обґрунтованими, у зв`язку з чим, суд відмовляє у покладені на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під`їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; ідентифікаційний код 36086124) суму страхового відшкодування в розмірі 13869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 89 коп., 227 (двісті двадцять сім) грн 38 коп. трьох відсотків річних, 306 (триста шість) грн 14 коп. інфляційних втрат, 847 (вісімсот сорок сім) грн 35 грн пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 01.03.2021

Суддя Я.В. Маринченко