Рішення № 95196728, 08.02.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3750/16-ц

Провадження № 2/175/1428/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

08 лютого 2021 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Іщенко Д.Г.

розглянувши у судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди -,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди було відмовлено.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що по даній справі необхідно ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розділити між сторонами судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи в рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2020 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

В даному випадку під час звернення до суду 20 вересня 2016 року позивачем не було сплачено судовий збір, позивач посилався на п.1. ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Зміни у визначенні порядку оплати судового збору відбулись внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 01 вересня 2015 року. Цим Законом звужено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З 01 вересня 2015 року зменшено кількість платників, що звільняються від сплати судового збору.

Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових правовідносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях справ: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Позивачем заявлено позовні вимоги про зміну дати звільнення, зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18).

Таким чином, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які він звільнений від сплати судового збору (про зміну дати звільнення та про зміну формулювання звільнення) та дві вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення моральної шкоди).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, та за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

З 1 січня 2016 року розмір мінімальної зарплати становив 1378 грн., відповідно до Закону України від 25.12.2015 № 928-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

Таким чином, розмір судового збору за кожну майнову вимогу складає 551,20 грн. (не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати).

У зв`язку із тим, що під час подання позовної заяви Позивач судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди не сплатив, а в задоволенні позову йому відмовлено, на користь держави із позивача має бути стягнута сума судового збору в розмірі 1102 грн.40 коп.

Враховуючи те, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, зважаючи на положення ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд вважає за необхідне постановити у справі додаткове рішення, яким стягнути із позивача на користь держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 175/3750/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1102 грн.40 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.