Вирок № 95231875, 01.03.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/7229/20

провадження № 1-кп/415/465/21

ВИРОК

Іменем України

"01" березня 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020135240000421 від 07 листопада 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2020 року в ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в гостях у свого знайомого ОСОБА_2 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «ZTE», модель «Blade А7 2019» у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_2 .

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 зник з місця скоєння кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 12.11.2020, на суму 1551 гривня 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що 06 листопада 2020 року в ранковий час, він дійсно, перебуваючи в квартирі свого знайомого ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись тим, що останній вийшов із кімнати і за його діями не спостерігає, викрав мобільний телефон потерпілого, який в подальшому здав до ломбарду, а гроші витратив на власні потреби. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Він зробив для себе належні висновки, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти. Майнова шкода потерпілому відшкодована повністю, шляхом повернення викраденого майна.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути дане кримінальне провадження за його відсутності. Цивільний позов не заявляє, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком;

- особу винного, який одружений, не працює, має постійне місце проживання, за місцем реєстрації характеризується задовільно (а.с.37), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м.Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.36), не судимий (а.с. 39),

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який не судимий, має постійне місце проживання, за місцем реєстрації характеризується задовільно, враховуючи думку потерпілого, який претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, внаслідок вчиненого кримінального проступку тяжких наслідків не настало, оскільки викрадене майно було повернуто потерпілому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності протиправних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1335е від 12.11.2020 (а.с. 24-27), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 23) складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110,банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-мобільний телефон марки «ZTE», модель «Blade А7 2019» у корпусі чорного кольору, який згідно постанови дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 26 листопада 2020 року (а.с.40), передано під розписку про збереження потерпілому ОСОБА_2 (а.с.28), - підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1335е від 12.11.2020 у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп. (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110,банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

- мобільний телефон марки «ZTE», модель «Blade А7 2019» у корпусі чорного кольору, який згідно постанови дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 26 листопада 2020 року, передано під розписку про збереження потерпілому ОСОБА_2 , - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова