Рішення № 95233249, 23.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/214/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2021 Справа № 908/3379/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Крохмаль А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, б. 64-Д, оф. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 41256525)

до відповідача Фермерського господарства «Прадо» (72150, Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка, б. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 19279157)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт-Поінт” з позовом до відповідача Фермерського господарства “Прадо”, в якому просить стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі 351893,79 грн, 3% річних у розмірі 6764,79 грн, втрати від інфляції у розмірі 14177,02 грн.

29.12.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3379/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 30.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справі присвоєно номер провадження 35/214/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 27.01.2021.

Ухвалою суду від 27.01.2021 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 23.02.2021.

В судове засідання 23.02.2021 представники сторін не з`явилися.

23.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки гороху майбутнього врожаю №04-05/2020-15 від 04.05.2020 щодо своєчасності поставки товару. При цьому, позивач зазначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 з відповідача вже стягнуто суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 506 322,00 грн, а також стягнуто неустойку та штраф.

Відтак, позивачем на підставі п. 5.4. договору нараховано неустойку на суму попередньої оплати 506 322,00 грн за період з 31.07.2020 (день, по який вимоги задоволено вищезазначеним рішенням суду) по 16.12.2020 (дата складання позовної заяви). Крім того, на підставі статті 625 ЦК України нараховано 3% річних за період 07.07.2020 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки товару) по 16.12.2020 у сумі 6 764,76 грн, а також інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн за період вересень-листопад 2020 року.

В заяві від 23.02.2021 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

16.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову через необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування заперечень посилається на наступне.

Сума нарахованих позивачем штрафних санкцій дуже суттєва для фінансових можливостей відповідача. В разі стягнення з відповідача суми боргу за рішенням суду в примусовому порядку та в повному обсязі з арештом розрахункового рахунку ситуація призведе до дестабілізації діяльності підприємства відповідача, внаслідок чого буде втрачена можливість підготовки підприємства до проведення весняно-польових робіт товарного сільськогосподарського виробництва.

Неможливість виконання зазначеного договору перед позивачем пояснює наступним: з врожаю поточного року можливість виконання договірного зобов`язання не відбулась внаслідок несприятливих погодних умов.

Зазначеним договором було передбачено, зокрема його п. 6.1, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань унаслідок обставин непереборної сили і у цьому разі термін виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір. Але, п. 6.2 зазначеного договору зобов`язує сторону, для якої склалися такі умови, повинна в строк не пізніше 5 днів повідомити іншу сторону договору про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Зазначеним пунктом не було визначено конкретного порядку такого повідомлення.

Підприємство відповідача попереджало позивача про настання обставин непереборної сили в режимі телефонного зв`язку, але чомусь позивач не побажав визнати обставини, які склались у процесі вирощування відповідачем сільськогосподарських культур, обставинами непереборної сили, тобто форс-мажорними обставинами.

Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Позивачу належить надати доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у нього через неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачем.

Позивач в силу ст. 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідач вважає, що позивач своїми діями тільки створює джерела отримання невиправданих додаткових прибутків для себе і йому вигідніше, щоб контрагент не зміг виконати договірні зобов`язання, після чого йому буде нараховано санкцій, а їх розміри, як вбачається з договорів, які ним пропонуються до укладення, непомірно великі, і в результаті грошове зобов`язання боржника перетворюється для нього на несправедливо непомірний тягар.

Неустойка може бути застосована у господарських відносинах, але ж не таких розмірах, який встановлено зазначеним договором, укладеним між позивачем та відповідачем.

Згідно до ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Таким чином, відповідач вважає, що є підстави вважати договір поставки гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 таким, що не відповідає вимогам закону в частині обов`язку по сплаті штрафу у розмірі 10 % від суми вартості недопоставленого товару, а також обов`язку по сплаті пені в розмірі 0.5 % від суми вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи неявку сторін фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

В судовому засіданні 23.02.2021 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профіт-Поінт” (покупець, позивач) та Фермерським господарством “Прадо” (продавець за договором, відповідач) укладений договір на поставку гороху майбутнього врожаю № 04-05/2020-15, відповідно до п. 1.1 якого продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність горох врожаю 2020 року, вирощений та зібраний на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення продавця загальною посівною площею 84 га (далі – товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Період поставки: товар поставляється в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору або видаткової накладної (п. 1.3).

Відповідно до п. 1.5 договору кількість товару: на момент укладення договору сторони визначили початкову (базову) кількість товару у розмірі 130 тон.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ціна за одиницю товару (тону): початкова (базова) ціна товару становить 4600 грн. за тону без ПДВ. Загальна вартість товару: сторони визначили базову загальну вартість товару за договором у розмірі 598000 грн. без ПДВ.

У розділі 3 договору сторони врегулювали порядок розрахунків.

Згідно з п. 3.1 покупець до 07.05.2020 включно зобов`язується перерахувати попередню оплату за товар, передбачену у п. 1.7 цього договору, у розмірі 598000,00 грн. без ПДВ.

Остаточний розрахунок вартості товару здійснюється з урахуванням загальної вартості поставленого товару, визначеної у відповідності до п. 1.7 даного договору (п. 3.2).

Відповідно до п. 8.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач згідно з платіжним дорученням № 938 від 04.05.2020 перерахував відповідачу 598000,00 грн. з призначенням платежу: “оплата за горох за рах. 1/05 від 04.05.2020 згідно дог. № 04-05/2020-15 від 04.05.2020 в сумі 598000 грн. без ПДВ”.

Відповідач згідно з видатковою накладною № 1 від 07.07.2020 поставив позивачу товар (горох врожаю 2020 року) у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн. Поставка також підтверджується товарно-транспортною накладною № 437068 від 07.07.2020.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 за позовом ТОВ «Профіт-Поінт» до ФГ «Прадо» встановлено, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за договором на поставку гороху майбутнього врожаю від 04.05.2020 № 04-05/2020-15 частково, поставивши товар у кількості 19,93 т на загальну суму 91678,00 грн.

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, решту товару (горох) у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. відповідач позивачу не передав. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача про готовність товару у кількості 110,07 т на загальну суму 506322,00 грн. до передачі.

Зазначеним рішенням суду позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 506322 грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 63748 грн. 64 коп. неустойки, 50632 грн. 20 коп. штрафу.

30.11.2020 на виконання зазначеного рішення судом видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

В той же час, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства “Прадо” на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача на підставі п. 5.4. договору неустойку, нараховану на суму попередньої оплати 506 322,00 грн, за період з 31.07.2020 (день, по який вимоги задоволено вищезазначеним рішенням суду) по 16.12.2020 (дата складання позовної заяви). Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних за період 07.07.2020 (початок прострочення виконання зобов`язання з поставки товару) по 16.12.2020 у сумі 6 764,76 грн, а також інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн за період вересень-листопад 2020 року, оскільки при розгляді справи №908/1951/20 вимоги про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат не заявлялися.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем факт невиконання зобов`язання з поставки товару на суму 506 322,00 грн не заперечується.

При цьому, заперечення відповідача щодо того, що вимога позивача про повернення попередньої оплати є зміною умов договору, судом не приймається, оскільки згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Судом враховано, що згідно до вимог ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ч. 3 ст. 550 ЦК України, виконання зобов`язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості. Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Під добросовісністю слід розуміти суб`єктивні уявлення конкретної особи про добросовісність її дій та об`єктивну відповідність цих дій стандартам поведінки у відповідній сфері діяльності.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Сторони в п. 5.4 договору обумовили, що у разі виконання покупцем пункту 3.1 цього договору та невиконання продавцем пунктів 1.1-1.5 цього договору з продавця стягується договірна неустойка у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості недопоставленого товару.

За умовами договору (п. 1.3) товар мав бути поставлений в термін з 01.07.2020 до 06.07.2020.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мале місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 31.07.2020 (день, по який вимоги задоволено вищезазначеним рішенням суду) по 16.12.2020 (дата складання позовної заяви).

В той же час, судом враховано, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі №908/1951/20 стягнуто з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 506 322,00 грн. Таким чином, обов`язок відповідача з поставки товару припинився, відтак у позивача відсутні підстави для нарахування неустойки за порушення строку поставки товару після прийняття судом рішення про повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає сума неустойки за період з 31.07.2020 по 27.10.2020 у сумі 225 313,29 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню підлягає 3% річних в розмірі 6 764,79 грн та інфляційні втрати в розмірі 14 177,02 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не наведено та не подано суду доказів наявності виняткових обставин щодо невиконання ним зобов`язання з поставки товару за договором, який покладений у підставу позову. Не доведено, що розмір заявлених до стягнення неустойки та штрафу значно перевищує розмір збитків, завданих кредитору невиконанням зобов`язання. Будь-якого листування з боку відповідача щодо неможливості поставки іншої частини товару, пропозицій щодо внесення відповідних змін до договору матеріали дійсної справи не містять. Невикористана частина попередньої оплати також відповідачем позивачу повернута не була.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Прадо» (72150, Запорізька обл., Приморський р-н, с. Новопавлівка, б. 68, ідентифікаційний код юридичної особи 19279157) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-Поінт» (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, б. 64-Д, оф. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 41256525) суму неустойки у розмірі 225 313,29 грн (двісті двадцять п`ять тисяч триста тринадцять гривень 29 коп.), 3% річних у сумі 6 764,79 грн (шість тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 79 коп.), інфляційні втрати в сумі 14 177,02 грн (чотирнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 02 коп.), судовий збір у розмірі 3 693,82 грн (три тисячі шістсот дев`яносто три гривні 82 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2021 року.

Суддя О.А. Топчій