Ухвала суду № 95224152, 26.02.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1873/20

провадження №8/489/1/21

УХВАЛА

26 лютого 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленко І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» (далі – ТОВ «Місто для людей Миколаїв». Товариство) про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

встановив:

У січні 2021 року ТОВ «Місто для людей Миколаїв» звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2020 по цивільній справі № 489/1873/20.

В обґрунтування заяви вказано, що судом ухвалено вказане рішення в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, внаслідок чого ТОВ «Місто для людей Миколаїв» не мало змоги надати заперечення проти позову та відповідні докази. Будинок № 87 по пр.Героїв України в м.Миколаєві. в якому проживає позивач ОСОБА_1 до настання обставин залиття квартири (в період з 13 по 20 квітня 2019 року) і до 12.02.2020 знаходився на балансі Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Бриз» (далі – ЖКП ММР «Бриз»), а ТОВ «Місто для людей Миколаїв» лише надавало послуги з управління багатоквартирним будинком.

Будинок був зняти з балансу ЖКП ММР «Бриз» на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.02.2020 № 121, про що Товариству не було відомо, що є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи, яка не була і не могла бути відомою. Наведена обставини могла бути наслідком ухвалення іншого за змістом рішення, так як в період затоплення квартири позивача балансоутримувачем будинку було ЖКП ММР «Бриз», який самоусунувся від виконання своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який втратив чинність 01.05.2019, що не розглядалося судами.

До обов`язків ТОВ «Місто для людей Миколаїв» як компанії, яка надає послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до пункту 2 предмету договору № 3/131 та додатку № 2 до цього договору; Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; пункту 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», віднесено лише обслуговування та поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Покрівля будинку підлягає капітальному ремонту, але ця стаття витрат не входить до послуг з управління багатоквартирним будинком, про що відповідач постійно заявляв в досудовому листуванні та судах першої і апеляційної інстанції.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком передбачено, що тільки за рішенням співвласників будинку та в межах виділених ним коштів управитель організовує виконання та виступає замовником робіт з капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. Однак в матеріалах справи не має жодних доказів про те, що співвласниками квартир приймали відповідне рішення та направляли звернення до управляючої компанії.

У даній справі ТОВ «Місто для людей Миколаїв» не є належним відповідачем, так як балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку до 12.02.2020 було ЖКП ММР «Бриз», докази звернення до якого позивача з приводу капітального ремонту покрівлі в матеріалах справи відсутні. Тому позивачем не було доведено винуватість ТОВ «Місто для людей Миколаїв», а також наявність та розмір понесених збитків.

Позивач надала відзив на заяву ТОВ «Місто для людей Миколаїв» в задоволенні якої просила відмовити через безпідставність. Вказала, що рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2020, залишеного без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24.09.2020, а ухвалою Верхового Суду від 16.02.2021 у відкритті касаційного проводження за касаційною скаргою ТОВ «Місто для людей Миколаїв» відмовлено. Нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомими особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення суду. Між тим Товариство не надало доказів того, що ЖКП ММР «Бриз» було балансоутримувачем будинку, доказів про те, коли саме стало відомо ТОВ «Місто для людей Миколаїв» про балансоутримувача - ЖКП ММР «Бриз». При цьому, наявність балансоутримувача не звільняє відповідача від відповідальності за надання неякісних послуг. Всі інші доводи заяви не є нововиявленими обставинами та більшість з них розглянута в апеляційній інстанції.

У судовому засіданні представник ТОВ «Місто для людей Миколаїв» заяву підтримала та просила задовольнити.

Позивач в задоволенні заяви ТОВ «Місто для людей Миколаїв» просила відмовити через її безпідставність, оскільки викладені в ній доводи зводяться до переоцінки доказів та не є нововиявленими обставинами.

Суд вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали заяви і цивільної справи не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача виходячи з наступного.

Згідно зі статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Однак згідно із вимогами статті 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені (отримані) після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03.04.2008).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18.11.2004).

Із матеріалів цивільної справи її розгляд судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач неодноразово був повідомлений про розгляд справи з роз`ясненням процесуальних прав про можливість надання відзиву на позов та заявлення клопотання про перехід в провадження за участю сторін. Однак такими правами ТОВ «Місто для людей Миколаїв» не скористалося, що спростовує доводи викладанні в заяві, що Товариство було позбавлене можливості заперечувати проти позову. Крім того, відповідач скористався своїм правом на апеляційне оскарження, де мав можливість в судовому засіданні заперечувати проти позову.

Із апеляційної скарги вбачається, що як на підставу для скасування рішення суду ТОВ «Місто для людей Миколаїв» вказувало, що до його обов`язків не віднесено здійснення капітального ремонту будинку, недоведеність вини Товариства в заподіянні шкоди позивачу, невірне застосування судом норм права, а також те, що Товариство не є належним відповідачем у справі, оскільки з 16.07.2019 загальними зборами співвласників багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 обрано іншу управляючу компанію.

Наведеним доводам відповідача було надано оцінку апеляційним судом, а відтак повторне наведення Товариством в своїй заяві вказаних обставин не є нововиявленими обставинами, а фактично зводиться до переоцінки доказів.

Щодо ЖКП ММР «Бриз», з балансу якого на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.02.2020 № 12 списано багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 про що, як зазначає відповідач йому не було відомо та не міг він знати при розгляді справи, то такі доводи суд відхиляє, так як відповідачем не надано належних і допустимих доказів на їх підтвердження, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

При цьому, наявність наведеного балансоутримувача жодним чином не звільняло відповідача від обов`язку із надання послуг з належного обслуговування та утримання будинку, оплата яких здійснювалася позивачем та іншими власниками квартир, а відтак така обставина не є істотною для справи та не могла вплинути на результат її розгляду, що також виключає віднесення цієї обставини до нововиявленої в розумінні положень статті 423 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача та скасування рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2020.

Керуючись статтями 423, 424, 425, 429 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2020 у цивільній справі № 489/1873/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, відмовити та залишити в силі вказане рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде складено 01.03.2021.

Суддя І.В.Коваленко