Рішення № 95200300, 01.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16758/20

Провадження № 2/643/1582/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ТДВС Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 28476, 59 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 16 травня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та автомобілем DAEWOO Nexia д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Харківського районного суду Харківської області 15.07.2020 по справі №643/3039/20 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень. 22.05.2020 проведено діагностику автомобіля SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 2019 року випуску після ДТП, виявлено суттєві пошкодження та визначено перелік запчастин та робіт. На підставі даних протоколів та Постанови Харківського районного суду Харківської області ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» перерахувало позивачу страхове відшкодування у сумі 56330, 86 грн. Загальна сума витрат на ремонт автомобіля SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 та діагностику після ДТП склала 84807, 45 грн, таким чином позивачем понесено значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримані страхові відшкодування. Залишилася невідшкодована сума 28476, 59 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_2 .

В судове засідання учасники справи не з`явились, до його початку позивачем подано заяву з проханням проводити судовий розгляд за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи ТДВС Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи умови ст.280 ЦПК України, судом, за згодою позивача, розглянуто справу в заочному порядку.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 16 травня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та автомобілем DAEWOO Nexia д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень.

Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 11.03.2019, позивач ОСОБА_1 є власником автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с.6)

Протоколом огляду транспортного засобу від 20.05.2020 встановлено та зафіксовано ушкодження автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 , завдані внаслідок ДТП. (а.с.14)

Згідно Рахунків №0000000387 від 22.05.2020 та №ЗП00000731 від 22.05.2020 визначено перелік необхідних відновлювальних, ремонтних робіт автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 і встановлено вартість товарів (робіт/послуг) необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, загальна сума яких склала 37485, 96 грн. та 47318, 20 грн. відповідно. (а.с.12, 17)

Позивач сплатив ФОП ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 403, 20 грн за проведення оцінки матеріального збитку автомобілю SUZUKI Vitara д.н.з. НОМЕР_1 , про що свідчить копія наряду-замовлення №0000007827 від 22.05.2020 та копія квитанції TS203970 від 22.05.2020 (а.с.11, 13).

Відповідно до платіжних доручень №12018 від 09.10.2020 та №10709 від 12.08.2020 ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало позивачу ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 21307,59 грн. та 35023,27 грн. (а.с.15-16)

Постановою Харківського районного суду Харківської області 15.07.2020 по справі №643/3039/20, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. (а.с.8-10)

За приписами частини першої, пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 03 грудня 2014 року по справі №6-183цс14, аналізуючи правозастосовну практику за ст.1166 ЦПК України, зазначила, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України, відповідно до положень частини першої якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди" під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_2 , який на правовій підставі керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали є безпосередній причинний зв`язок, що встановлено постановою Харківського районного суду Харківської області від 08.09.2020, то сума відшкодування має бути стягнута саме з нього в розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто стягненню підлягає 28476,59 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість грн. 59 коп).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового засідання, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн. (а.с.5).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 840,80 грн

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247 ч.2, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою 28476 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 59 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., а всього 29317 (двадцять дев`ять тисяч триста сімнадцять) грн. 39 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текс рішення складено 01 березня 2021 року.

Суддя: А.М. Задорожна