Вирок № 95219747, 26.02.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3669/19

Провадження №1-кп/265/153/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Шиян В.В.,

суддів - Вайновського А.М., Копилової Л.В.

секретаря судового засідання - Себко Г.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017050790000031 внесене до ЄРДР 5 січня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк Волинської області, громадянина України, ромської національності, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- 5 червня 2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 185 ч.3, ст. 186 ч.3 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Єрмакової Г.М, Денисова О.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника - адвоката Мудрик О.М.,

В С Т А Н О В И В:

Приблизно в перших числах жовтня 2016 року ОСОБА_3 , який засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2018 року, за ст. 187 ч.3 КК України, під приводом з`ясування питання здачі в оренду житла прийшов до будинку потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований по АДРЕСА_3 , таким чином, дізнався, що потерпіла є особою похилого віку та проживає у зазначеному будинку сама.

11 жовтня 2016 року о 00.00 годин ОСОБА_3 за попередньої змовою групою осіб з ОСОБА_4 засудженим вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2020 року за ст. 186 ч.3 КК України, та ОСОБА_1 . Знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, проникли на територію подвір`я домоволодіння потерпілої ОСОБА_2 , яке розташовано по АДРЕСА_3 , та побачили, що в будинку потерпілої горіло світло, таким чином пересвідчилися, що в будинку хтось знаходиться.

З`ясувавши, що в сараї, який розташований на подвір`ї потерпілої ОСОБА_2 майна, яке вони могли би вкрасти не має, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вступили між собою в злочинну змову з метою здійснення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у домоволодіння за місцем проживання потерпілої ОСОБА_2 ..

При цьому ініціатором вчинення злочину виступив ОСОБА_3 , від якого всім співучасникам вчинення злочину було достовірно відомо, що потерпіла ОСОБА_2 є особою похилого віку.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зняли з себе футболки, якими зав`язали обличчя, з метою закриття своєї зовнішності, після чого діючи згідно відведених їм ролей у вчиненні злочину, ОСОБА_4 розбив вікно у будинку та залишився на подворі домоволодіння потерпілої, спостерігати за обстановкою з метою попередження про небезпеку своїх спільників. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , через розбите вікно проникли до вказаного будинку та, вийшовши за межі існуючої між співучасниками злочину домовленості, напали на потерпілу ОСОБА_2 .

При цьому, перебуваючи у будинку ОСОБА_3 наніс два удари по обличчю потерпілій ОСОБА_2 , після чого схопив ніж, який знаходився на столі в будинку потерпілої та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, яке виразилося у застосуванні ножа, який ОСОБА_3 приставив до шиї ОСОБА_2 та став висловлювати погрози вбивством на адресу потерпілої, яка дану погрозу сприймала реально, боялась її здійснення, висловлював вимоги щодо передачі майна, а ОСОБА_1 , став шукати речі, з метою їх заволодіння.

В час здійснення погроз застосування насильства небезпечного для життя і здоров`я до потерпілої ОСОБА_2 з демонстрацією ножа, ОСОБА_4 згідно визначеної йому ролі у вчиненні злочину, не будучи усвідомленим про характер дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , знаходився на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить потерпілій ОСОБА_2 та спостерігав за обстановкою біля будинку, щоб при появі сторонніх осіб попередити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Подолавши таким чином волю потерпілої до опору, діючи згідно відведених їм ролей у вчиненні злочину, ОСОБА_1 передав пакет з речами потерпілої ОСОБА_4 який знаходився на подвір`ї домоволодіння належного потерпілій ОСОБА_2 , таким чином заволодівши майном ОСОБА_2 , а саме мобільним телефоном «Нокіа 1280» вартістю 216,33 гривень, грошовими коштами в сумі 15400 гривень, золотими сережками вартістю 3850 гривень, іконою з образом «Божої Матері з немовля», вартістю 15000 гривень, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 34466,33 гривень. Після чого з викраденим майном з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

9 червня 2020 року прокурором, який входить до групи прокурорів за даним кримінальним провадженням за погодженням з керівником Маріупольської місцевої прокуратури № 2, був складений новий обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 . Підставами зміни обвинувачення стала необхідність конкретизації обставин вчинення злочину, за результатами дослідження доказів у ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження. Копії обвинувального акту за даним кримінальним провадженням були надані обвинуваченому ОСОБА_1 його захиснику - адвокату Мудрик О.М., потерпілій ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував, що обвинувачення йому зрозуміле, вину в скоєному визнає частково. Пояснив, що 11 жовтня 2016 року, він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийшли до будинку потерпілої ОСОБА_2 . За поясненнями ОСОБА_3 в будинку проживав чоловік похилого віку, який йому повинен був гроші. Спочатку вони не збиралися заходити до будинку, оскільки бажали лише тільки зібрати металобрухт на подвір`ї, але ніякого металобрухту не знайшли, інших речей придатних для продажу теж не знайшли. В будинку горіло світло, але зі слів ОСОБА_3 в будинку жив чоловік що зловживає алкогольними напоями. Також зі слів ОСОБА_3 в будинку могли бути цінності, у зв`язку з чим, він разом з ОСОБА_3 одягнули на обличчя футболки, та розбив вікно, проникли до будинку. До будинку зайшли він та ОСОБА_3 а ОСОБА_4 залишився біля входу в будинок, спостерігати за обстановкою. В будинку, в спальній кімнаті було включено телевізор. В будинку була лише жінка похилого віку, яку ОСОБА_3 вивів зі спальні та посадив в крісло в зальній кімнаті залишившись поряд з нею. ОСОБА_3 сказав щоб він шукав цінні речі в спальній кімнаті. В спальній кімнаті він знайшов ікону та шкатулку з медалями та біжутерією, які поклав до поліетиленового пакунку, який взяв у зальній кімнаті. Також ОСОБА_3 забрав у потерпілої мобільний телефон, щоб вона ні кому не зателефонувала, який також поклав до поліетиленового пакунку. Пакунок виніс на веранду та передав його ОСОБА_4 який там знаходився. Особисто потерпілу він не бив, також не бачив, щоб ОСОБА_3 бив потерпілу. Ніякого ножа ні в нього ні в ОСОБА_3 не було, принаймні він його не бачив. Під час перебування в зальній кімнаті, він побачив журнальний столик, на якому було складено книжки, які він скинув з вказаного столика, аби впевнитися, що в книжках не має грошей. Серед книжок був конверт з грошима в розмірі приблизно 15000 гривень. Він забрав конверт з грошима та вони разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли з будинку. При цьому, на вулиці, ОСОБА_3 , показав ще золоті сережки, які він забрав у потерпілої. Викрадені речі окрім мобільного телефону вони продали на ринку. Мобільний телефон залишили, тільки викинули сім карту. Гроші поділили порівну. Свою провину визнає частково лише в частині відкритого викрадення чужого майна, оскільки ніякого насилля не застосовував, при цьому навидь не бачив щоб ОСОБА_3 застосовував будь яке насилля до потерпілої. Також пояснив, що сам би ніколи не проник в будинок, а поліз лише тому, що ОСОБА_3 сказав що в будинку проживає чоловік який зловживає алкогольними напоями, та який повинен ОСОБА_3 гроші. При цьому пояснив, що він не зупиняв ОСОБА_3 після того, як в будинку виявили жінку похилого віку. В той час коли ОСОБА_3 утримував в зальній кімнаті жінку, він просто виконував його накази щодо пошуку майна та грошей. Просить суд строго його не наказувати. Зазначав, що спиртні напої ні він, ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4 в той день не вживали.

Показання обвинуваченого суд вважає цілком зрозумілими, оскільки він таким чином здійснює свій захист та з метою уникнення відповідальності, намагається створити уяву про те, що він не вчиняв зазначене кримінальне правопорушення та безпідставно обвинувачується у скоєнні більш тяжкого злочину.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що саме він був ініціатором проникнення до будинку. ОСОБА_1 підкорюючись його волі, виконував тільки ті дії які він казав. Першим в будинок проник саме він, а за ним вже ОСОБА_1 .. За його наказом ОСОБА_1 почав шукати коштовні речі в будинку. ОСОБА_1 бачив, що він перевів потерпілу зі спальні в зальну кімнату, але він взагалі не бачив що він вдарив потерпілу, та не чув що він погрожує потерпілій. При цьому не заперечує, що між кімнатами де знаходився він з потерпілою та кімнатою де знаходився ОСОБА_1 двері було відчинено, а тому ОСОБА_1 міг чути все що відбувається в зальній кімнаті. Також пояснив, що ножа ні у нього ні у ОСОБА_1 не було. Наполягає що ОСОБА_1 лише тільки викрав речі, і ніякого насилля щодо потерпілої він не чинив.

Незважаючи на покази свідка ОСОБА_3 , та часткове визнання обвинуваченим своєї вини у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, про винуватість останнього у скоєні даного кримінального правопорушення, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що приблизно за два тижня до вчинення на неї розбійного нападу до неї приходив ОСОБА_3 разом з дружиною та шукав житло. 11 жовтня 2016 року у нічну годину вона знаходилася дома та дивилася телевізор, коли почула якійсь шум за вікном. Вона вимкнула світло на вулиці, але ні кого не побачила, після чого пішла спати. Одразу вона почула якійсь грохот на веранді і в її кімнату заскочили два чоловіка, обличчя яких було прикрито «балаклавами». Весь час коли незнайомці знаходилися у її будинку у всіх кімнатах було включено світло. До неї відразу підійшов ОСОБА_3 та став питати де у неї знаходяться гроші, долари, золото. Коли вона сказала, що у неї нічого не має, він вдарив її по обличчю та сказав, щоб вона знімала сережки, які були у вухах, що вона і зробила та віддала йому. Сережки вона знімала ще в присутності ОСОБА_1 , в спальній кімнаті. Після чого, ОСОБА_3 відвів її до зальної кімнати та сказав, щоб вона сіла в кресло і не вставала. ОСОБА_3 побачив в неї мобільний телефон який також забрав та передав його ОСОБА_1 . Особисто ОСОБА_1 до неї не підходив, і не погрожував, а шукав цінності в інших кімнатах, при цьому, періодично відкривав двері та виходив на веранду і щось казав тому, хто знаходився на вулиці, а також передав йому пакет з викраденими речами. ОСОБА_3 приставив до шиї ножа став питати де вона ховає гроші, погрожуючи вбивством. В цей момент із зальної кімнати вийшов ОСОБА_1 , який там шукав цінності та бачив що ОСОБА_3 представив їй ножа до шиї, але ніяким чином не зупинив ОСОБА_3 . Вона рукою показала де знаходяться гроші і ОСОБА_1 який вже стояв в зальній кімнаті, їх знайшов та забрав. Також вони забрали належні їй інші речі медалі, біжутерію, значки, ікону. Коли вони вже уходили, то ОСОБА_3 сказав їй, щоб вона не вставала та не виходила на веранду, інакше хлопці, які залишилися там, вб`ють її. Вона просиділа в кріслі в зальній кімнаті до ранку, і тільки потім пішла до сусідів, щоб зателефонувати дітям. В ранці до неї приїхала поліція.

Відповідаючи на уточнюючи питання потерпіла зазначила, що у неї нападники забрали гроші в сумі 15000 гривень, гаманець в якому знаходилися банківські картки та гроші в сумі 400 гривень, золоти сережки, мобільний телефон, ікону, вартість якої визначив музей. З викраденого їй все повернули за виключенням грошей. Додатково уточнила, що коли ОСОБА_3 тримав ніж у її шиї, то ОСОБА_1 в той час шукав та забирав гроші, які лежали поряд з нею.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що потерпілу та обвинуваченого ОСОБА_1 він не знає. Наприкінці осені 2016 року йому зателефонував парень на ім`я ОСОБА_6 та попросив оцінити золоті сережки. При зустрічі він їх оцінив та купив, сережки були з червоними рубінами, також придбав ікону із зображенням Божий Матері . В послідуючим дані речі у нього були вилучені працівниками поліції. Про те, що речі були крадені він не знав та ОСОБА_6 йому про це не казав.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла по справі її мати, обвинуваченого вона не знає. Вона вже не пам`ятає якого числа, однак це було в жовтні 2016 року, вранці, їй від сусідки зателефонувала її мати та повідомила, що на неї напали та пограбували. Вона повідомила про подію свого брата та вони разом поїхали до матері. Коли вона побачила свою матір, то та була налякана, заїкалась, не могла говорити та виражати свої думки. Після того, як мати їм розповіла, що трапилося, вони викликали поліцію. В її присутності працівники поліції проводили огляд будинку, та вона разом із матір`ю їздила до слідчого, де її опитували. Вже в поліції вона дізналася, що у матері були викрадені гроші в сумі 15000 гривень, золоті сережки, мобільний телефон, ікона. В той же день її мати розповіла їй, що знаходилася дома, дивилася телевізор і приблизно о 24.00 годині пішла спати. Через декілька хвилин, вона почула звук розбитого вікна, та до будинку зайшли двоє. Один з них був головним, а інший як виконавець. Саме головний вдарив її по обличчю, та в подальшому тримав ніж біля горла, а інший в цей час обшукував будинок. На момент приїзду її до будинку матері, в будинку панував безлад. Всі речи було розкидано, килим було зірвано зі стіни, мати була перелякана. На думку матері в будинку було 3-4 чоловіка. Оскільки двоє було в кімнаті, а інші перебували біля вхідних дверей, але вона їх не бачила. Також свідок вказувала, що зі слів її мати, їй відомо, що нападники один раз штовхнули та один раз вдарили її по обличчю.

Показання потерпілої та свідка ОСОБА_8 об`єктивно узгоджуються з письмовими доказами дослідженими судом в порядку ст. 94 КПК України.

Постановою про виділення матеріалів в окреме провадження від 5 січня 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 12016050790002288 від 11 жовтня 2016 року було виділено в окреме провадження матеріали щодо вчинення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч.3 КК України.

За заявою потерпілої ОСОБА_2 11 жовтня 2016 року було внесено відомості до ЕРДР за № 12017050790000031, про те, що 11 жовтня 2016 року приблизно о 00.00 годин ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_4 проникли через вікно до будинку АДРЕСА_3 , де скоїли розбійний напад, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої ОСОБА_2 , та викрали майно яке їй належить, чим заподіяли матеріальний збиток на суму 20 000 гривень.

Постановою слідчого СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУ НП в Донецький області від 4 червня 2019 року, було уточнено анкетні данні, а саме постановлено вважати всі слідчі дії та процесуальні документи, в кримінальному провадженні № 12017050790000031 від 5 січня 2017 року виконані з анкетними даними « ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » вірними такими, що виконані із анкетними даними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Під час огляду місця події 11 жовтня 2016 року а саме домоволодіння АДРЕСА_3 , за місцем проживання потерпілої ОСОБА_2 виявлено пошкодження віконної рами та відсутність скла у вікні веранди, замок на двері у зальну кімнату знаходиться в несправному стані, в кімнатах будинку порушений порядок, речі лежать на полу, зверху знаходиться матрац, зі стіни зірваний килим. У ході огляду було вилучено сліди пальців рук та долоні, кухонний ніж (а.с.59- 60 том 1), що було зафіксовано в протоколі огляду місця події від 11 жовтня 2016 року.

Свідок ОСОБА_5 за власноруч написаною заявою, добровільно видав слідчому ікони Божий Матері та сережки з металу жовтого кольору з червоними камінцями, які він придбав у свого знайомого на ім`я ОСОБА_6 (а.с.62 том 1). Зазначені речі в подальшому були оглянуті слідчим у присутності понятих, що зафіксовано в протоколах огляду предметів від 27 жовтня 2016 року з фото таблицями (а.с.62-68 том 1), визнані речовими та передані під розписку потерпілій.

2 грудня 2016 року, слідчим у присутності понятих, потерпілій ОСОБА_2 були пред`явлені, добровільно видані ОСОБА_5 жіночі сережки з металу жовтого кольору з камінцями червоного кольору та ікони із зображенням жінки, в окантовці з металу жовтого кольору. Серед пред`явлених речей потерпіла ОСОБА_2 впізнала жіночі сережки з металу жовтого кольору з камінцями червоного кольору по зовнішнім ознакам, наявністю на однієї із сережок тугої застібки та ікону зображенням Божий Матері по зовнішнім ознакам та способу виготовлення що було зафіксовано в протоколах пред`явлення речей для впізнання від 2 листопада 2016 року з фототаблицями. (а.с.118-119, 120-122 том1). Оглянуті речі в подальшому було повернуто потерпілій ОСОБА_2 під розписку на зберігання.

28 жовтня 2016 року було оглянуто копії документів на мобільний телефон «Нокіа 1280», а саме білий лист паперу розміром 15,3х21 см, на якому у верхньому куті є наклейка білого кольору з печатним обтиском «Nokia 1280» імей НОМЕР_1 та у нижньому куті є чорно-біла копія документів на мобільний телефон «Nokia 1280», що зафіксовано в протоколі огляду предмету від 28 жовтня 2016 року, та в подальшому визнано речовим доказом. ( а.с.69-71 том 1)

Свідок ОСОБА_10 під час проведення впізнання, серед інших впізнав ОСОБА_9 ( ОСОБА_1 ) як чоловіка, який пропонував йому оцінити та придбати ікону та золоті сережки, що зафіксовано в протоколі пред`явлення особи для впізнання від 28 жовтня 2016 року з фото таблицею.

Громадянином ОСОБА_11 добровільно було видано слідчому мобільний телефон «Nokia 1280» імей НОМЕР_1 , який в середині жовтня 2016 року йому передала раніше незнайома жінка в рахунок застави за поїздку її родичів, про що власноруч було написано заяву. (а.с.77 том 1). Даний мобільний телефон було оглянуто слідчим у присутності понятих, що зафіксовано в протоколі огляду від 28 жовтня 2016 року з фототаблицею до нього (а.с.78-79 том 1). Даний мобільний телефон постановою слідчого від 28 жовтня 2016 року був визнаний речовим доказом та переданий під розписку потерпілій ОСОБА_2 .

Під час проведення слідчого експерименту, потерпіла ОСОБА_2 на місці розповіла та показала при яких обставинах був вчинений розбійний напад на неї, детально розповіла хто з нападників застосовував до неї фізичне насильство, зазначила кількість та механізм нанесених ударів. При цьому потерпіла на слідчому експерименті детально розповіла дії кожного з учасників розбійного нападу, зазначив, що в процесі його вчинення один з нападників, який безпосередньо був біля неї ( ОСОБА_3 ) загрожував їй ножем, який тримав біля її шиї, з`ясовуючи наявність грошей та золота, побачивши у неї золоті сережки вимагав їх зняти. Інший хлопець ( ОСОБА_1 ) .в цей час обшукував її будинок, вивертав всі речі, намагаючись знайти коштовності. Гроші, які лежали біля неї, шукав ОСОБА_1 в той час коли ОСОБА_3 утримував її в креслі погрожуючи ножем. Потерпіла також вказала які саме речі були у неї викрадені та звідки. Також потерпіла зазначала, що нападники були з закритими обличчями, як в масках (а.с.81-88 том 1) , що було зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту від 29 жовтня 2016 року з фото таблицею.

Під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ) останній детально розповів, що в жовтні 2016 року, він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийшли на подвір`я будинку АДРЕСА_3 , саме для того що викрасти металобрухт. На подвір`ї будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 показав де саме вони шукали металобрухт. У зв`язку з тим, що ніякого металобрухту вони не знайшли, ОСОБА_3 запропонував проникнути в будинок та скоїти там крадіжку, навидь не дивлячись на світло, яке горіло в будинку. Потім ОСОБА_1 показав яке саме вікно вони розбили під час проникнення в будинок, при цьому пояснив, що вони бачили що в будинку горіло світло, а тому розуміли що в будинку хтось є, наділи футболки на обличчя. Знаходячись в будинку ОСОБА_1 на місці показав спальну кімнату де знаходилася спочатку потерпіла, потім показав крісло в якому сиділа потерпіла в зальній кімнаті. Також на місці показав де саме він знайшов ікону, гроші та інші речі. Пояснив, що в будинок проникли він та ОСОБА_3 через розбите вікно, а ОСОБА_4 залишився на вулиці. Саме ОСОБА_3 зняв з потерпілої золоті сережки, а він лише тільки нишпорив по речам потерпілої відшукуючи гроші. Гроші потерпілої в паперовому конверті він знайшов на журнальному столику в зальній кімнаті, а гроші з гаманця, потерпіла сама віддала. Вказані обставини було зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту від 29 жовтня 2016 року з фото таблицею. ( а.с.97-104)

Висновком судово-товарознавчої експертизи № 1/20-178 від 03 листопада 2016 року визначено вартість мобільного телефону «Nokia 1280» імей НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_2 , в розмірі 216,33 гривні. ( а.с.108-112 том 1)

- довідкою директору ломбарду «Народний» від 14 листопада 2016 року, визначено вартість сережок станом на 11 жовтня 2016 року, яка становила 2650 гривень, вага даного виробу становить 5,67 грам, проба 583.

Вартість ікони «Тихвінська Пресвята Богородиця» яка датується началом 20 віку, встановлена листом Маріупольського краєзнавчого музею від 11 листопада 2016 року за № 180, з якого вбачається, що її вартість складає 15000 гривень (а.с.113 оборот).

Зі встановленою вартістю майна, сторони кримінального провадження погоджуються.

Згідно висновку експерта № 1137 від 2 листопада 2016 року в цитологічних препаратах з об`єкту № 3 на рукоятці ножа, представленого на дослідження , клітини з ядрами не виявлені. В слідах бурого кольору на клинку ножа наявність крові не виявлено, при цитологічному дослідженні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені.

Згідно висновку експерта № 1/5-88 від 2 грудня 2016 року, слід пальця руки найбільшим розміром по вісях 17Х10 мм, від копійований на відрізку стрічки технічної, позначеної «6» вилучений 11 жовтня 2016 року під час ОМП в будинку АДРЕСА_3 , залишений не ОСОБА_3 і не ОСОБА_1 , ( ОСОБА_9 )

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 вересня 2018 року, що набрав законної сили 13 лютого 2019 року, визнано винуватим співучасника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у скоєні злочину передбаченому ст. 187 ч.3 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна засудженого. Вироком суду встановлені обставини щодо вчинення ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб спільно з особою , матеріали відносно якої на досудовому розслідуванні виділені в окреме провадження розбійного нападу 11 жовтня 2016 року на потерпілу ОСОБА_2 .

Вироком Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 13 квітня 2020 року , що набрав законної сили 13 травня 2020 року, визнано винуватим співучасника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у скоєні злочину передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Вироком суду встановлені обставини щодо вчинення ОСОБА_4 відкритого викрадення чужого майна поєднаному у проникнення в житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_3 якого засуджено вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя за ст. 187 ч.3 КК України та особою , матеріали відносно якої на досудовому розслідуванні виділені в окреме провадження який підозрюється у вчинені розбійного нападу 11 жовтня 2016 року на потерпілу ОСОБА_2 .

Постановою слідчого СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУ НП в Донецький області від 17 січня 2017 року, було оголошено у розшук ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рамках кримінального провадження № 1201705079000031 від 5 квітня 2017 року .

Постановою слідчого СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУ НП в Донецький області від 17 січня 2017 року, досудове розслідування к кримінальному провадженні № 1201705079000031 від 5 квітня 2017 року було зупинено.

Постановою слідчого СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУ НП в Донецький області від 4 червня 2019 року, у зв`язку зі встановленням тих обставин, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досудове розслідування в кримінальному провадженні № 1201705079000031 від 5 квітня 2017 року було поновлено.

Зауважень щодо достовірності та допустимості наданих суду доказів з боку учасників судового розгляду висунуто не було.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч.3 КК України не визнав, пояснив, що він вчинив лише тільки відкрите викрадення чужого майна, оскільки ніякого насильства до потерпілої він не застосовував, а лише тільки викрав її майно, у зв`язку чим вважає, що його дії слід перекваліфікувати зі ст. 187 ч.3 КК України на ст. 186 ч.3 КК України.

Розглядаючи зазначене питання колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Положення ст. 62, 129 Конституції України та ст. 7, 17, 22 КПК України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Також за ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43).

На підставі п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ № 10) розбій як злочин проти власності - є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст. 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВСУ № 10 Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства, що не є небезпечним для його життя чи здоров`я.

Погроза при розбої має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в майбутньому.

Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

Також суд вказує, що відповідно до ст. 26, 27 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.

За п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 10 злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Колегія суддів розглядаючи позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо кваліфікації його дії за ст. 186 ч.3 КК України, не погоджується з нею, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, та підтверджується поясненнями як потерпілої так і самого обвинуваченого, останній діяв спільно з ОСОБА_3 , їх дії були узгодженні, та направленні на заволодінням майном. Також за поясненнями потерпілої які є чіткими, послідовними та детальними щодо вчиненого розбійного нападу вона відчувала небезпеку від обох чоловіків, як від ОСОБА_3 так і від ОСОБА_1 , оскільки усвідомлювала спільність їх дій та розуміла їх намір.

Також суд звертає увагу, що продовжуючи свої спільні дії направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 мовчазно приймав поведінку та дії ОСОБА_3 які були направлені на погрози та залякування потерпілої, не суперечив ОСОБА_3 не відмовився від продовження злочинних дій, тим самим підтверджуючи, що вони діяли за мовчазною згодою, зі спільним умислом, направленим на заволодіння майном ОСОБА_2 що утворювало об`єктивну сторону складу такого злочину.

При цьому за поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , після того як обвинувачений ОСОБА_1 знайшов гроші, він разом з ОСОБА_3 задля завершення своєї злочинної діяльності та залишення без перешкод місця вчинення кримінального правопорушення, висловлюють погрози потерпілій можливістю її вбивства у разі якщо вона повідомить про подію правоохоронним органам, які потерпіла після її тривалого тримання та попередніх погроз із застосуванням ножа, сприймає реально побоюючись за своє життя. Показання потерпілої є детальними та послідовними, незмінними по суті протягом судового слідства, в свою чергу показання потерпілої узгоджуються і з письмовими доказами а саме послідовними діями потерпілої під час проведення слідчого експерименту за її участю, послідовними діями та обґрунтуванням вчинення саме цих дій обвинуваченого ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, де він детально розповів та показав на місці хто де знаходився в будинку та хто чим займався.

Зазначені дії також підтверджують правильну кваліфікацію ( напад поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи) дій обвинуваченого.

Таким чином колегія суддів розцінює такі пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 як спробу захисту обвинуваченого задля уникнення можливого покарання, та намагання свідка вигородити свого співучасника задля уникнення ним можливого покарання.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення має місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.187 ч. 3 КК України кваліфіковані вірно, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Разом з тим, під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази (медичні висновки, довідки, тощо ) на підтвердження цієї обставини, обвинувачений даний факт у судовому засіданні заперечує, а потерпіла ОСОБА_2 чітко зазначала, що обвинувачений ОСОБА_1 періодично знаходився біля неї, шукаючи гроші, однак вона не чула запаху спиртного, тому посилання на вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння необхідно виключити з обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст..ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання відповідно до ст..65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, який згідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, за якими ОСОБА_1 на обліках в лікувальних та профілактичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, суспільно корисною працею не займається, позицію потерпілої, яка просить покарання призначити на розсуд суду, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, а саме зміна ним своїх анкетних даних (прізвища, ім`я по батькові, дати народження), які суд розцінює як спробу уникнути можливого призначеного покарання, відсутність розкаяння з боку обвинуваченого, та спроб вибачитися перед потерпілою, та вчинити дії щодо відшкодування спричиненої шкоди.

Таким чином обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 під час судового розгляду не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При цьому суд виключає з обвинувачення обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого, а саме, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки дана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

З врахуванням наведеного, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції закону про кримінальну відповідальність, з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю, саме таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року ОСОБА_1 , було засуджено за ст. 185 ч.3, 186 ч.3, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Вирок набрав законної сили 7 липня 2020 року. Покарання за вказаним вироком не відбуто.

Злочин який розглядається судом, ОСОБА_1 скоїв до винесення вказаного вироку, тому суд на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, по правилам призначення покарання застосовує принцип повного поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року, більш суворим наново призначеним покаранням.

Колегія суддів вважає за необхідне, зарахувати в строк відбуття покарання, частково відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року.

Відповідно до ст. 72 ч.5 КК України, зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з дня його затримання а саме з 8 лютого 2019 року по 7 липня 2020 року включно (день набрання вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області законної сили) із розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Після набрання вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року законної сили, а саме з 8 липня 2020 року подальший строк рахувати як строк відбуття покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням не обирався.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлено.

Процесуальні витрати на проведення експертиз та долю речових доказів вирішено в іншому кримінальному провадженні за вироком Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 вересня 2018 року за яким засуджено ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 187 ч.3 КК України.

Керуючись ст.ст. 100,369,370, 371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7(сім) років 6 місяців з відбуванням покарання в установі закритого типу з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві приватної власності.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів застосував принцип поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року, більш суворим наново призначеним покаранням, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 ( сім) років 6 місяців з відбуванням покарання в установі закритого типу з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Строк відбуття покарання рахувати з 26 лютого 2021 року.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 8 лютого 2019 року по 7 липня 2020 року включно із розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі а також строк відбуття покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 червня 2020 року в період з 8 липня 2020 року по 25 лютого 2021 року включно.

У зв`язку з не обранням запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням - запобіжний захід не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя Шиян В.В.

суддя Вайновський А.М.

суддя Копилова Л.В.