Ухвала суду № 95223230, 01.03.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 453/20/21

Провадження № 2/456/687/2021

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01 березня 2021 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , вивчивши позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.05.2010 в розмірі 54653,91 грн та судові витрати по справі.

Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, а спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 . Таким чином, відповідачка прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачка не відмовилася від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме: протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 31.05.2010 становить 54653,91 грн.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом згаданих правових норм необхідно встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи було це місце постійним або переважним місцем його проживання (ст. 29 ЦК України) або тимчасовим; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті відповідач; характер та період його проживання із спадкодавцем.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_1 , позивач зазначає, що остання має нести цивільно-правову відповідальність за кредитним договором № б/н від 31.05.2010, укладеним між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , який відповідно до позовної заяви помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємець останнього, який відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, на підтвердження чого долучає до матеріалів позовної заяви копії паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про реєстрацію вказаних осіб за однією адресою.

При цьому в даному конкретному випадку наявність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця (чи навпаки) не може бути доказом того, що він проживав зі спадкодавцем, оскільки сам по собі факт такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що останній як спадкоємець проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, не підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які мають бути надані позивачем та оцінені судом (довідка управляючої компанії, органу місцевого самоврядування, показання свідків).

Відтак факт реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою ще не може свідчити про прийняття спадщини останнього в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як і взагалі про наявність спадкових відносин між вказаними особами.

Частинами 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Всупереч наведених вимог закону позивач не зазначає у своїй позовній заяві та не долучає на підтвердження своїх доводів доказів на підтвердження того, коли він дізнався про порушення свого права, що перешкоджає суду пересвідчитись у дотриманні позивачем строків, визначених ст. 1281 ЦК України.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Позивачем до позовної заяви долучено лист-претензію від 28.04.2020 за вих. №SAMDN50ОТС003267777 з реєстром згрупованих листових відправлень рекомендованих листів, водночас доказів, що підтверджують отримання цього листа-претензії відповідачкою, позивачем не додано.

Відсутні в матеріалах позовної заяви і докази відмови відповідачки ОСОБА_1 від сплати одноразового платежу за вимогою АТ КБ «Приватбанк» як кредитора.

Таким чином, всупереч наведених вимог закону позивачем на час звернення до суду із вказаним позовом не надано доказів на підтвердження наявності в ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємців, прийняття ними спадщини, своєчасності звернення позивача як кредитора із вимогою до спадкоємців останнього, вартості майна, одержаного у спадщину, в межах якого спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, відмови спадкоємців від виконання вимог кредитора щодо вчинення одноразового платежу та правильності визначення способу захисту порушеного права.

Також слід зазначити, що в прохальній частині позову не вказано особу, з якої позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 54653,91 грн за кредитним договором № б/н від 31.05.2010.

Окрім цього, на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви позивачем до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № IHB90B3DGL від 20.11.2020 про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Однак вказаний документ не може бути належним доказом сплати судового збору, враховуючи наступне.

Чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами Закону України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України «Про судовий збір» документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

При цьому платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 757/7529/17-ц, від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, такі узгоджуються із раніше висловленою позицією, наведеною в пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно з якою документи на підтвердження сплати судового збору позивачем подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Проте, як зазначено вище, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення, що не узгоджується з вищенаведеними нормами.

Отже, для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Відповідно до вимог статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас суд зауважує, що під час перевірки копій документів слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 зазначених Правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія».

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18 (провадження № К/9901/8838/19).

Однак документи, які додані позивачем до позовної заяви, а також документи, які додані до копії позовної заяви для вручення відповідачці, належним чином у встановленому законом порядку не засвідчені.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.

Вимоги до оформлювання документів встановлено ДСТУ 4163-2003, чинним від 01.09.2003, обов`язковим до застосування підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Згідно з вимогами пункту 7.1 цього стандарту документи виготовляють на конторській друкарській машинці або за допомогою комп`ютерної техніки. Подані у подальших положеннях розміри стосуються документів, які мають розмір шрифту 12-14 друкарських пунктів. Згідно з пунктом 5.27 цього ж стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Також документи, що додані до позову, нечитабельні, розрахунок заборгованості виготовлений кеглем меншим ніж 12-14, копія позовної заяви з додатками для відповідача надані з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ДСТУ 4163-2003, долучені копії документів, що зазначені у додатку до позовної заяви, належним чином не посвідчені із зазначенням прізвища особи, яка їх подає, а позивач просить розглядати справу за відсутності представника. За таких обставин суд позбавлений можливості призначати дану справу до розгляду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач вказаних вимог не дотримався та звернувся до суду із позовною заявою, додавши документи, виготовлені неналежним шрифтом, що також ускладнює їх дослідження.

Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Суд звертає увагу на те, що від змісту позовної заяви залежить позиція відповідачки, яка як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнана з тим, які вимоги до неї заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованої, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року в справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

При цьому враховую позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, в пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», відповідно до якої обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuzv. Poland» № 28249/95).

Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі.

Вважаю, що за таких обставин позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без руху і надати позивачу термін для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Гула