Ухвала суду № 95228892, 26.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10206/21-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я., при секретарі Ясеновенко К.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Громадського Олега Анатолійовича про передачу в управління майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Громадський Олег Анатолійович, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про передачу в управління майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні № 42015000000001997 від 24.09.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 закінченого замаху на давання хабаря працівникам Генеральної прокуратури України в розмірі 40 000 доларів США, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону України від 05.05.2011).

Слідчий у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути клопотання за його відсутності та задовольнити у повному обсязі.

Представник власника майна в судове засідання не викликався, оскільки слідчий суддя, враховуючи наявність обставин, зазначених у клопотанні (ризики вчинення перешкод, які унеможливлять передачу та забезпечення ефективного управління майном), дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення передачі в управління майна.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42015000000001997 від 24.09.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 закінченого замаху на давання хабаря працівникам Генеральної прокуратури України в розмірі 40 000 доларів США, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції Закону України від 05.05.2011).

У ході досудового розслідування встановлено, що постановами слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Матьовки Ю.С. від 09.03.1998 у кримінальній справі № 49-842, яка надалі об`єднана з кримінальною справою

№ 49-800 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, накладено арешт на нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Даним нерухомим майном управляла ОСОБА_2 на підставі договору - доручення від 01.05.2011 № 0105-11, укладеного між нею та ОСОБА_1 , і була обізнана про існування заборони (арешту) Генеральної прокуратури України на відчуження вказаних квартир та офісного центру.

Після цього протягом травня 2011 року ОСОБА_2 вступила в злочинну змову із ОСОБА_3 і вони дійшли згоди на зняття арешту із вказаного нерухомого майна шляхом давання хабаря службовим особам Генеральної прокуратури України. При цьому, ОСОБА_2 у телефонних розмовах та шляхом відправлення електронних листів на електронну адресу ОСОБА_1 схилила його до дачі хабаря в сумі 40 000 доларів США службовим особам Генеральної прокуратури України з метою реалізації свого злочинного плану.

Надалі 04.06.2011 ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 , сприяючи йому у даванні хабаря працівникам Генеральної прокуратури України, спільно із ОСОБА_3 , прибули до ресторану «Сохо» за адресою: м. Київ, вул. Артема, 82, де ОСОБА_2 одержала передані ОСОБА_1 із Сполучених Штатів Америки грошові кошти в сумі 40 000 доларів США. В цей же день ОСОБА_2 передала ці кошти ОСОБА_3 , який запевнив, що надалі ці кошти будуть передані співробітникам ГПУ за зняття арешту із нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , однак вказаними коштами ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

23.02.2012 за вказаним фактом ОСОБА_2 була засуджена Шевченківським районного суду м. Києва за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.ч. 4, 5 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції від 05.04.2001), ч. 4 ст. 358 КК України.

15.04.2013 за вказаним фактом ОСОБА_3 було засуджено Шевченківським районного суду м. Києва за скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 369 КК України.

Генеральною прокуратурою України 26.12.2011 під час досудового слідства у кримінальній справі № 49-3288 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1 5, ч. 1 ст. 369 КК України. 27.12.2011 ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України та того ж дня оголошено в розшук.

27.09.2012 ухвалою Печерського районного суду м. Києва (справа № 1-П-22/12) ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у іншій кримінальній справі, а саме кримінальній справі № 49-3574 за фактом розтрати коштів в особливо великому розмірі за попередньою змовою з колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_4 , за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 5 ст. 191 КК України та скасовано арешт на майно ОСОБА_1 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24.09.2015 матеріали кримінальної справи № 49-3288 внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001997 та 25.04.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Громадського О.А. квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42015000000001997 від 24.09.2015.

02.10.2020 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва на квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить двокімнатна квартира загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна № 34461029).

Відповідно до Звіту про оцінку майна двокімнатна квартира загальною площею 41,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , коштує 2 576 000 грн.

Вартість вказаного арештованого майна, виходячи із розмірів статутних капіталів підприємств та інших об`єктивних ознак, значно перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим майно може бути передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження, збереження їхньої економічної вартості та інтересів держави.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 1 першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При винесенні даного рішення судом враховано правову позицію висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Так, згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменше не нижче ринкових.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у даному кримінальному провадженні майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, що підтверджується матеріалами клопотання слідчого, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та одночасно враховує, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямоване на захист інтересів підозрюваних, оскільки гарантує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Слідчим в судовому засіданні доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального висновку стосовно останнього, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, з метою збереження та збільшення економічної вартості майна, на яке накладено арешт, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та враховуючи при цьому об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання підозрюваних на арештоване майно, запобігти можливості знищення, відчуження майна, виключення ймовірності користування майном, що дозволить підозрюваному продовжувати отримувати незаконні доходи (переваги) від набутого шляхом вчинення кримінальних правопорушень матеріальних благ та продовжувати злочинну діяльність та разом з тим, у випадку винесення виправдувального вироку зможе запобігти порушенню прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 2, 9, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання- задовольнити.

Передати в порядку та на умовах ст.ст. 19 та 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код 41037901) в управління речового доказу - об`єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, із забороною розпоряджатися ними та здійснювати будь-яке його відчуження, а саме на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером № 34461029, площею 41.30 кв.м., яке являє собою квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт, а саме: - об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером № 34461029, площею 41.30 кв.м., яке являє собою квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Заборонити будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901) та уповноважених ним осіб, стосовно об`єкту рухомого та нерухомого майна, на які накладено арешт.

Реєстрацію здійснити у суб`єкта державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000001997 від 24.09.2015.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та виконується негайно.

Слідчий суддя С.Я. Волкова