Рішення № 95215775, 18.02.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15122/20

Провадження № 2/344/1442/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О., за участі секретаря судового засідання Герлан Н.В.,

представника позивача Остяг І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

перекладача Семчишин Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В позові казано, що відповідач 25/03/2018 через мобільний додаток погодився на умови кредитування, отримав від позивача картку з лімітом позики в 45000 гривень взяв у позивача позику, заборгованість зі сплати тіла кредиту, за якою складає 81349, 03 гривень. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача 81349, 03 гривень.

Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечили позов з тих підстав, що відповідач не отримував від позивача позик на 81349, 03 гривень, а відповідачу було надано позику на суму 27976 гривень, які він використав на лікування матері, яка померла; відповідач передав позивачу на погашення кредиту 7850, 2350, 3400,3000, 3000, 344,02, 2000, 3000, 5000, 2000, 3000, 3000, 1700, 2000, 2500, 380, 2500, 2500, 5500, 2500, 3000, 2330, 2400 гривень. Всього відповідач передав позивачу 65244 гривень; спірний договір укладено без перекладача, відповідач проживає в гуртожитку, не має особистого майна. Тому відповідач та його представник просили суд відмовити в позові.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 81349, 03 гривень.

Відповідно до змісту позовної заяви відповідачу надано картку з кредитним лімітом в сумі 45000 гривень. Отже сторони не погоджували умов і обставин отримання відповідачем позики - тіла кредиту більше ніж на 45000 гривень.

Однак відповідно до змісту позову заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту складає 81349, 03 гривень.

Жодного доказу передання позивачем відповідачу грошових коштів в сумі більше 27976 гривень суду не надано.

Отримання відповідачем від позивача 27976 гривень встановлено судом у спосіб визнання відповідачем та його представником цієї обставини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

При цьому відповідач та його представник категорично і неодноразово заперечили отримання відповідачем будь-яких інших грошових коштів від позивача.

Необхідно особливо відзначити, що позивач не надав суду будь-якого доказу отримання відповідачем будь-яких грошових коштів, а обставина отримання відповідачем позики в сумі 27976 гривень встановлена судом у спосіб визнання цієї обставини відповідачем.

Обставина передання позики може бути підтверджена виключно відповідним доказом про таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на позивача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов?язок на спростування доводів відповідача щодо порушення його прав і на доведення перед судом обставини надання позивачем відповідачу 81349,03 гривень.

Отже позивачем не доведено отримання відповідачем позики більше ніж 27976 гривень.

Зазначення позивачем в позові прохання про стягнення з відповідача на користь позивача 81349,03 гривень в якості тіла кредиту, а в дійсності включення до відповідної суми процентів належить до форм введення суду в оману.

Крім цього в таблиці розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем розміщено колонку під назвою «Кількість днів, за які нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією».

При цьому позивачем в його таблиці не відображено, що відсотки, пеня та комісія обчислюються окремо від тіла кредиту.

На двох з половиною аркушах таблиці розрахунку заборгованості позивачем розміщено колонку «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідні значення заборгованості протягом періоду з 01/04/2018 по 21/02/2020 позначено цифровим вираження «0.00».

При цьому таблиця під назвою «Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 25/03/2018 …» в дійсності не містить будь-якого розрахунку заборгованості відповідача, оскільки розрахунок складають арифметичні рівняння, в яких вказано на суму заборгованості відповідача.

При цьому суми арифметичних складових величин, що виражають розмір заборгованості відповідача підлягають доведенню доказами отримання відповідачем від позивача грошових коштів.

Разом з цим зі змісту таблиці випливає, що позивач періодично збільшує залишок заборгованості за тілом кредиту. Однак в позові і в таблиці розрахунку не вказано на фактичні обставини збільшення тіла кредиту, коли за яких обставин і в який спосіб відповідач отримував від позивача додаткові позики до початкової одноразової позики 01/04/2018 в сумі 27976 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже позивачу не гарантовано право на введення суду в оману за змістом його таблиці про те, що позивач надавав відповідачу будь-які грошові кошти, крім одноразової позики 01/04/2018 в сумі 27976 гривень.

При цьому в судовому засіданні відповідач та його представник надали перед судом однозначні і категоричні пояснення про те, що відповідач отримав одноразову позику 01/04/2018 в сумі 27976 гривень.

Таким чином сума заборгованості включає в себе нараховані позивачем відповідачу відсотками, пенею та комісією.

Однак в позові, в розрахунку до позову вказано, що заборгованість складається з 81349, 03 гривень тіла кредиту. При цьому відповідач, відповідно до його пояснень та його представника, отримав від позивача одноразово тільки 27976 гривень кредиту.

В наступному відповідач передав позивачу на погашення кредиту 7850, 2350, 3400,3000, 3000, 344,02, 2000, 3000, 5000, 2000, 3000, 3000, 1700, 2000, 2500, 380, 2500, 2500, 5500, 2500, 3000, 2330, 2400 гривень.

Разом з цим в розрахунку позивача відсутня інформація про те, на погашення якої заборгованості, в яких сумах було зараховано отримані від відповідача грошові кошти.

Відповідно до таблиці, наданої суду позивачем, відповідачу нараховано заборгованість за відсотками, пенею та комісією.

При цьому в позовній заяві вказано, що заборгованість відповідача за пенею та комісією складає «0» гривень.

Отже позовна заява та таблиця, надані суду позивачем, містять взаємно суперечливу інформацію, що не може одночасно бути достовірною.

Таким чином позивачем в тіло кредиту включено відсотки, пеню та комісію.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Оскільки в тіло кредиту включено проценти, а в наступному нараховано проценти на таке тіло кредиту, отже розрахунок боргу здійснено у спосіб нарахування процентів на проценти.

Отже вимога позивача заснована не на фактичних обставинах безпосереднього отримання відповідачем у позивача позики на суму 81349,03 гривень, а на нарахуванні процентів на проценти.

Однак в ч. 1 ст. 1046 ЦК України вказано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже договір позики є реальним, вважається укладеним з моменту передання речей, а проценти нараховуються безпосередньо на позику, а не на попередньо нараховані проценти.

В п. 2 ст. 1047 ЦК України вказано, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже до обов?язку позивача належало надати суду докази передання позивачем відповідачу 81349,03 гривень, які він просив суд стягнути з відповідача.

В п. 1 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В п. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже відповідач повинен повернути позивачу позику, яку він дійсно отримав від позивача.

Однак позивач не подав суду будь-якого доказу взагалі на встановлення обставини отримання відповідачем від позивача будь-яких грошових коштів у позику. Обставину отримання відповідачем позики від позивача на суму 27976 встановлено у спосіб визнання цієї обставини відповідачем та його представником.

Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В п. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач не довів перед судом обставину надання ним відповідачу у позику 81349,03 гривень.

Позивач не подав суду доказів надання ним відповідачу у позику 81349,03 гривень.

Позивач не подав суду обґрунтованого розрахунку його вимог до відповідача.

Відповідач та його представник категорично заперечили обставину отримання від позивача у позику 81349,03 гривень.

Відповідач та його представник категорично заперечили надану позивачем таблицю.

Таким чином позов позбавлено будь-яких правових підстав, надана позивачем суду таблиця не містить релевантну інформацію для підтвердження вимог позивача до відповідача. Обов?язку щодо надання суду доказів отримання відповідачем грошових коштів на суму вимоги позивач суду не надав. Обґрунтованого розрахунку вимог до відповідача позивач суду не надав.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення 81349, 03 гривень, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.