Рішення № 95219991, 01.03.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/931/2021

Номер справи 243/955/21

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

«01» березня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Олейникова Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГРИГОРЯН Діани Гагіківни, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ТАБІНСЬКОГО Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГРИГОРЯН Діани Гагіківни, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ТАБІНСЬКОГО Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що наприкінці січня 2021 року поштою він отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з тексту постанови підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис № 2113 від 16 грудня 2020 року, виданий приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною. У свою чергу за виконавчим написом стягнуто з нього на користь ТОВ «Росвен інвест Україна» заборгованість в сумі 20369,57 грн. згідно кредитного договору від 25 березня 2013 року, укладеного з АТ «Сбербанк».

В подальшому до бухгалтерії за місцем роботи позивача (Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця») надійшла постанова того ж приватного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника від 29 грудня 2020 року.

Вважає, що винесений Виконавчий напис № 2113 від 16 грудня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. щодо стягнення з нього на користь ТОВ «Росвен інвест Україна» заборгованість в сумі 20369,57 грн. згідно кредитного договору від 25 березня 2013 року, укладеного з АТ «Сбербанк» є незаконним, оскільки вчинений з численними порушеннями законодавства і таким що порушує його права, в зв`язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Зазначає, що нотаріус при вчиненні Виконавчого напису не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, не витребував у банка вимогу про усунення порушень за кредитним договором та не перевірив всіх істотних умов кредитного договору на які він погодився, а також, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис № 2113 від 16 грудня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною, про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на

користь ТОВ «Росвен інвест Україна» заборгованість в сумі 20369,57 грн. згідно кредитного договору від 25 березня 2013 року, укладеного з АТ «Сбербанк».

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. 01 березня 2021 року до суду надав Заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача - адвокат Сильченко О.В., який діє на підставі Ордеру від 04 лютого 2021 року, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ««Росвен інвест Україна» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» своєчасно і належним чином повідомлене про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання явку свого представника не забезпечило, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора - Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В., в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.41), про причини неявки суду не повідомив, з заявою про відкладення слухання справи до суду не звертався.

В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.39), про причини неявки суду не повідомила, з заявою про відкладення слухання справи до суду не зверталася.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню з огляду на законність та обґрунтованість.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за

захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов`язків, передбачений п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 2 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є правонаступництво.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Судом встановлено, що 25 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 73#00017539246, відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти у сумі 11 000,00 грн. із розміром фіксованої процентної ставки за користування кредитом - 33 % та кінцевим терміном повернення кредиту - 24 березня 2016 року.

19 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «Сбербанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», укладено Договір факторингу №475/БД06-2/19, за умовами якого АТ «Сбербанк» відступив на корись ТОВ «Росвен інвест Україна» своє право вимоги до боржників, що не виконали свої фінансові зобов`язання, відповідно до укладених договорів, в тому числі й за Кредитним договором № 73#00017539246 від 25 березня 2013 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. 16 грудня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» вчинений Виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2113, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 73#00017539246 від 25 березня 2013 року, укладеним з Акціонерним товариством «Сбербанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору факторингу №475/БД06-2/19 від 19 грудня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна».

Згідно з Виконавчим написом, строк платежу за Кредитним договором № 73#00017539246 від 25 березня 2013 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20 грудня 2019 року по 06 листопада 2020 року. Сума заборгованості складає 19 869,57 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7146,92 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 12 722,65 грн.

За вчинення Виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500, 00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

У Виконавчому написі зазначено, що він вчинений на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. 28 грудня 2020 року відкрито Виконавче провадження № ВП 64000525 про примусове виконання зазначеного вище Виконавчого напису нотаріуса та Постановою, ВП № 64000525, від 29 грудня 2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 цього закону встановлює умови вчинення виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності виконавчий напис видається у межах цього строку.

Стаття 89 закону передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата(рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачується стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріусу.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Пунктом 2 цього Переліку передбачено, що кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172.

Також, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Так, приватним нотаріусом суду надано докази того, що ОСОБА_1 відповідачем було повідомлено про існуючу заборгованість перед ним, однак не надано доказів того, що це повідомлення було отримано ОСОБА_1 .

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу.

Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Верховний суд України у справі за № 6-887цс17 висловив правову позицію, та зазначив, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про

наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився в безспірності заборгованості по кредитному договору, оскільки відповідно до Кредитного договору № 73#00017539246 від 25 березня 2013 року кінцевий термін повернення кредиту - 24 березня 2016 року, тобто строк дії договору складає до 24 березня 2016 року, а у Виконавчому написі нотаріус проводить стягнення заборгованості за даним Кредитним договором за період з 20 грудня 2019 року по 06 листопада 2020 року в сумі 19869,57 грн. і 500,00 грн. за вчинення напису, поза межами строку давності, оскільки строк виконання зобов`язання за договором настав 24 березня 2016 року.

Таким чином, при зверненні банку до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 була можливість оспорювати наданий банком розрахунок боргу та ставити перед судом питання про застосування строку позовної давності. Нотаріус при посвідченні виконавчого напису на це не звернув уваги.

Відповідно до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналіз вказаних норм призводить до висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Основною ознакою та встановленою законом вимогою такого позасудового врегулювання спору, як вчинення виконавчого напису нотаріусом, є безспірність розміру заборгованості, а також за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що з дня виникнення права вимоги, а саме з 24 березня 2016 року до дати звернення відповідача до нотаріуса пройшло більше 4 років. Тобто відповідач повинен був звернутися до нотаріуса до 24 березня 2019 року.

З викладеного вбачається, що стягнення за виконавчим написом вчинено поза строком позовної давності, що є порушенням умови щодо стягнення заборгованості поза межами встановленого законом трирічного строку.

Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

З оскаржуваного виконавчого напису також вбачається, що загальна сума заборгованості складається з тіла кредиту, відсотків, пені, штрафу (фіксованої частини) та штрафу (відсоток від суми заборгованості).

Однозначних та беззаперечних документів, що підтверджують безспірність заборгованості перед банком та встановлюють прострочення виконання зобов`язання нотаріусу надано не було.

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням імперативно встановленою законом вимогою безспірності розміру заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, при вчиненні Виконавчого напису було порушено вимоги щодо строку, за який заборгованість підлягає стягненню, безспірність розміру та наявності заборгованості, що у своїй сукупності є підставою для визнання Виконавчого напису № 2113 від 16 грудня 2020 року, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» заборгованості за кредитним договором, таким що не підлягає виконанню, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст.4 Закону України від 08 липня 2011року №3674-VI«Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір фізичною особою в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2021 року складає 2270,00 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. та 454,00 грн. за заяву про забезпечення позову.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп., який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а також 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, і тому з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 908 грн. 00 коп. та 454,00 грн., що загалом складає 1362,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст 15, 16, 18 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», Законом України «Про нотаріат», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ГРИГОРЯН Діани Гагіківни, Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ТАБІНСЬКОГО Олега Володимировича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий напис № 2113 від 16 грудня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ГРИГОРЯН Діаною Гагіківною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна» заборгованість в сумі 20 369,57 грн. згідно кредитного договору від 25 березня 2013 року, укладеного з АТ «Сбербанк».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, будинок №6, на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 1362 грн. 00 коп. (одна тисяча триста шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року.

Головуючий:

суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова