Рішення № 95200301, 26.02.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3020/21

Провадження № 2-о/643/205/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

присяжних: Міроненко Н.Г.,

Єрмак М.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

представника заявника: Кришталь О.А.,

особи, стосовно якої вирішується питання

про надання психіатричної допомоги у

примусовому порядку: ОСОБА_1 ,

прокурора: Шокоть А.В.,

адвоката: Стельмах О.С.,

розглянувши в порядку окремого провадження матеріали справи

за заявою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3»

особа, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку: ОСОБА_1

заінтересована особа ОСОБА_2

про продовження примусової госпіталізації,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (далі - заявник) звернулось до Московського районного суду м. Харкова із заявою про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи подану заяву заявник вказує на те, що ОСОБА_1 був госпіталізований 07.06.2015 року о 10:00 год. до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3». В подальшому, примусова госпіталізація ОСОБА_1 була продовжена за рішенням суду. 19.02.2021 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла висновку про необхідність продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 , оскільки він страждає на тяжкий психічний розлад, внаслідок якого пацієнт становить загрозу для свого здоров`я.

У судовому засіданні лікар-психіатр заяву підтримав та просив суд задовольнити її.

З`ясувати думку ОСОБА_1 у судовому засіданні не виявилось можливим через відсутність продуктивного контакту з вказаною особою.

Прокурор у судовому засіданні подану лікарем заяву підтримав та просив суд задовольнити її.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Стельмах О.С. у судовому засіданні проти задоволення поданої заяви не заперечувала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що подану лікарнею заяву про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 підтримує та просить суд задовольнити її.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (затверджені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119) коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.

Відповідно до пункту 1 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу як пацієнт в примусовому порядку або вже була госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку можуть утримувати як пацієнта в психіатричному закладі в примусовому порядку, тоді і лише тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, що працює в області психіатрії, встановить відповідно до принципу 4 (діагноз про те, що особа страждає на психічне захворювання, встановлюється відповідно до міжнародних визнаних медичних стандартів), що дана особа страждає на психічне захворювання, і визначить:

а) що внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам; або

b) що в разі особа, чиє психічне захворювання є важким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або утримання даної особи в психіатричному закладі може привести до серйозного погіршення її здоров`я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути проведено за умови госпіталізації до психіатричного закладу у відповідності до принципу найменш обмежувальної альтернативи. У випадку, зазначеному в підпункті b), необхідно, по можливості, проконсультуватися з другим таким фахівцем, що працює в області психіатрії. У разі проведення такої консультації госпіталізація до психіатричного закладу або утримання в ньому у примусовому порядку можуть мати місце лише за згодою другого фахівця, який працює в області психіатрії.

Відповідно до пункту 2 принципу 16 «Примусова госпіталізація» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги госпіталізація до психіатричного закладу або утримання у ньому у примусовому порядку здійснюється спочатку протягом нетривалого періоду, визначеного внутрішньодержавним законодавством, з метою спостереження та проведення попереднього лікування до розгляду питання про госпіталізацію або тримання пацієнта в психіатричному закладі наглядовим органом. Причини госпіталізації або змісту має бути негайно поінформовано пацієнту; про факт госпіталізації або змісту і їх причини також невідкладно і в докладному вигляді повідомляється наглядовому органу, особистому представнику пацієнта, якщо такий є, а також, якщо пацієнт не заперечує, сім`ї пацієнта.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Проте згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою, оскільки воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Відповідно до частини шостої статті 284 Цивільного кодексу України надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України, Законі України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Законі України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до них.

Як зазначено у ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до частини першої статті 339 Цивільного процесуального кодексу України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з частинами першою, другою статті 340 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих, неспроможна самостійно задовольнити свої життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Статтею 17 вказаного закону, визначено, що перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лiкарiв-психiатрiв не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лiкарiв-психiатрiв, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Європейський Суд з прав людини у справі Winterwerpv. The Netherlands, від 24 жовтня 1979, SeriesAno. 33, S:37 висловив свою позицію, зазначивши, що для того щоб були дотримані вимоги законності позбавлення свободи в сенсі ст. 5 S: 1 (е) Конвенції, повинні бути дотримані три основних принципи:

по - перше, госпіталізована особа має бути визнана з точки зору об`єктивних медичних показників такою, що страждає на психічне захворювання, за виключенням невідкладної психіатричної допомоги;

по - друге, захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації;

по - третє, захворювання повинно продовжуватись на протязі періоду госпіталізації.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2019 у відношенні ОСОБА_1 застосовано примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3».

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2020 продовжено примусову госпіталізацію ОСОБА_1 в умовах психіатричного стаціонару Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3.

19.02.2021 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає важким психічним розладом у формі важкої розумової відсталості з аутоагрессивною поведінкою, внаслідок чого представляє безпосередню небезпеку для себе (постійні тенденції до самоушкоджень, б`ється головою об близько розташовані предмети, потребує постійного нагляду і догляду, самостійно себе не обслуговує через грубий інтелектуальний дефект), потребує продовження примусової госпіталізації в психіатричний стаціонар.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів кваліфікацію та висновки лікарів-психіатрів щодо наявності у ОСОБА_1 тяжкого психічного захворювання, внаслідок якого він представляє безпосередню небезпеку для себе.

Отже, встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 , в силу наявного у нього тяжкого психічного захворювання, на даний час неспроможний самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність продовження госпіталізації ОСОБА_1 у примусовому порядку в умовах стаціонару для проходження курсу лікування, який не може перевищувати 6 місяців.

Відтак, з урахуванням наявності обґрунтованих висновків лікарської комісії про необхідність продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 у психіатричний заклад у примусовому порядку та інших даних, які досліджені судом, заява Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження примусової госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 342 Цивільного процесуального кодексу України залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Керуючись ст. ст. 2, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 339-342 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження примусової госпіталізації ОСОБА_1 у закладі з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку задовольнити.

2. Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусову госпіталізацію в умовах психіатричного стаціонару Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» у примусовому порядку на строк протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію, але не більше ніж на 6 місяців.

3. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання рішення.

4. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення тексту рішення суду.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Заявник: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, код ЄДРПОУ 02003675).

7. Заінтересовані особи:

1. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено 01.03.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко

Присяжні Н.Г. Міроненко

М.М. Єрмак