Рішення № 95189595, 26.02.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/484/21

РІШЕННЯ

іменем України

"26" лютого 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Ротар М.М., при секретарі Пащенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив

в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.01.2021 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Рудницьким П.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №583088, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КпАП України та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн. 00 коп.

З даної постанови вбачається, що позивач, будучи адміністративно-відповідальною посадовою особою (в.о директора Служби автомобільних доріг Миколаївської області) за експлуатаційне утримання доріг Миколаївської авто дороги М-13 «Кропивницький – Платонове (на м. Кишинів)» 102-106 км не вжив своєчасно заходи по обробці протиожеледними матеріалами/ або очищенню проїзної частини на якій наявна ожеледиця та вибоїни, чим порушив вимоги норм та стандартів утримання автомобільних доріг п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.15, 3.1.16, 3.1.17, 3.1.18 ДСТУ 3587-97, п.п. 1.5 ПДР України.

Вказану постанову позивач вважав незаконною, оскільки він не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення, відсутні належні докази щодо вчинення останнього, розгляд адміністративної справи відбувся не за місцем адміністративного правопорушення.

Виходячи з цих обставин, ОСОБА_1 просив скасувати вказану постанову.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року провадження по справі було відкрито та справа призначена до розгляду з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача – адвокат Гунько В.С. не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення на адресу суду не надіслав. Відповідно до ст. 268 ч.3 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. На адресу суду надіслав відзив, в якому вказував на безпідставність заявлених ОСОБА_1 вимог. Зокрема вказував на те, що внаслідок покладених на позивача обов`язків, він є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КпАП України, оскільки займав посаду в.о директора Служби автомобільних доріг Миколаївської області на момент обстеження вулично-шляхової мережі км 102-106 авто дороги М-13 «Кропивницький – Платонове» проведеного 17.01.2021 року та 19.01.2021 року. Водночас притягнення останнього до адміністративної відповідальності відбулося після ретельного з`ясування всіх обставини та на підставі належних доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення (акт комісійного обстеження ділянки дорожньої мережі), з належним повідомленням позивача про час та місце розгляду адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 29.01.2021 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Рудницьким П.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №583088 відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КпАП України та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 1 020 грн. 00 коп.

Як вбачається з даної постанови, матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , будучи адміністративно-відповідальною посадовою особою (в.о директора Служби автомобільних доріг Миколаївської області) за експлуатаційне утримання доріг Миколаївської авто дороги М-13 «Кропивницький – Платонове (на м. Кишинів)» 102-106 км не вжив своєчасно заходи по обробці протиожеледними матеріалами/ або очищенню проїзної частини на якій наявна ожеледиця та вибоїни, чим порушив вимоги норм та стандартів утримання автомобільних доріг п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.1.15, 3.1.16, 3.1.17, 3.1.18 ДСТУ 3587-97, п.п. 1.5 ПДР України.

Зазначена постанова, відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України, перевіряється чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Так, за правилами ч.1 ст. 140 КпАП України настає адміністративна відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

За вказаною статтею об`єктом правопорушень є суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, об`єктивна сторона полягає в недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.

Суб`єктом правопорушень є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів. При цьому, суб`єктивна сторона правопорушень характеризується наявністю як умислу, так і необережності.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків (ст. 14 КпАП України).

Отже, з вищевикладеного, положень ст. 2 Закону України «Про державну службу», слідує, що суб`єктом правопорушення за ч.1 ст. 140 КпАП України є посадова особа, відповідальна за додержанням правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, тобто та посадова особа, службові обов`язки якої по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлені законодавством.

Права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання визначені Законом України «Про дорожній рух» (далі – Закон № 3353-ХІІ).

Згідно п.1 ч.3 ст. 12 Закону № 3353-ХІІ обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.

Відповідно до п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

29.01.2021 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 140 КпАП України, як посадову особу, а саме як в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Миколаївський області.

Згідно ст. 1 Закону № 2862-IV органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Як зазначалося вище, державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державне агентство автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.

Відповідно до організаційної структури Державного агентства автомобільних доріг України органом управління автомобільними дорогами у Миколаївській області є Служба автомобільних доріг у Миколаївській області.

Метою діяльності Служби є утримання в належному стані та розвиток мережі автодоріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов безперервного та безпечного руху транспорту, задоволення потреб народного господарства та населення в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури. Одним з обов`язків є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування.

Служба автомобільних доріг в Миколаївській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, є балансоутримувачем та єдиним замовником виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, та їх складових.

Таким чином, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області є підприємством, на яке державою покладено обов`язок щодо утримання в належному стані автомобільних доріг загального користування в Миколаївській області.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №39-К від 22.01.2021 року поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 8 травня 2019 року.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №56-К від 27.01.2021 року звільнено ОСОБА_1 від виконанням обов`язків начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області 27 січня 2021 року у зв`язку із поновленням на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області Антощука Олександра Леонідовича.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України №13-К від 28.01.2021 року ОСОБА_2 приступив до роботи на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 28 січня 2021 року.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За таких умов, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у посадової особи відповідача були відсутні об`єктивні докази, що безумовно підтверджують факт порушення позивачем ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.

Тому у даному спорі саме управління патрульної поліції, має довести правомірність та законність прийнятої постанови.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП є недоведеним.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене, постанова від 29 січня 2021 року серії ДП018 № 583088 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 140 КУпАП має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито, з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись з позовною заявою, адвокатом позивача заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн, розрахунок розміру якої обґрунтовано Договором про надання правової (правничої) допомоги №ФО-06/20 від 22.07.2020 року. При цьому доказів, що позивачем здійснені такі витрати, суду надано не було. В зв`язку з чим такі витрати не можуть бути відшкодовані позивачу відповідачем.

Також квитанцією про сплату №51438 від 12.02.2021 року підтверджується факт сплати позивачем по справі судового збору в розмірі 454 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 судові витрати, як підтверджені належними доказами, а саме судовий збір в розмірі 454 грн. підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як суб`єкта владних повноважень, територіальний підрозділ якого виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 94, 205, 241-246, 250, 251,286 КАС України,

ухвалив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №583088 від 29.01.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.140 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовій збір у розмірі 454 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.М. Ротар