Рішення № 95203240, 23.02.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

23 лютого 2021 року Справа № 926/2852/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта»

до Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЗОН ПЛАСТ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про стягнення збитків за порушення зобов`язання у сумі 1302,05 грн,

представники:

від позивача - Скрипничук Т.Ю.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Чернівецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЗОН ПЛАСТ", в якому просить стягнути збитки в сумі 1302,05 грн згідно договору комісії №1710 від 07.12.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов зазначеного договору комісії №1710 від 07.12.2017р. позивачем здійснено розрахунок перед відповідачем за його товар у повному обсязі, разом із сумою ПДВ та повернуто нереалізований товар. Однак відповідач в порушення умов договору комісії та вимог податкового законодавства не зареєстрував податкові накладні, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та третя особа на подання пояснень не скористалися.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою від 30.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 23.12.2020, а також залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - співзасновника ТОВ "БОЗОН ПЛАСТ" ОСОБА_1 , установив відповідачу строк для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, запропонував позивачу надати відповідь на відзив, а третій особі - пояснення щодо позову.

Судове засідання 23.12.2020 не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Марущака І.В., про що учасники справи були сповіщені повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою від 11.01.2021 призначено розгляд справи по суті на 26.01.2021.

Ухвалою суду від 26.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 09.02.2021.

Востаннє, ухвалою відкладено розгляд справи №926/2852/20 по суті на 23.02.2021 року.

У судовому засіданні 23.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання 23.02.2021 не забезпечили. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Своєю чергою, конверти з ухвалою суду від 09.02.2020, що надсилалась третій особі на адресу його місцезнаходження, як засновника відповідача, згідно відстеження відправлення на сайті «Укрпошти» 12.02.2021 відправлення не вручене інші причини, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв`язку.

Суд вважає, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин та ураховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, суд вирішив розглянути справу в судовому засіданні 23.02.2021 на підставі наявних матеріалів без участі представників відповідача та третьої особи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

07 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта», «Комісіонер» за договором) в особі директора Чернівецької дирекції Цюпака Ярослава Степановича та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОЗОН ПЛАСТ» («Комітент» за договором) в собі керівника ОСОБА_2 був укладений договір комісії № 1710. (надалі - договір).

Згідно із положенням слова Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» змінено словами «Акціонерне товариство «Укрпошта».

Пунктами 1.6, 1.9 положенням Чернівецьку дирекцію: «Філія не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Товариства в межах повноважень, наданих їй Товариством і закріплених цим Положенням. Філія є платником податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.».

Відповідно до пунктів 1.1,1.3 Договору комісії №1710 від 07.12.2017р. Комісіонер за дорученням Комітента за плату (винагороду) здійснює реалізацію сувенірно-розважальної продукції (товар) від свого імені за рахунок Комітента. Найменування товарів, код УКТЗЕД та ціна, по якій вони повинні бути продані Комісіонером третім особам (покупцям), вказується у Специфікації (Додатком 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Кількість товару, яка повинна бути Комісіонером продана покупцям, вказується в накладних на відвантаження продукції Комісіонеру.

Пунктом 1.4. вищевказаного Договору комісії передбачається, що строк реалізації Товару з моменту отримання товару структурними підрозділами Комісіонера до 30.11.2018 року включно.

Сума Договору комісії становить 300 000 грн., у тому числі податок на додану вартість складає 50 000грн.

Комісіонеру за виконання доручення Комітента належить винагорода у розмірі 35% від вартості реалізованого Товару з ПДВ за ціною, визначеною у специфікації, що є Додатком до цього Договору, (пункт 2.2 Договору).

За пунктом 2.3 Договору комісії, винагорода Комісіонера оплачується останньому, після підписання Сторонами Звіту Комісіонера, шляхом утримання Комісіонером сум, винагороди відповідно до п.2.2 цього Договору при перерахуванні належних Комітенту грошових коштів, що надійшли для Комітента за продаж його товару.

Також пунктами 2.6 та 2.8 Договору зазначається, що грошові кошти Комітенту перераховуються Комісіонером на поточний рахунок Комітента на підставі Звітів Комісіонера (після підписання Звіту) не рідше один раз на місяць, по закінченню звітного місяця, а остаточний розрахунок за реалізований товар здійснюється протягом 15 банківських днів після повернення Комісіонером нереалізованого товару та підписання Сторонами акту приймання-передачі нереалізованого Товару.

Так, відповідно до умов укладеного Договору комісії між позивачем та відповідачем, у грудні 2017 року відповідач поставив товар позивачу на загальну суму 159502грн., що підтверджується накладними від 12.12.2017р. №12/12 на суму продажу - 98302грн. де податок на додану вартість - 16 383,67 грн. та від 15.12.2017р. №12/13 на суму продажу - 61 200 грн. де податок на додану вартість - 10 200грн.

За результатами реалізації товарної продукції між позивачем та відповідачем складено два звіти комісіонера, а саме від 29.12.2017р. № 1 на суму 2462,00грн. (ПДВ-410,33грн.) де комісійна винагорода позивачу складає 861,70 грн. у т.ч. ПДВ-143,62грн., а сума, що підлягає перерахуванню комітенту становить 1600,30грн. у т.ч ПДВ- 266,72 грн. та від 31.01.2018р. №2 -5994,07грн.(ПДВ 999,01грн.) де комісійна винагорода позивачу складає 2097,92 грн. у т.ч. ПДВ- 349,65грн., а сума, що підлягає перерахуванню комітенту- 3896,14грн. у т.ч ПДВ- 649,36 грн.

Позивачем здійснено розрахунок перед відповідачем за його товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2018р. №757 у сумі 1600, 30грн. (ПДВ- 266,72грн.) та від 15.02.2018р.№ 804 у сумі 3896,14 грн.(ПДВ-649,36грн.).

Також, у лютому 2018 році відповідачу був повернутий нереалізований товар на загальну суму 151689,67 грн. де ПДВ становить-25281,61грн., що підтверджується накладною на повернення товарів комітенту від 22.02.2018 №20040, підписаною відповідачем та працівником роздрібної бази позивача.

У зв`язку із неналежним виконанням грошового зобов`язання з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялася претензія про погашення боргу в сумі 1302,05грн. від 21.09.2020 № 01.2-033 та акт звірки розрахунків (лист з описом вкладення). Однак, лист з претензійним матеріалом не був вручений відповідачу з підстав його відсутності та повернутий на зворотню адресу відправника.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частина 1 ст.1013 ЦК України передбачає, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ст.1022 ЦК України: «Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.».

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач у повній мірі виконав свої зобов`язання за Договором комісії №1710 від 07.12.2017р.

Відповідно до п.6.1. Договору комісії, Комітент зобов`язаний своєчасно надати Комісіонеру зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену в електронній формі із дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої Комітентом особи у визначеному порядку.

Однак, за наслідками здійснення операцій з поставкою товару на його реалізацію позивачу за видатковими накладними від 12.12.2017р. №12/12 та від 15.12.2017р. №12/13 уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЗОН ПЛАСТ» не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних за вищевказаними операціями жодної податкової накладної, через що позивач був позбавлений можливості віднесення у складі вартості придбаних товарів суми ПДВ до податкового кредиту та до додаткових витрат по сплаті податкових зобов`язань, що випливає із наступного.

З наявних документів вбачається, що відповідач поставив товар на реалізацію позивачу на загальну суму 159 502грн. де податок на додану вартість становить 26583,67грн. (видаткові накладні від 12.12.2017р. №12/12 та від 15.12.2017р. №12/13). Товар Відповідача, який не був реалізований позивачем повернуто останньому відповідно до накладної на повернення товарів комітенту від 22.02.2018 №20040 у сумі 151689,67 грн. де ПДВ становить - 25281,61грн. Сума реалізації товару за договором комісії складає 8456,07 грн у тому числі податок на додану вартість 1409,34 грн, згідно звітів комісіонера, а саме від 29.12.2017р. № 1 на суму 2462,00грн. (ПДВ-410,33грн.) та від 31.01.2018р. №2 -5994,07грн.(ПДВ 999,01грн.). В тому числі перераховано відповідачу ПДВ в сумі 916,08 грн. платіжним дорученням від 15.02.2018р. №757 1600,30грн. у т.ч ПДВ- 266,72 грн та платіжним дорученням від 15.02.2018р.№ 804 3896,14грн. у т.ч ПДВ- 649,36 грн.

Відповідачем не оформлено за вказаними операціями податкові накладні та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін, тим саме позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість в сумі 1409,34 грн. до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що такої правової позиції дотримується і Верховний Суд, його висновки з аналогічних спірних правовідносин викладені в постановах Верховного суду від 03.08.2018р у справі №917/877/17, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторонами не надано доказів реєстрації відповідачем податкових накладних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1409,34 грн. (наявність збитків). З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно- наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто наявність причинно- наслідкового зв`язку та вини відповідача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до ст.1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд дійшов до висновку, що відповідач спричинив позивачу збитки в сумі 1409,34 грн., однак відповідно до вимог ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України вирішив стягнути з відповідача на користь позивача збитки за договором комісії №1710 від 07 грудня 2017 року в сумі 1302,05 грн.

V. Висновок суду.

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач у повній мірі виконав свої зобов`язання за Договором комісії №1710 від 07.12.2017р. Відповідач в порушення умов договору та з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання. Чим спричинив позивачу збитки, а також судом встановлено наявність всіх складових господарського правопорушення. Відповідно з відповідача належить стягнути дані збитки в сумі 1302,05 грн. та позов задовольнити.

VІ. Розподіл судових витрат.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102 грн. слід покласти на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЗОН ПЛАСТ", (58026, вул. Учительська, 138, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 41168470) на користь Чернівецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (58002, вул. Поштова, 6, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 01189689, р/рах НОМЕР_1 Державний ощадний банк України) збитки за договором комісії №1710 від 07 грудня 2017 року в сумі 1302,05 грн та 2102 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 01 березня 2021 року.

Суддя І.В. Марущак