Ухвала суду № 95211647, 24.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3923/21

Провадження № 2-з/752/216/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Захарченка А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Черниш Олександром Вікторовичем, про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі № 752/3923/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22 лютого 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана адвокатом Черниш О. В., про забезпечення позову, у якій заявник просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчих написів № 29991 та № 30847, вчинених 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» грошових коштів.

Заява обґрунтована тим, що що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача, який в судовому порядку оскаржує виконавчі написи, оскільки у разі звернення приватним виконавцем грошових коштів за оспорюваними виконавчими написами та задоволення позову заявнику доведеться звертатися з новим позовом про повернення коштів.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, всебічно з`ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що спір виник щодо виконавчих написів, вчинених 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С., зареєстрованими в реєстрі за № 29991 та № 30857, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором № 500992629 від 07 червня 2016 року у розмірі 32 501,92 грн та за вчинення виконавчого напису 20 029,95 грн.

17 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. на виконання оспорюваних виконавчих написів відкрито виконавче провадження ВП № 63950981 та № 63950811.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник посилається на те, що примусове виконання зазначених виконавчих написів до ухвалення рішення по суті спору порушує права позивача та призводить до ускладнення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Ураховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, оскільки виконавчий напис є предметом судового розгляду та приватним виконавцем відкрито виконавче провадження на вчинення виконавчих дїй, направлених на виконання виконавчих написів, законність яких оспорюється позивачем.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , подану адвокатом Черниш Олександром Вікторовичем, про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення за виконавчими написами № 29991 та № 30857, вчинених 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» грошових коштів.

Стягувач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ: 23494714, адреса: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100.

Боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Треті особи:

-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: АДРЕСА_2 .

-приватний виконавець виконавчого округу міста Київської області Валявський Олександр Анатолійович, адреса: 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Нове Шосе, 3.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. А. Кахно