Рішення № 95187838, 18.02.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.02.2021

Справа № 334/9705/18

Провадження № 2/334/230/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення, у порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 49500,00 грн., вказавши у позові, що 28.10.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5375266., відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Peugeot», д.н. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

06.07.2016 року в м. Запоріжжя по вул. Святого Миколая сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої, транспортному засобу Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень, власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2016 року, Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АЕ/5375266, та на підставі страхового акту №ОЦ/123/450/16/0406 від 01.11.2016 року йому позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 49500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3271 від 01.11.2016 року.

Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Натомість, відповідачем було повідомлено Страховика про дорожньо-транспортну пригоду 22.07.2016 року, тобто після спливу визначеного Законом строку.

Отже, з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 01 листопада 2016 року, у Позивача виникло право регресної вимоги, що підтверджується платіжними дорученнями №3271 від 01.11.2016 року. З метою досудового врегулювання спору Відповідачеві було направлено Претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, але дій зі сторони Відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку до теперішнього часу проведено не було. У зв`язку з чим, ПРАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути в порядку регресу з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 49500 грн. та судові витрати в сумі 1921 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, та надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що 06.07.2016 року на вулиці Святого Миколая сталося ДТП за участю його автомобіля «ПЕЖО» та автомобіля «Митсубісі Лансер» НОМЕР_2 . Відразу після настання зазначеної події відповідач разом із потерпілою особою викликав поліцію з метою належного оформлення аварії, здійснив дзвінок на гарячу лінію єдиного інформаційного центру, який був зазначений Позивачем полісі страхування ЦПВ № АЕ/5375266 та повідомив про факт настання зазначеної події з наданням формації про номер полісу, прізвище Страхувальника, реквізитів свого автомобіля та даних про потерпілу особу. Разом з тим, після документального оформлення факту ДТП відповідачу стало погано (оніміння нижніх кінцівок та запаморочення), тому він звернувся до медичної установи. У зв`язку із хронічними проблеми зі здоров`ям нижніх кінцівок, відповідач відразу звернувся до лікаря у Медичний центр «ЛЕКАР», що знаходиться в приміщенні 9 міської лікарні м. Запоріжжя, який після проведення огляду відразу направив мене на стаціонарне лікування з діагнозом «Тромбоз глибоких вен нижньої кінцівки». Стаціонарне лікування моїх вищевказаних проблем зі здоров`ям проводилось з 06.07.2016 року по19.07.2016 року, про що свідчить відповідна довідка головного лікаря ТОВ «ЛЕКАРЬ» № 364/16 від19.07.2016 року та виписка із медичної карти від 19.07.2016 року. Після закінчення лікування, ним 22.07.2016 року додатково було повідомлено позивача про факт ДТП вже у письмовому порядку. Таким чином, відповідач об`єктивно не мав змоги письмово повідомити Позивача про факт настання ДТП у строки встановлені у статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відразу після настання зазначеної події він знаходився на стаціонарному лікуванні майже два тижні. Враховуючи, що відразу з моменту настання страхового випадку і по 19.07.2016 року Відповідач об`єктивно не мав змоги письмово повідомити Позивача про факт настання ДТП оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні, приймаючи до уваги той факт, що відразу після виходу з лікарні він здійснив відповідні належні дії, які давали в подальшому можливість, змогу та час позивачу перевірити всі обставини ДТП власними силами до винесення рішення Шевченківського районного суду по обставинам ДТП, а також керуючись відповідними вищевказаними висновками ВСУ, вважає, що підстав для стягнення страхового відшкодування по даній справі в порядку регресу відсутні, та просить відмовити у позові у повному обсязі.

Представником позивача було надано суду письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом було те, що відповідно до п.п. «ґ» п.п.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних, транспортних засобів», ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, Позивач отримав право регресної вимоги до Відповідача в межах суми виплаченого страхового відшкодування за Полісом №АЕ/5375266. оскільки Відповідачем не було повідомлено Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки та на умовах, передбачених ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, засобів». Відповідач обґрунтовує поважність причин несвоєчасного повідомлення позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди фактом перебування на стаціонарному лікуванні, посилаючись на копію довідки від 19.07.201броку та виписки з медичної карти, достовірність яких викликає у позивача сумніви, оскільки на час подання повідомлення про ДТП - 22.07.201 року відповідачем не вказувалось про наявність поважним причин пропуску строку подання такого повідомлення й копії зазначених документів не надавались. Тому, представником позивача було здійснено адвокатський запит до Медичного центру ТОВ «Лекар» з метою підтвердження факту перебування Відповідача па стаціонарному лікуванні. Однак, у наданні інформації було відмолено з посилання на конфіденційність такої інформації.

До того ж, відповідно до п. 20 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України №299 від 24.12.1999року, вказане відповідачем хронічне захворювання нижніх кінцівок позбавляє останнього права на допущення до керування транспортними засобами. Згідно змісту ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти, зокрема, медичний огляд. Відповідачем не було надано копію медичної довідки щодо придатності до керування відповідним транспортним засобом. Відтак, у Позивача є об`єктивні підстави стверджувати, що Відповідач на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди взагалі не мав права на керування автомобілем.Відповідно до п.п. «б» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Однак, відповідач, будучи обізнаним про наявність в нього хронічного захворювання, що перешкоджає керуванню транспортним засобом, свідомо допустив порушення вимог чинного законодавства, сівши за кермо забезпеченого автомобіля. Та саме загострення наявного у відповідача хронічного захворювання могло слугувати однією з причин настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди. З огляду на вищевказане позивач вважає, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є такими, що не спростовують наявність підстав для пред`явлення даного регресного позову.

Відповідач надав суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в якому зауважив, що відразу після настання зазначеної події викликав поліцію з метою належного оформлення аварії та здійснив дзвінок на гарячу лінію єдиного інформаційного центру, який був зазначений Позивачем у полісі страхування ЦПВ № АЕ/5375266 та повідомив про факт настання зазначеної події. В той же день, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, він проходив стаціонарне лікування з 06.07.2016 року по 19.07.2016 в приватній клініці ТОВ «ЛЕКАРЬ», після закінчення якого, 22.07.2016 року додатково повідомив позивача про факт ДТП вже у письмовому порядку. Тобто, позивач був обізнаний про факт ДТП двічі: 06.07.2016 року в усному порядку і додатково письмово 22.06.2016 року.

До адміністративної відповідальності він був притягнутий судом майже через місяць після повторного письмово повідомлення Позивача про факт ДТП. Позивач мав час встановити усі обставини страхового випадку до моменту визнання ОСОБА_1 винним у вчинені ДТП судом, об`єктивно мав змогу та час отримати всю належну інформацію про учасників ДТП, місце та час настання страхового випадку, характер та розмір шкоди, якої було завдано, щоб здійснити обґрунтовану виплату страхового відшкодування за придбаним відповідачем полісом.

Згідно постанови Верховного суду України по справі № 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року, винний в ДТП водій дійсно повинен повідомити свого Страховика про настання страховою випадку, але разом з тим таке повідомлення, необхідне лише надання можливості Страховику самостійно встановити усі обставини страхового випадку, тобто, отримати інформацію про учасників ДТП, місце та час настання страхового випадку, характер та розмір шкоди, якої було завдано для того, щоб здійснити обгрунтовану виплату страхового відшкодування. Але якщо у Страховика була фактична можливість встановити обставини страхового випадку за допомогою інших джерел, зокрема, отримавши інформацію від правоохоронних органів чи суду, якою він не скористався, в такому випадку Страховик не має права вимагати кошти в порядку регресу зі свого страхувальника (винуватця ДТІІ) навіть за умови, якщо останній не повідомив Страховика про ДТП.

Наведені вище обставини доводять той факт, що Позивач об`єктивно мав змогу з 22.07.2016 року встановити всі обставини страхового випадку і він їх належним чином встановив, про що свідчить факт виплати потерпілому страхового відшкодування, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, на позові наполягає.

Відповідач та його представник, в судове засідання не з`явилися, надали суду письмову заяву, в якій просять розглянути справу без їх участі, проти позову заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві на позов та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 28.10.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5375266., відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Peugeot», д.н. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. (а.с. 10)

06.07.2016 року в м. Запоріжжя по вул. Святого Миколая сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Peugeot» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті якої, транспортному засобу Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 було завдано механічних пошкоджень, власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. (а.с. 11)

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2016 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. (а.с. 12)

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власник пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АЕ/5375266, та на підставі страхового акту №ОЦ/123/450/16/0406 від 01.11.2016 року. (а.с. 17)

ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 49500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3271 від 01.11.2016 року.(а.с. 29 зв.)

Статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Позивач наполягає, що відповідачем було повідомлено Страховика про дорожньо-транспортну пригоду лише 22.07.2016 року, тобто після спливу визначеного Законом строку, а тому з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 01.11.2016 року, у нього виникло право регресної вимоги.

Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тому, з метою досудового вирішення питання про відшкодування суми сплаченого ОСОБА_3 страхового відшкодування, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до ОСОБА_1 з Претензією № РУ/450/16/0406/1 від 05.05.2017р., проте, відповідь на дану претензію отримана не була, кошти на рахунок Страхової компанії не надходили. (а.с.30)

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки , відшкодовується винною особою.

Згідно вимог ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно п.36.2, ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до вимог п. 33.1 ст. 33 Закону, страхувальник зобов`язаний, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , одразу після ДТП, звернувся до Страховика за телефоном гарячої лінії 0800 50-70-50, вказаному в Полісі № АЕ/5375266.

В подальшому, за станом здоров`я, він був вимушений звернутись до Медичного центру «ЛЕКАР», що знаходиться в приміщенні 9 міської лікарні м. Запоріжжя, та після огляду лікаря був направлений на стаціонарне лікування з діагнозом «Тромбоз глибоких вен нижньої кінцівки», яке тривало з 06.07.2016 року по19.07.2016 року, про що свідчить відповідна довідка головного лікаря ТОВ «ЛЕКАРЬ» № 364/16 від19.07.2016 року та виписка із медичної карти від 19.07.2016 року.(а.с. 106-108)

Після закінчення лікування, 22.07.2016 року відповідач звернувся до Страхувальника із письмовим Повідомленням № 406 про дорожньо-транспортну пригоду, якою позивач був повторно повідомлений про факт ДТП вже у письмовому порядку. (а.с. 13)

Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що відповідно до пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст.41 цього закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон і свою адресу. Якщо водій ТЗ з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідач підтвердив документально факт поважності причин, за яких він не мав можливості виконати передбачені законодавством зобов`язання, а тому підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України № 753/16740/15-ц від 31.05.2017р.

При цьому суд бере до уваги те, що законодавством передбачений такий обов`язок для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами й запобігти необгрунтованим виплатам. При цьому з матеріалів справи вбачається що з моменту ДТП та письмового повідомлення від ОСОБА_1 від 22.07.2016р. до моменту страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_3 його вартості на підставі платіжного доручення № 3217 від 01.11.2016р,. пройшло майже чотири місяці, та в цей проміжок часу страхувальнику на підтвердження законності та обґрунтованості підстав для страхового відшкодування було надано Довідку № 95216239 про ДТП від 27.07.2016р. з 3 роти 2 батальону УПП НП у м. Запоріжжя, вина ОСОБА_1 в ДТП визнана постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2016 року, Акти огляду транспортного засобу «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 датовані 19.07.2019р., 02.08.2016р. та 12.08.2016р., Звіт про оцінку транспортного засобу «Mitsubishi» д.н. НОМЕР_2 складений 05.09.2016р., а із заявою про страхове відшкодування потерпілий ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії 09.09.2016р. Тобто, всі ці документи підтверджують той факт, що у страхувальника було більш ніж достатньо часу для перевірки інформації щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також виключають можливе недобросовісне ставлення ОСОБА_4 до передбачених чинним законодавством обов`язків, які б могли призвести до здійснення Страховою компанією необґрунтованих виплат.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування з ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.02.2021.

Суддя: Баруліна Т. Є.