Рішення № 95206207, 22.02.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2021 року м. Рівне №460/6641/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної службої України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №208532 від 04.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що за наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить йому на праві власності посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт, у якому зафіксовано порушення, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. Зазначив, що висновок про перевищення вагових параметрів зроблений відповідачем за результатами проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу безпідставно. Наголошує, що уся відповідальність за дотримання законодавства у сфері безпеки руху, заходів збереження автомобільних доріг загального користування покладено на перевізника, який здійснює перевезення вантажів, а не на власника транспортного засобу. Стверджує, що не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки транспортний засіб, щодо якого здійснювалася перевірка, на час перевезення вантажу знаходився у користуванні ТОВ "Індел". За таких обставин, вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 22.09.2020 позовна заява залишалася без руху.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суду у відповідача витребувано докази, що стали підставою для прийняття спірної постанови та встановлено строк для подання відзиву (а.с.27-29).

30.12.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.32-39). На обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , здійсненого під час рейдової перевірки встановлено, що навантаження на одиночну вісь складає 12850 тон, при допустимому нормативі - 11 т. Водієм вказаного транспортного засобу не надано дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових обмежень. Водночас із наданих водієм вказаного транспортного засобу документів встановлено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , а згідно з товарно-транспортною накладною графа "автомобільний перевізник вантажу" не заповнена. Стверджує, що відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів. Також повідомив, що зважування під час габаритно-вагового контролю вказаного вантажного транспортного засобу проводилося вагами пересувними автомобільними, на які видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства, оскільки прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 09.09.2008 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видами діяльності підприємця за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

23.06.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області відповідно до направлення на перевірку №026428 від 19.06.2020 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок а/д М-05 450 км + 500 м проводилась рейдова перевірка транспортних засобів усіх форм власності та видів діяльності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (а.с.49).

Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , водій ОСОБА_2 (а.с.48).

Водій вказаного транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам управління наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ марки DAF, модель Kogel, номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , товарно-транспортну накладну від 22.06.2020 №177 (а.с.45-48).

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідачем встановлено, що навантаження на одиночну вісь становить 12,850 т, при допустимих 11 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 23.06.2020, час зважування 12:01 год. (а.с.42).

На підставі талону про зважування від 23.06.2020, контролюючими особами управління Укртрансбезпеки складено довідку про результати габаритно-вагового контролю №038352, якою зафіксовано навантаження на осі, тон: 1) 7,49; 2) 12,85; 3) 5,3; 4) 5,28; 5) 5,23, повна маса транспортного засобу 36,15 тон (а.с.44).

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №046977 від 23.06.2020 (а.с.43).

23.06.2020 посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 224798, згідно з яким під час перевірки виявлено порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України : "перевезення фармацевтичних виробів (згідно з ТТН №177 від 22.06.2020) з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь - 12,85 т, при допустимих 11 т, що перевищує норму на 16,82%", відповідальність за що передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу" (а.с.40).

04.08.2020 заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №208532, якою до СПД ОСОБА_1 за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" на підставі абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, застосовано штраф у сумі 17000 грн. (а.с.13).

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст.34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що суб`єктом відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм є саме автомобільний перевізник.

Натомість позивач у позовній заяві наголошує, що не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з постановою №208532 від 04.08.2020 є протиправним та безпідставним.

Таким чином, спірним питанням в межах розгляду даної справи є встановлення факту наявності у ФОП ОСОБА_1 статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону №2344-ІІІ на час проведення 23.06.2020 рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 а/д М-06 450 км + 500 м.

Так, за визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Згідно положень цих Правил, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.11.1 Правил №363).

У позовній заяві позивач стверджує, що не є автомобільним перевізником, позаяк передав автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 у користування ТОВ "Індел". На підтвердження вказаної обставини долучив копію товарно-транспортної накладної №177 від 22.06.2020 (а.с.11).

Копія вказаної товарно-транспортної накладної була також надана водієм посадовим особам відповідача під час перевірки (а.с.45), яку відповідач долучив до відзиву.

Однак як свідчить її зміст, ТОВ "Індел" вказане у ній як замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач. Натомість графа "автомобільний перевізник" у ній взагалі не заповнена.

Поряд з цим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 23.06.2020 на час проведення рейдової перевірки дійсно був переданий у користування ТОВ "Індел" (договори оренди/позики, акти здачі-приймання транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон тощо) позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, посадові особи Укртрансбезпеки, які здійснювали перевірку, зважаючи на надані їм документи (товарно-транспортну накладну, без вказівки автомобільного перевізника, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, згідно з яким останній належить на праві власності ОСОБА_1 ) правових підстав та жодних інших можливих варіантів поведінки, окрім як визначати ФОП ОСОБА_1 автомобільним перевізником, не мали.

При цьому, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави сумніватися, що у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 є одночасно як власником транспортного засобу, так і автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ, тобто особою відповідальною за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів. Натомість твердження позивача про зворотне не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними в ній доказами.

Надаючи правову оцінку спірній постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (надалі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктами 21, 22 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Разом з тим, відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів) і 3 (акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст.33 Закон №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі- Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до вимог ст.48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

За підпунктом 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - це процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Також положеннями п.3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2020 посадовими особами відповідача був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.

Після проведення зважування сформовано талон від 23.06.2020 (час зважування 12:01 год.), згідно з яким зафіксовано навантаження на осі: 1) 7,49; 2) 12,85; 3) 5,3; 4) 5,28; 5) 5,23, повна маса транспортного засобу 36,15 тон (а.с.44). Тобто, навантаження на одиничну вісь склало 12,850 т при допустимому 11 т.

Вказане також підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №038352 від 23.06.2020, де відображено результати вагового контролю, відповідно до якого навантаження на одиничну вісь становить 12,850 т (п.6) (а.с.50).

На виконання п.20 та п.21 Порядку №1567 за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.06.2020 №224798, яким зафіксовано порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Водночас перевіркою зафіксовано, що документи, передбачені ч.4 ст.48 Закону №2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

Від підписання акту та надання пояснень водій транспортного засобу відмовився, про що свідчать відмітки у даному акті та підписи посадових осіб Укртрансбезпеки.

В силу приписів абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 %, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що розмір штрафу в сумі 17000 грн. відповідає вимогам абз.15 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ.

З приводу зауважень представника позивача, що вантаж постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час його руху і це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на останню і передостанню осі, зсув центру ваги при нахилі тягача при заїзді на платформу ваг, то суд такі оцінює критично з огляду на таке.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так, відповідно до пп. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення будь-якого вантажу (в даному випадку, фармацевтичної продукції) великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Стосовно аргументів позивача щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролі транспортного засобу позивача, то матеріали справи свідчать, що зважування транспортного засобу здійснювалось автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів в русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-AS2-PWIA (завод.№413) (а.с.51).

Відповідно до п.12, 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на зазначений засіб вимірювальної техніки ДП "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" видано сертифікат №ПЗЗ14874105820 (чинний до 22.04.2021), згідно з яким встановлено, що засіб вимірювальної техніки 030Т-AS2-PWIA відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 (а.с.51). Отже, станом на 23.06.2020 (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогами державних стандартів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, здійснювався технічним засобом, що відповідає технічним вимогами державних стандартів та є придатним до застосування. Відтак, доводи позивача, що "отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними" не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 в справі № 819/586/16.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приладів встановленим стандартам. Іншими словами, ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

З приводу посилання позивача на те, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, суд зазначає, що реквізити Акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом затверджені додатком №3 до Порядку №1567; форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207. Зазначені документи, складені відповідачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачається внесення інформації щодо засобу вимірювальної техніки.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті постанови від 04.08.2020 №208532 про застосування до позивача штрафу в розмірі 17000 грн. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак вказана постанова відповідає критеріям правомірності і підстави для її скасування у суду відсутні.

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 слід відмовити.

Підстави для застосуванні положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) ( пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.

Суддя Н.С. Гудима