Рішення № 95186894, 18.02.2021, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/821/20

Провадження № 2/313/36/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О.,при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., за участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Александрова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,

ВCТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд у порядку поділу майна спільної сумісної власності визнати за ним право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_1 , право власності на Ѕ буд АДРЕСА_2 та право власності на Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:48:013:002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Обгрутовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що з відповідачкою перебували у шлюбі, під час якого придбали зазначене майно, яке оформили на відповідачку. Після розлучення вони з дружиною згоди щодо розподілу спільного майна не дійшли.

У судовому засіданні позивач позов підтримав. В разі задоволення позову, просив суд стягнути тільки половину суми сплаченого судового збору, а саме: 600,00 грн. від сплаченої позивачем суми судового збору (1 200,00 грн.).

Присутня у судовому засіданні позивачка визнала, що під час шлюбу з позивачем вони придбали зазначене майно, яке оформили на неї, але на теперішній час дане майно не розподілили. Відповідачка та її представник просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позов (а.с.35-37).

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони у період часу з 22.04.2009 р. по 28.12.2019 р. перебували шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Веселівського районного суду Запорізької області у справі № 313/682/19 (а.с.8).

17.07.2009 р. відповідачка придбала буд. АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області (а.с.43).

З Витягу № 7517909 від 17.07.2009 р. з Державного реєстру правочинів за № 3535828 вбачається що відповідачка є набувачем даного будинку (а.с.44).

На підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 23676941 вбачається, що відповідачка є власником земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:48:013:002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.48).

20.09.2017 р. відповідачка придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області (а.с.45-46).

На підставі Витягу № 97884187 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 22427711 вбачається, що відповідачка є власником даної квартири (а.с.117).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом вказаної норми щодо майна, придбаного під час шлюбу, діє презумпція його спільності для подружжя, дока один з них не доведе його придбання за особисті кошти.

Частиною 2 та 3 статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Таким чином, вказаний житловий будинок, квартира та земельна ділянка, відповідно до вимог ст. 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача.

Згідно із ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, придбане подружжям в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором між ними чи законом.

Згідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Майно може належати на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України передбачено, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року N 11, зазначено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Згідно з п.п. 22, 23 вказаної постанови Пленуму, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 57, 60, 69-71 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, керуючись роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., а також ст. ст. 1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

У порядку поділу майна спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частину кв. АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ буд АДРЕСА_2 .

У порядку поділу майна спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:48:013:002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

З врахуванням думки позивача, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600,00 грн. від сплаченої позивачем суми судового збору (1200,00 грн.).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2021 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

18.02.2021