Рішення № 95233250, 23.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 Справа № 908/3318/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689)

до відповідача Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька обл., смт. Чернігівка, вул. Бабенка, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 24910221)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом до відповідача Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича, в якому просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 27951,32 грн.

22.12.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3318/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справі присвоєно номер провадження 35/210/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 26.01.2021.

Ухвалою суду від 26.01.2021 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 23.02.2021.

В судове засідання 23.02.2021 представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.07.2020 інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.07.2020 № 347-ДК/0111П/07/01/-20. Згідно зі змістом згаданого протоколу особою, яка вчинила адміністративне правопорушення є керівник фермерського господарства ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Третім апеляційним адміністративним судом за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної Олени Анатоліївни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови встановив наступні обставини, цитую: «...суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем доведено, позивачем не спростовано, що земельна ділянка державної форми власності площею 18,1786 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0001, станом на час проведення контрольного заходу використовувалася Фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича в особі керівника Усенка Юрія Дмитровича без оформлення відповідного права в порядку, визначеному чинним законодавством, що є за своєю правовою природою самовільним зайняттям земельної ділянки, а тому оскаржувана постанова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є обґрунтованою та правомірною.»

08.07.2020 інспектором було розраховано розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до розрахунку від 08.07.2020 розмір шкоди склав 27951,32 грн.

Станом на момент підготовки цієї позовної заяви та її подачі до суду у добровільному порядку шкода відповідачем не сплачена.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Ухвали суду у справі №908/3318/20 направлені на адресу відповідача. Про отримання відповідачем ухвали суду від 28.12.2020 про відкриття провадження у справі свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3318/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неявку сторін фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

В судовому засіданні 23.02.2021 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства (акт обстеження земельної ділянки від 22.06.2020 №347-ДК/215/АО/10/01/-20 щодо огляду земельної ділянки площею 18,1786 га з кадастровим номером 2325585700:03:029:0001, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ільїнського старостинского округу Чернігівської селищної отг Чернігівського району Запорізької області), проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області, встановлено, що на земельній ділянці, яка використовується фермерським господарством Усенка Д.Г. без правовстановлюючих документів, присутні ознаки поверхневого обробітку ґрунту, зростають сільськогосподарські культури – соняшник. За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту – земельної ділянки від 22.06.2020 №347-ДК/283/АП/09/01/-20.

ОСОБА_2 ознайомлений з актом, копію акту отримав, про що свідчить його підпис у акті.

03.07.2020 інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.07.2020 № 347-ДК/0111П/07/01/-20. Згідно зі змістом згаданого протоколу особою, яка вчинила адміністративне правопорушення є керівник фермерського господарства ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

08.07.2020 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано на адресу відповідача повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту0 без спеціального дозволу від 08.07.2020 №347-ДК/0079/ИК/11/01/-20 на суму 27 951,32 грн, а також розрахунок розміру заподіяної шкоди.

13.07.2020 інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення №347-ДК/0116По/08/01/-20, якою керівника Фермерського господарства Усенка Д.Г. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постанову надіслано на адресу відповідача поштою 15.07.2020.

Згідно зі змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі №329/588/20 за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_2 до головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Мізерної Олени Анатоліївни, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про скасування постанови встановлено наступні обставини: «...суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем доведено, позивачем не спростовано, що земельна ділянка державної форми власності площею 18,1786 га, кадастровий номер 2325585700:03:029:0001, станом на час проведення контрольного заходу використовувалася Фермерським господарством Усенка Дмитра Григоровича в особі керівника Усенка Юрія Дмитровича без оформлення відповідного права в порядку, визначеному чинним законодавством, що є за своєю правовою природою самовільним зайняттям земельної ділянки, а тому оскаржувана постанова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області є обґрунтованою та правомірною.»

Як вже зазначалося, 08.07.2020 інспектором було розраховано розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Відповідно до розрахунку від 08.07.2020 згаданий розмір шкоди склав 27951,32 грн.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

В силу п. 7 названої Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 №1619.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про державний контроль за використанням і охороною земель", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Згідно із ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно із статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 ЗУ "Про охорону земель", згідно якої юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 цього ж кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 названого кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 324 вказаного кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 цього ж кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Застосування вищенаведених норм матеріального права в їх сукупності дає змогу дійти переконливого висновку про те, що правопорушником було заподіяно шкоду державі як власнику майна, права якого порушені.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пп. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області

Отже, наведені приписи свідчать, що вищезгадана шкода заподіяна державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Статтею 386 Цивільного кодексу України визначені засади захисту права власності. Так, однією зі згаданих засад є те, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 наведеної норми).

Крім того, в контексті наявності вищевикладених доказів та встановлених на їх підставі обставин, слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону основними принципами здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства України.

З положень ст. 14 Конституції України вбачається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відносно земельних ділянок, які були об`єктом перевірки, відсутні будь-які рішення органів виконавчої влади про їх передачу у власність, надання у користування (оренду) Фермерському господарству Усенка Дмитра Григоровича. Натомість, факт використання зазначених земельних ділянок відповідачем підтверджено в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

За результатами дослідження наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення.

Розрахунок завданої шкоди виконано вірно.

Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09.10.2018 у справі № 908/4007/15, постанові від 12.10.2018 у справі № 925/119/18, постанові від 12.09.2019 у справі № 908/1092/18, постанові від 12.11.2019 у справі № 914/2436/18.

Відповідач не подав доказів відсутності вини у вчиненні правопорушення.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що наявні підстав для стягнення з відповідача шкоди завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька обл., смт. Чернігівка, вул. Бабенка, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 24910221) на користь держави (розрахунковий рахунок UA728999980314070611000008403, банк Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача ЄДРПОУ 37892348, отримувач УК у Черн.рн/отг смт Черніг./24062200) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 27 951,32 грн (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 32 коп.).

Стягнути з Фермерського господарства Усенка Дмитра Григоровича (71202, Запорізька обл., смт. Чернігівка, вул. Бабенка, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 24910221) на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, б. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 39820689), судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.03.2021 року.

Суддя О.А. Топчій