Ухвала суду № 95209696, 01.03.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/149/21

Провадження № 2/169/273/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

01 березня 2021 року смт Турійськ

Суддя Турійського районного суду Волинської області Хвіц Г.Й., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Волинської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Турійського районного суду Волинської області із позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Волинської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, посилаючись на те, що вироком Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2018 року, що залишений без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року та постановою Верхового Суду від 16 жовтня 2019 року, його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 286 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу злочину. У зв`язку з перебуванням під слідством і судом він зазнав моральних страждань, тому просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 183 300.32 гривень в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Частинами першою та другою статті 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону № 266/94-ВР).

Наказом Міністерства юстиції України, ГПУ та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 6/5/3/41 (далі - Положення № 6/5/3/41), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення № 6/5/3/41 для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 Положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Із аналізу положень статті 12 Закону № 266/94-ВР видно, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір моральної шкоди, якої громадянин зазнав внаслідок незаконних дій та яка підлягає стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року у справі № 752/19717/15-ц.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 161/15362/16-ц.

Як роз`яснено в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>».

Оскільки Любомльський районний суд Волинської області як суд першої інстанції розглядав справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої ухвалено виправдувальний вирок, саме Любомльський районний суд Волинської області є судом, встановленим Законом № 266/94-ВР, до підсудності якого належить вирішення порушеного ОСОБА_1 питання.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищевикладене, справа за позовом ОСОБА_1 не підсудна Турійському районному суду Волинської області та її слід передати на розгляд іншому суду з дотриманням правил підсудності, а саме: Любомльському районному суду Волинської області.

Керуючись статями 27, 31, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Волинської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, передати на розгляд до Любомльського районного суду Волинської області.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Суддя