Рішення № 95205935, 16.02.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5671/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лазебної А.В.

та представників сторін:

від позивача - Фесенко Ю.О.,

від відповідача - Миськів В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Фонду державного майна України (надалі - відповідач, Фонд), у якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 за період з 24.02.2020 по 05.10.2020 у розмірі 127482,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та поновлена на цій посаді рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19. Однак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідачем фактично не виконане, а позивачу не виплачений середній заробіток за час невиконання рішення суду.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, а у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 44-48/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області неможливо з огляду на припинення цього органу. Також відповідач стверджував, що Фонд не є належним відповідачем у цій справі, оскільки позивач не перебувала у трудових відносинах безпосередньо з Фондом. Окрім того, звертав увагу на те, що наказом Фонду від 16.10.2020 №377-р ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 16.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, а представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.

Обставини справи

Судами у ході розгляду справ №440/2133/19, 440/998/20 встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду цієї справи, що ОСОБА_1 на підставі наказу Фонду від 16.05.2019 №151-р відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", Закону України "Про Фонд державного майна України" та враховуючи листи Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 06.05.2019 №01-108-0660 та від 16.05.2019 №01-108-0884, лист Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській області від 15.05.2019 №01-002-01167, звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 17.05.2019.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 16.05.2019 №151-р "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18.05.2019; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 53729,25 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів /а.с. 12-18/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/2133/19 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 змінено в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області з 18.05.2019, шляхом виключення з резолютивної частини рішення дати поновлення на посаді - 18.05.2019. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року у справі №440/2133/19 залишено без змін /а.с. 19-23/.

Полтавським окружним адміністративним судом 19.09.2019 видано виконавчий лист у справі №440/2133/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області.

28.10.2019 представник позивача - Фесенко Ю.О. звернулася до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 19.09.2019, виданого 19.09.2019 Полтавським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області /а.с. 24-25/.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2019 ВП №60573408 /а.с. 26/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №440/998/20, що набрало законної сили 07.08.2020, стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 у розмірі 92323,50 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішень суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплату середнього заробітку, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Основного Закону України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною сьомою цієї статті передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

А у силу статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому, як визначено частиною другою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь державного службовця за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За обставинами цієї справи позивач незаконно звільнена з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області з 18.05.2019 та поновлена на цій посаді рішенням суду від 29.08.2019 у справі 440/2133/19, що у цій частині допущено до негайного виконання.

Однак, на дату звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом (06.10.2020) рішення суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 відповідачем виконане не було.

Посилання відповідача на виключення на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/2133/19 з резолютивної частини рішення суду від 29.08.2019 у цій справі дати поновлення на посаді 18.05.2019, суд визнає безпідставними, адже рішення суду в частині поновлення позивача на роботі мало бути виконане негайно після його проголошення.

Так само, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо неможливості поновлення позивача на посаді з огляду на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області є припиненим, оскільки обов`язок Фонду поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області виникає на підставі судового рішення у справі №440/2133/19, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, а заперечення відповідачем цих обставин ставить під сумнів остаточність та обов`язковість судового рішення, що є несумісним із принципом верховенства права.

Залученою до матеріалів справи копією наказу Фонду від 16.10.2020 №377-р підтверджено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях з 18.05.2019 /а.с. 49/.

Отже, рішення суду у справі №440/2133/19 в частині поновлення позивача на роботі виконане відповідачем лише 16.10.2020.

При цьому згаданий вище наказ не містить положень щодо виплати позивачу середнього заробітку як за час вимушеного прогулу, так і за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У судовому засіданні представник відповідача визнала, що така компенсація ОСОБА_1 не виплачувалась.

Отже, відповідачем допущено невиправдані зволікання в частині поновлення позивача на роботі, що є підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.

Суд враховує, що середній заробіток за час затримки виконання Фондом рішення суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 за період з 30.08.2019 по 21.02.2020 стягнуто судом у справі №440/998/20.

Предметом цього спору позивач визначила стягнення середнього заробітку за період з 24.02.2020 по 05.10.2020.

Разом з тим, як встановлено судом у ході розгляду цієї справи, наказ про поновлення позивача на роботі Фондом виданий 16.10.2020.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, стягнути з Фонду на її користь середній заробіток за час затримки виконання Фондом рішення суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 за період з 24.02.2020 по 15.10.2020 включно.

При цьому доводи відповідача про те, що Фонд є неналежним відповідачем у цій справі суд визнає безпідставними, адже рішенням суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 обов`язок щодо поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу покладено саме на Фонд.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 (тут та надалі - у редакції, чинній до 12.12.2020) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів (абзац восьмий пункту 2 Порядку №100).

Пунктом 10 Порядку №100 встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №826/1659/17, аналізуючи положення абзаців сьомого, восьмого пункту 2 у взаємозв`язку з абзацами першим, другим пункту 10 Порядку №100, дійшов висновку, що у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Тому після змін структури заробітної плати і одночасного підвищення посадового окладу розмір виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, для цілей визначення середньоденної заробітної плати не застосовуються. Натомість застосовується розмір виплат, установлений працівникові після відповідних змін.

Разом з тим, Верховний Суд у цій постанові зазначав що підвищення посадових окладів, що не поєднане зі зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 у справі №826/1444/15, аналізуючи зміст пункту 10 Порядку №100, зазначав, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення. Отже, враховуючи вимоги зазначеної правової норми, підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) передбачає, відповідно, коригування заробітної плати. При цьому розрахунок коефіцієнту коригування заробітної плати, який необхідно множити на суми виплат за період до підвищення, має здійснюватися при кожному підвищенні посадового окладу.

За обставин цієї справи суд враховує, що позивач незаконно звільнена із займаної посади державної служби з 18.05.2019, наказ про її поновлення виданий відповідачем 16.10.2020, а спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за період з 24.02.2020 по 15.10.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 №16 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів", внаслідок чого розмір посадового окладу за посадою державної служби, яку обіймала позивач на дату звільнення, збільшився з 9690,00 грн до 10600,00 грн.

На цій підставі, суд погоджується з доводами представника позивача про необхідність обчислення середнього заробітку за спірний період з урахуванням коефіцієнта підвищення посадового окладу у 2020 році, що становить 1,0939 (10600,00 грн : 9690,00 грн).

Залученою до матеріалів справи довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 16.07.2019 вих.№10-107-01962 підтверджено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення становила 756,75 грн /а.с. 11/.

А тому, для обчислення середнього заробітку у цій справі слід врахувати суму у розмірі 827,81 грн (756,75 грн х 1,0939).

Таким чином, на користь позивача з Фонду належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 29.08.2019 у справі №440/2133/19 за період з 24.02.2020 по 15.10.2020 у розмірі 133277,41 грн (161 робочий день х 827,81 грн).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачувала, оскільки спір стосувався оплати праці.

Натомість представник позивача заявила про відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ознайомившись з наданим представником позивача розрахунок витрат суд зауважує, що до їх складу включено підготовку відповіді на відзив тривалістю 1,5 год вартістю 1500,00 грн, тоді як адвокат Фесенко Ю.О. відповідь на відзив у цій справі не готувала та до суду не надавала, тобто витрати у цій частині є непідтвердженими.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідач заперечень щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не висловив.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне стягнути понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Фонду.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 24 лютого 2020 року по 16 жовтня 2020 року у розмірі 134105,22 грн (сто тридцять чотири тисячі сто п`ять гривень двадцять дві копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Фонд державного майна України (ідентифікаційний код 00032945; вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2021 року.

Суддя О.О. Кукоба