Рішення № 95203828, 23.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Справа № 160/521/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, державного підприємства "СЕТАМ", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання протиправними дій приватного виконавця з оцінки земельної ділянки та визнання недійсними результатів електронних торгів,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2021року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства "СЕТАМ" в якому просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича з оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках виконавчого провадження №63729962;

- визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації лоту №457245, а саме земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у судовому засіданні на 28 січня 2021 року 13:20 год. Цією ж ухвалою було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та фізичну особа-підприємця ОСОБА_3 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року відповідачам та третім особам було продовжено строк для подання відзиву та відповідно письмових пояснень на позов, а також відкладено розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у приватного виконавця Осельського Є.С. перебуває виконавче провадження №63729962 зі стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 грошової суми 50 000 000 гривень. В рамках виконавчого провадження відповідачем було призначено суб`єкта оціночної діяльності - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , яким було виконано оцінку арештованої земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 1223756800:02:013:0176, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Висновку про вартість земельної ділянки, виданого ФОП ОСОБА_3 на основі звіту №2711-211/20 від 27.11.2020 про оцінку майна підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки земельної ділянки становить 64500 гривень без ПДВ. Вважає, що оцінка проведена з численними порушеннями, що призвело до визначення заниженої вартості земельної ділянки. Вказаний факт послугував заниженню і ціни продажу майна в процесі електронних торгів. Таким чином, з урахуванням судової практики, оскарження оцінки земельної ділянки в даному випадку відбувається як оскарження дій приватного виконавця з оцінки землі. З урахуванням того, що на підставі вже проведених дій з оцінки земельної ділянки відбулись електронні торги, то вимога про скасування результатів торгів є похідною вимогою, адже торги в даному випадку проведенні з порушенням прав позивача як боржника, а саме за заниженою вартістю. На підставі вищенаведеного, просив суд позов задовольнити повністю.

01.02.2020 року представником відповідача 2 було подано до суду письмові пояснення на позов, у яких останній просив відмовити у позові з наступних підстав. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2019 року №10008/5 «Про визначення організатора електронних торгів за фіксованою ціною» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що міститься у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачений Порядком. Так, інформаційне повідомлення про лот формується ДП «СЕТАМ» на підставі заявки виконавця. Таким чином, у даній справі ДП «СЕТАМ» не є належним відповідачем, оскільки підприємство здійснює лише підготовку та проведення електронних (прилюдних) торгів, при цьому позивачем оскаржується дій виконавця, які відбувались до передачі майна на реалізацію. Просив суд розглянути справу за відсутності представника ДП «СЕТАМ».

08.02.2021 року третьої особою ОСОБА_2 було надано суду письмові пояснення на позов, у яких останній, вказав, що вважає позовну заяву необґрунтованою, оскільки в її доводах відсутні беззаперечні докази котрих достатньо для задоволення позовних вимог. Так, в діях приватного виконавця відсутні порушення норм закону України «Про виконавче провадження», а визначена вартість майна відповідає ринковим цінам. Просив суд розглянути справи за його відсутності.

18.02.2021 року відповідачем 1 подано письмовий відзив на позов, у якому останній у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим, через відсутність в ньому посилань на нормативно-правові акти, які були порушені приватним виконавцем та є незрозумілим, які дії приватного виконавця підлягають оскарженню і в чому полягає їх неправомірність. При цьому, у відзиві відповідач 1 зазначив, що ним не заперечуються фактичні обставини щодо перебігу виконавчого провадження. Так, в матеріалах виконавчого провадження, міститься висновок про вартість майна, який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 . На виконання ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було підготовлено лист-повідомлення про результати визначення вартості описаного та арештованого майна, який було надіслано сторонам виконавчого провадження, що підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошти». Будь-яка інформація чи документи, що свідчили б про оскарження оцінки земельної ділянки до приватного виконавця не надходили. Державне підприємство «СЕТАМ» на підставі поданих приватним виконавцем для проведення реалізації майна документів у відповідності до норм чинного законодавства здійснило реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів через веб-сайт в мережі Інтернет. Крім того, зазначив, що твердження позивача про заниження вартості майна в результаті оцінки є припущеннями, оскільки в порушення норм діючого законодавства висновок про достовірність оцінки майна може бути визначені лише шляхом проведення рецензування звіту. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

18.02.2021 року третьої особою ОСОБА_3 було подано до суду пояснення на позов, відповідно до яких, останній зазначив, про безпідставність тверджень позивача стосовно заниження вартості земельної ділянки під оцінки майна, оскільки згідно норм чинного законодавства достовірність оцінки майна може бути визначена лише шляхом рецензування звіту (висновку про вартість майна). Проте, рецензування звіту, виконаного ним не проводилось, тому відсутні підстави для висновку про заниження вартості майна. Крім того, зазначив, що визначена вартість майна є стартовою на прилюдних торгах в ході реалізації, при цьому остаточна ціна буде сформована безпосередньо учасниками аукціону. Просив суд відмовити у позові.

Представник позивача, представник відповідача 2, третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач 2, третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.135), про причини не прибуття суд не повідомили.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням належного повідомлення учасників справи, заява представника позивача, відповідача 2, третьої особи ОСОБА_2 , та наявності достатніх доказів у матеріалах справи для вирішення справи, суд ухвалив здійснити її розгляд за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Євгеном Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №63729962 про примусове виконання виконавчого напису №513 від 18.11.2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєва Ю.П. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму 50 000 000 (п`ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок (а.с.14-15).

26.11.2020 року в ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем, відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема, земельної кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_1 .

27.11.2020 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №63729962 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , який має кваліфікаційне свідоцтво, видане 27.06.2001 за №1042, видане УКШ при Фонді державного майна України у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису №513 виданого 18.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Патрєва Ю.П. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми 50 000 000 гривень 00 копійок та зобов`язано суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 надати письмовий висновок з питання визначення вартості арештованого в межах даного виконавчого провадження майна, зокрема, але не виключно, яке описано згідно постанов про опис та арешт майна від 26.11.2020 (ВП № 63729962), що належить боржнику.

За результатами проведеної оцінки майна фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 складено висновок про вартість земельної ділянки від 27.11.2020 року.

Згідно висновку № 2711-211/20 від 30.11.2020 року про вартість земельної ділянки, підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки, становить 64500 (шістдесят чотири тисячі п`ятсот) грн. без ПДВ.

Листом від 01.12.2020 року за №3499 приватний виконавець Осельський Є.С. повідомив боржника та стягувача у виконавчому провадженні №63729962 про оцінку арештованого майна, описаного постановою про опис та арешт майна від 26.11.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «СЕТАМ» здійснило реалізацію арештованого майна, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до протоколу проведення електронних торгів №519276 від 29.12.2020 рок переможцем торгів став ОСОБА_4 , який сплатив у повному обсязі грошові кошти за придбане майно.

Позивач, вважаючи протиправною експертну оцінку арештованого майна та неправомірними дії приватного виконавця з визначення вартості майна звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями пункту 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону №1404-VIII, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 57 Закону України №1404-VIII передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Положеннями частини четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон №2658-III).

Відповідно до статті 3 Закону № 2658-III, оцінка майна - це процес визначення її оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 і частина перша статті 11 Закону №2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Суд зазначає, що позивачем не наведено факти порушення державним виконавцем положень частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 13 Закону № 1404-VIII, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", яким визначено загальні засади.

Пунктом 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 року за №1531 «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок» експертна грошова оцінка земельної ділянки здійснюється на основі таких методичних підходів: капіталізація чистого операційного або рентного доходу (пряма

і непряма); зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок; урахування витрат на земельні поліпшення.

При проведенні експертної грошової оцінки земельної ділянки використовується методичний підхід, який забезпечується найбільш повною інформацією про об`єкт оцінки.

Згідно з пунктом 59, Стандарту звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання не менше ніж п`ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

Дослідивши зміст висновку про вартість майна, складений третьою особою ОСОБА_3 30.11.2020 року, суд не вбачає підстав для висновку про недотримання суб`єктом оціночної діяльності вимог до оформлення висновку під час здійснення оцінки відповідного майна.

При цьому, позивач у позовній заяві фактично мотивує свої позовні вимоги лише незгодою з ринковою вартістю його нерухомого майна, визначеною у вказаному висновку, вважаючи таку вартість заниженою, оскільки суб`єктом оцінювання підібрано такі аналоги об`єктів нерухомості, що є значно нижчі за ціною та місцезнаходження яких перебуває в інших населених пунктах.

При цьому, позивач під час судового розгляду справи не надав доказів, які б свідчили про наявність порушень у діях відповідача та/або встановлення дійсної, такої, що відрізняється від вказаної у звіті, вартості майна, відповідно до Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, що затверджене наказом Фондом державного майна України № 1585/1 від 31.10.2011р.

Крім того, позивачем не надано доказів, що суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ОСОБА_3 були допущені помилки (неточності) при зіставленні цін продажу подібних земельних ділянок, в результаті якого було визначено ринкову вартість об`єкта оцінки.

Так, у спірному випадку матеріали справи не містять жодних документальних доказів на підтвердження того, що при оцінці ФОП ОСОБА_3 від 30.11.2020 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 , мало місце заниження ціни такого майна.

Суд зазначає, що за приписами Закону №1404-VIII виконавець не наділений повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучати експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомляти сторонам результати визначення вартості майна. У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Суд акцентує увагу на тому, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведене в сукупності свідчить про те, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17.

Таким чином, виконавець, здійснюючи примусове стягнення на нерухоме майно, не бере участі у його безпосередній оцінці та/або визначенні його вартості. Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" державні виконавці також не наділені повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд.

Зміст прав та обов`язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна.

Так, пунктом 2 частини другої статті 4 Закону №2658-III передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

За змістом статті 13 Закону №2658-III, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, порушення принципів, методів, методичних підходів, оціночних процедур можливо встановити лише шляхом рецензування звіту про незалежну оцінку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач правом ініціювання рецензування звіту не скористався.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів відповідачем в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність його дій, вчинених в рамках виконавчого провадження № 63729962, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій приватного виконавця з оцінки земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район село Курилівка вулиця Першотравнева.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації лоту №457245, а саме земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Курилівка, вулиця Першотравнева, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, надано визначення публічно-правовому спору, за яким це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У відповідності з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, одним з учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право цивільне. При цьому під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Відтак спір, який виник з приводу оскарження електронних торгів підлягає вирішенню як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на відповідне майно, тобто є приватноправовим.

Зазначена позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 23.10.2019 по справі №922/3537/17, постанові від 05.06.2018 по справі № 910/856/17.

Юрисдикційність справ про оскарження електронних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18).

Суд зазначає, що ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, Європейський суд з прав людини у п.24-25 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом.

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та вищевказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації лоту №457245, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Курилівка, вулиця Першотравнева, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації лоту №457245, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, село Курилівка, вулиця Першотравнева, підлягають закриттю.

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням відмови в задоволенні позову та закриття провадження в частині позовних вимог судові витрати, сплачені позивачем, не відшкодовуються.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94,132,139,193, 238, 241-246, 248, 250, 251, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича (49005, м. Дніпро, Крутогорний узвіз, 28, приміщення, 229, офіс 3), Державного підприємства "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд.4-6, код ЄДРПОУ 39958500), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), фізична особа- підприємець ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) в частині оскарження дій приватного виконавця з оцінки земельної ділянки - відмовити.

Провадження в частині позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів - закрити.

Роз`яснити позивачу, що позовні вимоги в частині визнання недійсними результатів електронних торгів підлягають розгляду за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України, у місцевому загальному суді.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець