Рішення № 95205934, 01.03.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/7692/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення, призначеної на підставі п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати з моменту призначення пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення, згідно п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Підставою для звернення до суду вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру обчислення пенсії до 70 відсотків від грошового забезпечення при призначенні пенсії.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7692/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.

14.01.2021 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на не порушення прав позивача, оскільки на момент виникнення у позивача права на призначення пенсії у 2015 році, чинною була редакція статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено максимальний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 70% від грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 26.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із визначенням кола відповідачів в розрізі кожної позовної вимоги (з наданням її копій відповідно до кількості відповідачів у справі для направлення учасникам справи).

На виконання ухвали суду позивачем надано позовну заяву, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення, призначеної на підставі п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати з моменту призначення пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення, згідно п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року розгляд адміністративної справи №440/7692/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У період із 15.02.2021 по 28.02.2021 включно суддя Алєксєєва Н.Ю. перебувала у відпустці, внаслідок чого дана справа розглянута 01.03.2021.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2015 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи з 59% грошового забезпечення (вислуга років 23).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі П/811/3236/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, управління державної пенітенціарної служби України в Полтавській області, Кременчуцька виправна колонія УДПтС України в Полтавській області (№ 69) про стягнення одноразової грошової допомоги, компенсації та допомоги на оздоровлення, доплати за допуск до секретності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, яка виплачується при звільнення у розмірі 25 % за 5 років календарної вислуги.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Кіровоградській області зарахувати пільгову вислугу років, згідно запису в послужному списку, за період служби в збройних силах з 08 липня 1989 року по 06 травня 1992 року, в складі Державної кримінально - виконавчої служби з 21 вересня 2007 року по 21 лютого 2011 року, з зазначенням пільгової вислуги років в наказі №301-о від 15.09.2015року.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Кіровоградській області перерахувати у відповідному пільговому обчислені час служби у патрульно-постовій службі міліції з 03 серпня 1992 року по 31 серпня 1996 року, згідно з п.3 пп. "г" Постанови КМУ №393 від 17 липня 1992 року, про що внести відповідний запис в послужний список особової справи, з зазначенням пільгової вислуги років в наказі №301-о від 15 вересня 2015 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі № П/811/3236/15 - змінено, доповнивши її мотивувальну частину висновком: «Щодо відмови в задоволенні позовних вимог, відносно стягнення на користь позивача допомоги на оздоровлення за період з 2008 по 2014 роки» та доповнивши її резолютивну частину таким змістом: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги, не зарахування пільгової вислуги років, згідно запису в послужному списку, за період служби в збройних силах та не перерахуванні у відповідному пільговому обчисленні часу служби у патрульно-постовій службі міліції та не внесенні відповідних записів до послужного списку особової справи та наказу про звільнення». В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року - залишено без змін.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № П/811/3236/15 ГУ ДФС у Кіровоградській області направлено до ГУ ПФУ в Кіровоградській області копію наказу від 14.06.2016 №229-о "Про звільнення співробітника" та розрахунок вислуги років ОСОБА_1 , звільненого з органів податкової міліції 15.09.2105.

Починаючи з липня 2016 року ГУПФУ в Кіровоградській області ОСОБА_1 проведено повторне призначення пенсії відповідно до уточнюючого розрахунку вислуги років, виходячи з 70% грошового забезпечення (вислуга років 31).

У зв`язку зі зміною місця проживання, ОСОБА_1 перебуває з 01.09.2018 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як отримувач пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», про що йому направлено 28.08.2018 повідомлення про призначення пенсії.

Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що після призначення пенсії у 2016 році подальші перерахунки пенсії позивача здійснювалися пенсійним органом виходячи з 70% грошового забезпечення.

Не погоджуюсь із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення, призначеної на підставі п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вважаючи своє право на призначення пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).

Згідно ст. 1 Закону №2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

У відповідності до положень п. "б" ч. 1 ст. 12 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до положень ст. 10 Закону №2262 призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 12 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Пунктом а) статті 12 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, особи офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

Згідно п. а ч.1 ст.13 Закону № 2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ від 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону № 3668-VІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності в цій частині 01 травня 2014 року, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, при призначенні/перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Суд звертає увагу на те, що стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку про те, що внесені Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений зі служби, що дає право на пенсію за вислугу років наказом Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 15.09.2015 року № 301-о в запас за вислугу років в званні капітан податкової міліції, старший оперуповноважений відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Кіровоградської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, із загальною вислугою 23 роки 10 місяців 17 днів, в пільговому обчисленні не має.

Наказом Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 14.06.2016 року №229-о "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 15.09.2015 №301-о "Про звільнення співробітника" внесено зміни до наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 15.09.2015 №301-о "Про звільнення співробітника", а саме абзац 4 пункту 1 викладено у наступній редакції "Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 23 роки 10 місяців 17 днів, в пільговому обчисленні 31 рік 10 місяців 24 дні".

Відповідно до розрахунку вислуги років ОСОБА_1 , складеного ГУ ДФС у Кіровоградській області 16.06.2016, вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 в календарному обчисленні складає: 23 роки 10 місяців 16 днів, в пільговому обчисленні 31 рік 10 місяців 24 дні.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на підставі вищевказаного наказу від 14.06.2016 №229-о та уточненого розрахунку вислуги років призначена пенсія за вислугу років у липні 2016 року у розмірі 70% грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Отже, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті з 01 травня 2014 року, при призначенні пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Відтак, при призначення пенсії позивачу у пенсійного органу були наявні підстави для обмеження розміру його пенсії 70 відсотками грошового забезпечення згідно з ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII, оскільки дане обмеження стосується позивача, якому пенсія призначалась у 2015 року вперше.

Враховуючи, що на момент переходу позивача на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розмір грошового забезпечення становив 70% грошового забезпечення, відповідачем продовжено виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2018, виходячи з вищевказаного розміру грошового забезпечення, яке встановлено на момент призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва