Ухвала суду № 95229304, 26.02.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1211/21

Провадження №2-о/367/150/2021

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у поданій заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким встановити факт належності заявника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Слободзея, Слободзейського району, Республіки Молдова, громадянки України, до німецької національності шляхом внесення Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, змін до актового запису про шлюб № 528 від 14 травня 1994 року, який був складений відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у розділі «Відомості про наречену» в графу національність нареченої з «росіянка» на «німка». Також, заявник просить зобов`язати: Бучанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про шлюб № 186 від 21 березня 2003 року, який був складений відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме у розділ «Відомості про наречену» в графі національність нареченої з «росіянка» на «німка». Заявник просить Бучанському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни (доповнення) до актового запису про народження № 2053 від 01 грудня 1994 року, який був складений відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки міста Тіраспіль Республіки Молдова, а саме у розділі «Відомості про матір» в графу національність з «росіянка» на «німка» та національність дитини «німка» в графу «для відміток». Також, заявник просить Бучанському міському відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни (доповнення) до актового запису про народження № 341 від 12 квітня 2003 року, який був складений відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Тіраспіль Республіки Молдова, а саме у розділ «Відомості про матір» в графу національність з «росіянка» на «німка» та національність дитини «німець» в графу «для відміток».

Дослідивши доводи заявника та матеріали заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі ст. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Дана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі № 398/4017/18.

Крім того, як видно із заяви та доданих до неї документів, заявник ОСОБА_1 просить внести зміни до актових записів цивільного стану, які складено відповідними органами Республіки Молдова.

Згідно із п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності та порушенням питання заявником про внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами іншої держави.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 186, 260, 261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту, що має юридичне значення.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 908 гривень згідно квитанції про сплату №2 від 19.02.2021, отримувачем якого зазначено ГУК у Київс.обл-22030101, ЄДРПОУ 37955989, п/р НОМЕР_1 , банк АТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 14305909.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В.Кравчук