Рішення № 95206680, 16.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3014/20

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2021 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Троян О.А. представника позивача Діденко Т.В. представника відповідача Казарець О.А. розглянувши адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001991412 від 02.12.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 198 316,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 158 653,00 грн., за штрафними санкціями 39 663,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0002001412 від 02.12.2019 року за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 78 843,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення форми «Р» №0001981412 від 02.12.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 2 413 961,25 грн., в т.ч. за основним платежем 1931169,00 грн. за штрафними санкціями 482 792,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «ПС» №0002041412 від 02.12.2019 року за платежем з податку на нерухоме майно за штрафними санкціями у розмірі 4 080,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002021412 від 02.12.2019 року за платежем орендна плата з юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002051412 від 02.12.2019 року за платежем транспортний податок з юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області №1761 від 06.08.2019 року проводилася документальна планова виїзна перевірка з питань податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.07.2013 року по 30.06.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №0027/22-01-05-12/38720052 від 17.09.2019 року.

Не погоджуючись із висновками акта документальної планової перевірки, ФГ «Фортуна-Агро Д» було подано заперечення разом із додатками.

ГУ ДПС у Хмельницькій області у відповідності до п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було видано наказ №518 від 04.11.2019 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФГ «Фортуна - Агро Д» у зв`язку із поданням заперечення до акту про результати документальної планової перевірки.

За результатами розгляду заперечень на акт документальної планової перевірки відповідачем було призначено проведення документальної позапланової перевірки. Так, за результатами документальної позапланової перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку із поданням платником заперечення на акт планової перевірки №0027/22-01-14-012/38720052від 17.09.2019 року.

Позивачем було подано заперечення на акт документальної позапланової перевірки разом і документами в порядку ст.86 та ст.44 ПК України.

Однак, відповідачем, без розгляду заперечень позивача на акт документальної позапланової виїзної перевірки, було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001991412 від 02.12.2019 року, №0002001412 від 02.12.2019 року, №0001981412 від 02.12.2019 року, №0002041412 від 02.12.2019 року, №0002021412 від 02.12.2019 року, №0002051412 від 02.12.2019 року.

Позивач не погоджується із прийнятими контролюючим органом рішеннями, оскільки вважає, що вони базуються на безпідставних висновках податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, без прийняття до уваги наявних первинних документів, та оформлення акту перевірки здійснено з порушенням норм Податкового кодексу України, тому звернувся з адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 25 червня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов та зазначила, що дії щодо розгляду заперечення ФГ «Фортуна - Агро Д» було вчинено у відповідності до ст. 44 ПК України та згідно процедури розгляду заперечень у встановлені строки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких грунтуються вимоги, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що в період 20.08.2019 року по 10.09.2019 року ГУ ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу №1761 від 06.08.2019 року проводилася документальна планова виїзна перевірка позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.07.2013 року по 30.06.2019 року, іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки №0027/22-01-05-12/38720052 від 17.09.2019 року.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті планової перевірки позивачем було подано до ГУ ДПС у Хмельницькій області заперечення від 21.10.2019 року.

В якості додатків до заперечень на акт було додано копії первинних документів на 1088 арк., а саме: копії шляхових листів легкового автомобіля, вантажного автомобіля, тракториста та комбайнера, актів списання запасних частин та ТМЦ, актів списання ПМП, актів списання засобів захисту рослин та мінеральних добрив, аналіз рахунку 131 за 2017, 2016 р., аналіз рахунку 901 за 2017, 2016 р.; аналіз рахунку 902 за 2017 р.; аналіз рахунку 91 за 2017, 2016 р., аналіз рахунку 92 за 2017, 2016 р., аналіз рахунку 93 за 2017, 2016 р., аналіз рахунку 791 за 2017, 2016 р., аналіз рахунку 231 за 2017, 2016 р., оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 «Основні засоби» за 2017, 2016 р.; Картка-рахунку 203 за 2017, 2016 р., картка рахунку 207 за 2017, 2016 р., картка рахунку 208 за 2017, 2016 р., картка рахунку 26 за 2017, 2016 р.

ГУ ДПС у Хмельницькій області у відповідності до п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було видано наказ №518 від 04.11.2019 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв`язку із поданням заперечення від 21.10.2019 року №01 до акту про результати документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2016 року по 30.06.2019 року та правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.07.2013 року по 30.06.2019 року, в яких платник вимагав переглянути результати відповідної перевірки, та надав документи та посилався на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний розгляд неможливий без проведення перевірки. Перевірка проводилася з 05.11.2019 року по 13.11.2019 року.

За результатами проведення документальної позапланової перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області було прийнято акт № 0180/22-01-05-12/38720052 від 20.11.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки фермерського господарства «Фортуна-Агро Д», у зв`язку із поданням платником заперечення на акт планової перевірки від 17.09.2019 року №0027/22-01-14-012/38720052, в якому платник надає документи та посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки.

Так, вказаний акт про результати документальної позапланової було отримано позивачем 04 грудня 2019 року, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 06 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із висновками акта № 0180/22-01-05-12/38720052 від 20.11.2019 року, позивачем було подано до ГУ ДПС у Хмельницькій області заперечення вих. №02 від 11 грудня 2019 р. в якості додатків до заперечень було подано копії первинних документів на 132 арк., а саме: копії видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів приймання-передачі наданих послуг.

13 грудня 2019 року позивачем було прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- повідомлення-рішення форми «Р» №0001991412 від 02.12.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 198 316,25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 158 653,00 грн., за штрафними санкціями 39 663,25 грн.;

- повідомлення-рішення форми «ПН» №0002001412 від 02.12.2019 року за платежем податок на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 78 843,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001981412 від 02.12.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 2 413 961,25 грн., в т.ч. за основним платежем 1931169,00 грн. за штрафними санкціями 482 792,25 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми «ПС» №0002041412 від 02.12.2019 року за платежем з податку на нерухоме майно за штрафними санкціями у розмірі 4 080,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002021412 від 02.12.2019 року за платежем орендна плата з юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0002051412 від 02.12.2019 року за платежем транспортний податок з юридичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Пунктом 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових перевірок регламентовано статтею 77 ПК України. Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, вичерпний перелік яких визначено у пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, за пунктом 86.1. ст.86 ПК України (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 86.7. ст.86 ПК України (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

За пунктом 86.8. ст.86 ПК України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За абзацом 2 пункту 44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно абз. 2 пункту 44.7 ст.44 ПК України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків (абзац 4 пункту 44.7 ст.44 ПК України).

Таким чином, ПК України передбачено порядок дій платника податку у разі незгоди із висновками акта перевірки. Зокрема ПК України передбачено право надання заперечень та документів, що підтверджують показники, відображені платником податків показники у податковій звітності. При цьому, вказане право не ставиться у залежність від виду перевірки, що проводилася, в т.ч. і документальної позапланової перевірки, яка проводиться на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

У разі коли норми ПКУ суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).

Отже, подання заперечень на акт перевірки є беззаперечним правом платника податку у відповідності до ст.44, ст.86 ПК України не може бути нівельовано контролюючим органом, оскільки вищевказані норми ПК України не підлягають довільному трактуванню, а носять імперативний характер.

Щодо нарахування податку на прибуток суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2. ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

При цьому, згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 на які містяться посилання в акті перевірки, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та проведення записів в облікових регістрах є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні містити певні обов`язкові реквізити.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства (установи), від імені якого складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердження понесених підприємством витрат здійснюється на підставі первинних документів, що повинні зберігатися на підприємстві з урахуванням строків визначених чинним Податковим кодексом України.

Так, в матеріалах справи містяться копії первинних документів, що підтверджують понесені позивачем витрати у 2016-2017 роках. Ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача. Вказані документи також надавалися позивачем в якості додатків до заперечень на акт документальної планової та акт документальної позапланової перевірки. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладеного. Відповідачем вказаного спростовано не було.

Таким чином, суд вважає, що позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами було надано відповідачу до прийняття оскаржуваного рішення належним чином оформлені первинні документи, проте, відповідачем всупереч п. 44.6 ст.44 ПК України, вказані документи не були враховані під час прийняття оскаржуваних рішень.

Так, відповідач заперечував проти врахування первинних документів по взаємовідносинах позивача із ФОП ОСОБА_1 , посилаюсь на додані до відзиву пояснення ОСОБА_1 , від 18 лютого 2020 р.

Позивач в свою чергу, додав до матеріалів справи оригінал заяви ФОП ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року.

З приводу вищевказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Однак, відповідач посилаючись на пояснення від 18 лютого 2020 року не надав доказів винесення вироку в рамках кримінального провадження, який би містив відомості щодо встановлених фактів чи дій осіб, та які б були обов`язковими та мали значення для вирішення справи у відповідності до ст.78 КАС України. При цьому, відсутній сам факт існування кримінального провадження.

Відповідно до пп.2.5.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 р., №22, якщо за наслідками перевірки зменшено суми податку на додану вартість до відшкодування або виявлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, підрозділ, який здійснював (очолював) перевірку, письмово повідомляє слідчий підрозділ фінансових розслідувань (відповідного територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків на дату такого повідомлення) і передає матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України (крім випадків, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу) протягом 20 робочих днів, наступних за днем узгодження прийнятих за їх результатами податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов`язань (зменшення бюджетного відшкодування), вимог та рішень щодо єдиного внеску. Згідно пп.2.5.2 вищезазначених рекомендацій, у разі початку досудового розслідування за ознаками злочинів, підслідних слідчим підрозділам фінансових розслідувань, останні протягом 3 робочих днів повідомляють про це підрозділи, які здійснювали (очолювали) перевірку. Таким чином, вказаними Методичними рекомендаціями передбачено, що якщо є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності, то розпочинається досудове розслідування. Згідно КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Однак, пояснення ОСОБА_1 долучені контролюючим органом до матеріалів справи не містить інформації щодо наявного кримінального провадження та відповідно розпочатого досудового розслідування по ньому.

Крім того, відповідно до пункту 78.3 статті 78 ПК України працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться контролюючими органами, якщо такі перевірки не пов`язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року по справі №812/726/15.

При цьому, на думку суду відібрання слідчими чи співробітниками податкового органу пояснень господарюючого суб`єкта не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Цим поясненням має бути надана правова оцінка таким, що набрав законної сили, вироком суду, або ж особи, які їх надавали, мають бути безпосередньо допитані судом, який розглядає справу, як свідка. Пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року по справі №640/20333/18, Постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №804/15563/15.

Судом було викликано та допитано в судовому засіданні в якості свідка фізичну особу-підприємець ОСОБА_1 .

Свідок під час надання пояснень та відповідей на запитання учасників справи підтвердила наявність у 2016-2017 роках господарських взаємовідносин із позивачем та факт надання послуг, за результатами яких було складено та підписано акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно пояснень свідка, дійсно в період 2016-2017 років рахувалася заборгованість позивача за надані послуги. Однак розрахунки проводилися позивачем в наступних звітних періодах, отримання доходу ОСОБА_1 , від наданих послуг було відповідно задекларовано, та сплачено належні податки. В той же час процедура відібрання пояснень слідчим була проведена з порушенням відповідного порядку та процедури.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність неприйняття до уваги первинних документів по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 , які було віднесено позивачем до витрат у 2016-2017 роках на загальну суму 6 582 920,00 грн. на підставі актів №30/07/2017 від 30.07.2017 р., №30/06/2017 від 30.06.2017 р., №30/04/2017 від 30.04.17 р., №30/03/2017 від 30.03.17 р., №30/04/2017 від 30.04.17 р., №54 від 29.02.17 р., №57 від 29.02.17 р., №31 від 28.02.17 р., №93 від 31.08.17 р., №87 від 28.07.17 р., №81 від 30.06.17 р., №83 від 30.06.17 р., №74 від 31.05.17 р., №69 від 28.04.17 р., №63 від 31.03.17 р., №62 від 31.03.17 р., №61 від 31.03.17 р.,№59 від 31.03.17 р., №51 від 29.02.17 р., №56 від 31.03.17 р., №65 від 30.03.17 р., №99 від 29.09.17 р., №104 від 31.10.17 р., №142 від 30.11.17 р. №153 від 29.12.17 р., №30/09/2016 р. від 20.09.16 р., №47/4 від 30.09.16 р., №63/12 від 30.06.16 р., №29/04/2016 від 29.04.16 р., №30/03/2016 від 30.03.16 р., №31/03/2016 від 31.03.16 р., №112 від 30.09.16 р., №132 від 31.10.16 р., №132 від 30.11.16 р., №147 від 29.12.16 р., №95 від 31.08.16 р., №70 від 30.06.16 р., №71 від 29.07.16 р., №64 від 29.04.16 р., №96/1 від 31.05.16 р., №69 від 31.05.16 р., №47 від 30.03.16 р., №31/03/2016 від 31.03.16 р., №48 від 31.03.16 р., №37 від 28.02.16 р.

З приводу обгрунтувань відповідачем не врахування у складі понесених витрат у загальній сумі 519 619,00 грн. за актами від 01.08.2017 року, від 01.08.2016 року по взаємовідносинах з ФГ «Добробут К».

Як вбачається із матеріалів справи вбачається, що згідно актів ФГ «Добробут К» від 01.08.2017 року, від 01.08.2016 року позивачем здійснювалася компенсація орендної плати відповідно до пункту 3.2. договору Договору №1-04-15 від 01.04.2015 р. Відповідно до умов вказаного Договору за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції та надання згоди на виробництво за цим договором сторона 2 (ФГ «Фортуна-Агро Д») сплачує стороні 1 (ФГ «Добробут К») грошові кошти або передає на цю суму узгоджену сільськогосподарську продукцію по кількості та видах (сортах) в порядку визначеному сторонами додаткового. Вказана плата складається із компенсації орендної плати відповідно до умов договорів оренди зазначених у п.1.4 даного Договору. Отже, Договором передбачено сплату на користь ФГ «Добробут К» компенсації орендної плати. Вказаний Договір чи окремі його положення недійсними в судовому порядку не визнавалися. Таким чином, позивачем в даному випадку правомірно було віднесено витрати по вказаних операціях до складу витрат.

Щодо актів виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи, складених ТОВ «Крафтком», то суд не приймає доводи відповідача про те, що ним не встановлено наявності на балансі позивача техніки щодо якої виконувалися роботи, зокрема: комбайн зерновий Masey Ferguson 7260, JSB 532-120, Камаз 45143-012-15, то суд звертає увагу, що представником позивача в судовому засіданні зазначено, що вказана техніка перебуває на балансі господарства, на заправку вказаної техніки здійснюється списання паливно-мастильних матеріалів. При цьому, такі акти списання паливно-мастильних матеріалів надавалися до контролюючого органу в якості додатків до заперечень на акт документальної планової перевірки. Вказані акти списання паливно-мастильних матеріалів були враховані відповідачем при винесенні рішень, а отже відповідач володів інформацією щодо наявності у позивача вказаної техніки. Таким чином, акти №21 від 07.10.16 р., №34 від 18.10.16 р., №40 від 25.10.16 р., №12 від 03.10.2016 р., №19 від 10.10.2016 р. на загальну суму 3 827 587 грн. підтверджують факт понесення витрат позивачем.

З приводу обгрунтування відповідачем не прийняття до уваги та неврахування певних первинних документів, що підтверджують понесені витрати на підставі того, що контрагентом не декларувалися виплата доходу найманим працівникам, тощо, зокрема і по контрагенту ТОВ «Крафтком» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року по справі №802/1284/17-а, Постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 р. по справі №2040/5325/18.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Зокрема, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.12.2019 року №0001981412 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 413 961, 25 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 1931169,00 грн., за штрафними санкціями - 482792,25 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити.

Так, за змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, за п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні документи, в тому числі акт списання товарів, акти приймання-передачі основних засобів, накази про введення в експлуатацію, акти наданих послуг, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281, які підтверджують факт використання відповідних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності позивача.

Зокрема під час розгляду справи судом було встановлено, що ДП «Перший національний технічний кооператив» першого національного аграрного кооперативу» було надано позивачеві послуги у сумі 638 399,98 грн. по перевезення ґрунтових мас (глини) для розчищення полів та під`їзних шляхів до них. По факту надання вказаних послуг постачальником були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму 638 399,98 грн., в т.ч. ПДВ 106 399,98 грн., що не заперечується і відповідачем, та зазначено зокрема в акті позапланової перевірки. На підтвердження факту надання послуг перевезення позивачем було надано наступні документи: акти наданих послуг (виконаних робіт) - №46 від 28 квітня 2017 р., №98 від 31 травня 2017 р., №110 від 30 червня 2017 р., №145 від 31 липня 2017 р., №153 від 31 серпня 2017 р., №168 від 30 вересня 2017 р., №181 від 31 жовтня 2017 р., №204 від 30 листопада 2017 р., №7 від 31 січня 2018 р., №15 від 28 лютого 2018 р., №26 від 31 березня 2018 р., №37 від 30 квітня 2018 р., №58 від 31 травня 2018 р.

В той же час, позивач не міг надати відповідачу до перевірки доказів обліковування на балансі у складі основних засобів виробничих потужностей для виробництва виробів з глини та документальних доказів оприбуткування глини на баланс, оскільки позивач не здійснював придбання глини та не здійснював виробництво глиняних виробів.

З приводу посилань відповідача на невикористання у господарській діяльності позивача меблевих виробів та інші товарно-матеріальні цінності, придбаних у таких контрагентів як ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Сільварес» на загальну суму 206 677,76 грн., в т.ч. ПДВ 34 446,27 грн. в матеріалах справи містяться оборотно-сальдова відомість 281 станом на 31.12.2017 р., а також накази про введення в експлуатацію основних засобів, акти приймання-передачі основних засобів, акти списання ТМЦ. Зокрема: накази - ОЗ-8 від 20.12.2017 р., ОЗ-9 від 20.12.2017 р., ОЗ-10 від 20.12.2017 р., ОЗ-11 від 20.12.2017 р., ОЗ-12 від 20.12.2017 р., ОЗ-13 від 20.12.2017 р., ОЗ-14 від 20.12.2017 р., ОЗ-15 від 20.12.2017 р., ОЗ-16 від 20.12.2017 р., ОЗ-17 від 20.12.2017 р., ОЗ-18 від 20.12.2017 р., ОЗ-19 від 20.12.2017 р., ОЗ-20 від 20.12.2017 р., ОЗ-21 від 20.12.2017 р., ОЗ-22 від 20.12.2017 р., що підтверджують введення експлуатацію та використання в господарській діяльності меблевих виробів. Вказані документи, що містяться в матеріалах справи спростовують твердження контролюючого органу про негосподарське використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Сільварес». При цьому, позивачем надано пояснення що вказані товарно-матеріальні цінності буди використані для облаштування приміщення для відпочинку та особистої гігієни працівників (трудового колективу) фермерського господарства. Доказів протилежного відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, далі по тексту - Порядок), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.5 Розділу ІІ вказаного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на документальні підтвердження або інші докази, наявні в контролюючого органу, які б підтверджували твердження посадових осіб контролюючого органу про не використання в господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), та котрі б засвідчували про дату виникнення податкових зобов`язань на підставі яких контролюючим органом донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Отже, на думку суду відсутні підстави для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивачеві та застосування штрафної санкції на підставі п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за нескладення та не реєстрацію в Єдиному реєстрі окремих зведених податкових накладних на загальну суму ПДВ 157 686 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: 28 лютого 2017 року в сумі 1376 грн., 30 квітня 2017 року в сумі 6400 грн., 31 травня 2017 року в сумі 8334 грн., 30 червня 2017 року в сумі 8333 грн, 31 липня 2017 року в сумі 8333 грн., 31 серпня 2017 року у сумі 8333 грн., 30 вересня 2017 року в сумі 8333 року, 31 жовтня 2017 року в сумі 35015 грн., 30 листопада 2017 року в сумі 18334 грн., 31 грудня 2017 року в сумі 8884 грн., 31 січня 2018 року в сумі 8333 грн., 28 лютого 2018 року в сумі 14020 грн., 31 березня 2018 року в сумі 8333 грн., 30 квітня 2018 року в сумі 8333 грн., 31 грудня 2018 року в сумі 6 992 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 №0001991412, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 158653 грн та штрафну санкцію в сумі 39663, 25 грн. та податкове повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції у сумі 78 843 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0002041412 від 02.12.2019 р. за платежем з податку на нерухоме майно, податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0002021412 від 02.12.2019 р. за платежем орендна плата з юридичних осіб та податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0002051412 за платежем транспортний податок з юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що застосування штрафної санкції в розмірі 1020 гривень можливе лише за умови застосування до платника податків штрафу за таке ж саме порушення протягом року. А оскільки контролюючим органом протягом року, що передував даті складення акту, не застосовувалася штрафна санкція за неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017,2018 та 2019 роки, податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2018 рік, податкової декларації з транспортного податку по об`єктах оподаткування, придбаних протягом року за 2017 рік, а відтак має бути застосована штрафна санкція в розмірі 170 гривень за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017,2018 та 2019 роки; 170 гривень за неподання податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2018 рік; 170 гривень за неподання податкової декларації з транспортного податку по об`єктах оподаткування, придбаних протягом року за 2017 рік.

Згідно п.120.1. ст.120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, повторним порушенням, за яке передбачено підвищений розмір штрафу у розмірі 1020 гривень відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року винесено податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що до позивача було застосовано штрафну санкції у розмірі 170 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення №00224651405 від 06.09.2019 р., яке було долучено відповідачем до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву.

Отже, оскільки судом було встановлено, що до позивача вже застосовувалася штрафна санкція у відповідності до п.120.1 ст.120 ПК України за несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ, то відповідно в даному випадку за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017,2018 та 2019 роки, податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2018 рік, податкової декларації з транспортного податку по об`єктах оподаткування, придбаних протягом року за 2017 рік повинна бути застосована штрафна санкція у розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 31 серпня 2018 року по справі №821/431/17.

Таким чином, відповідачем правомірно було застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 гривень за неподання (несвоєчасне подання) вказаних декларацій на підставі повідомлення-рішення форми «ПС» №0002041412 від 02.12.2019 року, податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0002021412 від 02.12.2019 року, податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0002051412 від 02.12.2019 року. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 0001991412, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області збільшило фермерському господарству "Фортуна-Агро Д" грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 198 316,25 грн., у тому числі 158 653 грн., - основний платіж, та 39 663,25 грн., - штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 0002001412, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області застосувало до фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" штраф в сумі 78 843 грн., за платежем: податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.12.2019 року № 0001981412, яким Головне управління ДПС у Хмельницькій області збільшило фермерському господарству "Фортуна-Агро Д" грошове зобов`язання за платежем: податок на прибуток на суму 2 413 961,25 грн., у тому числі 1 931 169 грн., - основний платіж, та 482 792,25 грн., - штрафні санкції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фермерському господарству "Фортуна-Агро Д" судовий збір у розмірі 21 020 грн., (двадцять одну тисячу двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 лютого 2021 року

Позивач:Фермерське господарство "Фортуна-Агро Д" (площа Графська, 21,Антоніни,Красилівський район, Хмельницька область,31022 , код ЄДРПОУ - 38720052) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя В.К. Блонський