Рішення № 95205147, 28.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2021 року Справа № 280/9350/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113; код ЄДРПОУ 08803661) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 9934 грн. 68 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири грн. 68 коп.).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проходила військову службу у Військовій частині 3029 Національної гвардії України, а у жовтні 2020 року її було звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу Військової частини 3029 Національної гвардії України. Зазначає, що відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить видачі ст. солд. ОСОБА_1 сума грошової компенсації за 24 предмета складає 9934,68 грн. Разом з тим, на момент звільнення позивача зі служби, відповідачем грошова компенсація за недоотримане речове майно виплачена не була, чим порушено права та законні інтереси позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9350/20.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 27.01.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№5090), в якому зазначає, що у нього відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна, а відтак він не може самостійно здійснювати виплати в рахунок компенсації неотриманого речового майна. Оскільки головним розпорядником бюджетних коштів є Головне управління Національної гвардії України, відповідач в межах свої компетенції може лише клопотати про виділення коштів для виплати компенсації. Так, за вих.№3/29/27/3-2807 від 02.10.2020 були надіслані до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України інформація про нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно станом на 01.10.2020 та звіт про загальну заборгованість військової частини перед громадянами компенсації вартості речового майна, проте на теперішній час кошти на рахунки частини не надходили. Вважає, що на військову частину не покладається імперативний обов`язок здійснювати виплату компенсації вартості неотриманого речового майна саме у день звільнення, а саме факт звільнення лише є підставою для виникнення права на отримання такої компенсації. За таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 . проходила військову службу у Військовій частині 3029 Національної гвардії України.

05.10.2020 наказом командира військової частини А3029 Національної гвардії України № 220 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення з 05.10.2020 та звільнено відповідно до частини п`ятої пункту 2 підпункту «а» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини 3029 від 01.10.2020 №43 о/с у запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

11.11.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 9934,68 грн.

Листом військової частини 3029 Національної гвардії України від 25.11.2020 №3/29/33-3285 повідомлено позивача, що ним було направлено запит за вих.№3/29/27/3-2807 від 02.10.2020 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України на отримання коштів для здійснення такої виплати. Зазначено, що після надходження до військової частини коштів, позивачу буде виплачена компенсація вартості за неотримане речове майно.

Оскільки до теперішнього часу грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в розмірі 9934,68 грн. не виплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з пункту 2 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Частиною шостою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписом частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Згідно із пунктами 2-4 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

У відповідності до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема, щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

У цьому контексті, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, у постанові від 17.01.2019 у справі №822/2309/17, застосовування у пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). За висновком суду касаційної інстанції, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного свідчить те, що у пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Таким чином, на переконання суду, позивач як військовослужбовець відповідно до пункту 3 Порядку № 178 має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яка має бути виплачена відповідачем.

У свою чергу, в матеріалах справи міститься довідка від 09.06.2020 № 61 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, яка складає 9934,68 грн. Доказів виплати позивачу компенсації за неотримане майно відповідач не надав. Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає факт невиплати позивачу грошової компенсації за речове майно.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

З урахуванням того, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його прав, гарантованих Законом № 2011-XII та Порядком № 178, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, відповідач протиправно не здійснив належних розрахунків щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, передбаченої Законом № 2011-XII та Порядком № 178.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено право на отримання грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у сумі 9934,68 грн.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі №803/774/17 та від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.

Згідно частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 9, 139, 241-243, 254-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 113; код ЄДРПОУ 08803661) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 в зв`язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 9934 грн. 68 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири грн. 68 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.02.2021.

Суддя М.С. Лазаренко