Ухвала суду № 95221062, 22.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/904/21

Провадження № 2/333/1728/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Кулик В.Б., перевіривши відповідність матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та 17.02.2021 року передано судді Кулик В.Б.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заяву подано без додержання вимог передбачених ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так як відповідно до приписів ст. 177 ЦПК України, позовна заява повинна містити найменування відповідача, яким згідно із статтею 48 ЦПК України можуть бути лише фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позовні вимоги позивача стосуються визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0504 га. по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Так, в позовній заяві відповідачем вказане ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, при цьому позивач не висуває жодної позовної вимоги до вказаного відповідача.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Позивачем не надано всіх письмових доказів, в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, не вказано у позовній заяві та не надано відомостей про те, хто є власником та в кого на балансі наразі перебуває дана земельна ділянка, про визнання права власності на яку за набувальною давністю ставить позивач.

Зважаючи на те, що земельна ділянка, на визнання права власності за набувальною давністю на яку претендує позивач, знаходиться на території м. Запоріжжя, Територіальну громаду м. Запоріжжя в силу даних вимог необхідно зазначити як учасника процесу.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору.

Позивач у позовній заяві посилається на ст. 344 ЦК України, зокрема частиною 1 даної статті передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Статтею 119 ЗК України передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється ст. 119 ЗК України, водночас позовна заява не містить відомостей про звернення позивача до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу спірної земельної ділянки йому у власність, як це передбачено ст. 119 ЗК України.

Як вбачається з листа Департаменту архітектури та містобудування ЗМР від 26.12.2014 року, адресованого ОСОБА_2 , повноваження щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельних ділянках, та їх державна реєстрація покладені на структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України та відповідно до листа Управління з питань земельних відносин ЗМР від 08.12.2020 року, з 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснюють органи державної реєстраційної прав.

Проте в порушення вищезазначених норм позивач не зазначив чи використав він заходи досудового врегулювання спору, тобто суду не надано доказів, що він звертався про реєстрацію земельною ділянкою до Департаменту державної реєстрації та нотаріату.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі. На підставі ст. 9 Закону України «Про судовий збір» Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, яка фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач надав суду квитанцію від 16.02.2021 року про сплату ним судового збору у розмірі 200 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270 грн., тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 908,00 грн. та не більше 11 350,00 грн.

Відповідно до вимоги п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

У порушення вказаної вимоги позовна заява не містить ціни позову, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначається вартістю майна, на яке позивач претендує.

Для визначення дійсної ціни позову позивачу слід долучити до позовної заяви нормативно-грошову оцінку або ринкову вартість спірної земельної ділянки на час звернення до суду та визначити ціну позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, а також у разі потреби доплатити судовий збір.

Рахунок для сплати судового збору (при зверненні до суду:

Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Комунар./22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Номер рахунку (IBAN): UA588999980313161206000008511

Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

У разі звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в заяві вказати підстави звільнення та надати відповідні докази.

Позивач не надав суду вказаних доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не просить суд їх витребувати.

Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Додані до заяви документи, всупереч вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України, не завірені позивачем належним чином.

Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу.

Дані обставини у сукупності перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом частин 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання суддею та апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик