Ухвала суду № 95185965, 26.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/5321/21

Провадження № 1-кс/947/2677/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020160000001025 від 17.09.2020 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання слідчого, досудовим розслідуванням установлено, що на початку серпня 2015 року, в ОСОБА_5 виник корисливий мотив, направлений на незаконне заволодіння належними ОСОБА_6 грошовими коштами шляхом обману, в особливо великих розмірах, який ОСОБА_5 реалізувала за наступних обставин.

Так, 27.04.2006 між ОСОБА_7 та АКіБ «УкрСиббанк» укладено кредитний договір № 1589-08 ПОУ Н, відповідно до якого АКіБ «УкрСиббанк» видало ОСОБА_7 кредит у розмірі 100 000 доларів США. З метою забезпечення виконання свого зобов`язання, 27.04.2006 між ОСОБА_7 та АКіБ «УкрСиббанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , зареєстрований в реєстрі під № 1657, відповідно до якого ОСОБА_7 передала в іпотеку АКіБ «УкрСиббанк» об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка їй належить на підставі права приватної власності, у якості забезпечення своїх зобов`язань по кредитному договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006.

У подальшому, 13.02.2012 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого, до ТОВ «Кей- Колект» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1589-08 ПОУ Н та укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі під № 1657, відповідно до якого ОСОБА_7 передала в іпотеку АКіБ «УкрСиббанк» об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 (справа № 2/522/6020/15 за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей Колект», в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) договір іпотеки між ОСОБА_7 та АКіБ «УкрСиббанк» від 27.04.2006 визнано недійсним, скасовано (припинено) заборону відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , припинено іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та зобов`язано ОСОБА_5 погасити перед ТОВ «Кей Колект» наявну заборгованість згідно їх вимог в сумі 52 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту курсу гривні НБУ України. При ухваленні вказаного рішення, суд посилається на те, що волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, а правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв`язку з тим, що її було введено в оману її колишнім чоловіком ОСОБА_11 , який скористався наявністю в неї особистих грошових коштів, її безпорадним, пригніченим станом, пов`язаним зі смертю батька, та змусив її підписати кредитний та іпотечні договори, запевняючи, що це є підписанням необхідних документів для купівлі квартири. Також, суд зазначає, що під час укладання вказаних договорів, ОСОБА_5 не працювала, будь яких документів з місця роботи, необхідних для отримання кредиту вона не надавала, а у квартирі, яка є предметом спору проживала та проживає неповнолітня донька ОСОБА_9 , а з червня 2008 року проживає ОСОБА_10 , які зареєстровані та фактично проживають у вказаній квартирі, що вказує на те, що посадові особи АКіБ «УкрСиббанк» під час укладання договору іпотеки № 1657 від 27.04.2006 не дотримано вимоги п. 2.4.8., 2.4.9. вказаного договору, відповідно до яких обов`язковою умовою цього правочину є отримання згоди відповідного піклувального органу на виселення неповнолітніх осіб, які мешкають в цьому приміщенні. Зазначений договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх і малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються. Також зазначено, що передана в іпотеку квартира є єдиним житлом, що належить ОСОБА_5 , і в разі невиконання нею зобов`язань за договором іпотеки, банківська або колекторська установа матиме змогу одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, де проживають неповнолітні діти, чим будуть порушені їх законні права та інтереси, у зв`язку з чим, в подальшому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано обтяження у вигляді іпотеки на об`єкт нерухомості у вигляді житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, на початку серпня 2015 року, в ОСОБА_5 , яка достовірно знала, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 по справі № 2/522/6020/15 не оскаржене, остаточне рішення по справі не прийнято, усвідомлюючи що вона має боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей Колект», на підставі кредитного договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006, будучи обізнаною про те, що на той час був наявний судовий спір відносно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 виник корисливий мотив, направлений на заволодіння належними ОСОБА_6 грошовими коштами в особливо великому розмірі.

Так, 04.08.2015 (точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не надалось можливим) ОСОБА_5 з метою заволодіння належними ОСОБА_6 грошовими коштами в особливо великому розмірі, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , уклала із ОСОБА_6 договір купівлі продажу, відповідно до якого, ОСОБА_5 передає у власність, а ОСОБА_6 приймає у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , зареєстрованого в реєстрі під № 931. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_5 гарантує ОСОБА_6 те, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення до договору, під забороною (арештом) та в заставі не перебуває, щодо неї відсутні спори, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, обтяжень, а також будь яких прав у третіх осіб відносно неї немає, що істотно суперечить дійсності, після чого, отримала від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 72 000 доларів США.

Однак, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про свої боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей-Колект» у розмірі 52 000 доларів США, отриманими від ОСОБА_6 грошовими коштами у розмірі 72 000 доларів США розпорядилась на власний розсуд, не здійснивши жодних дій, направлених на погашення такої заборгованості перед ТОВ «Кей-Колект».

Таким чином, ОСОБА_5 , шляхом обману, під приводом продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 по справі №2/522/6020/15 не оскаржене, остаточне рішення по справі не прийнято, усвідомлюючи що вона має боргові зобов`язання перед ТОВ «Кей Колект» на підставі кредитного договору № 1589-08 ПОУ Н від 27.04.2006, будучі обізнаною про те, що на той час був наявний судовий спір відносно квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок продажу вказаної квартири буде порушено права та законні інтереси ТОВ «Кей Колект», тобто шляхом обману, заволоділа належними ОСОБА_6 грошовими коштами у розмірі 72 000 доларів США (що станом на 04.08.2015 відповідно до офіційного курсу Національного банку України складало 1 563 652 гривні), тобто в особливо великому розмірі.

У подальшому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.04.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Кей Колект» задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2015 скасовано, прийнято рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект».

На підставі вказаного рішення, посадовими особами ТОВ «Кей Колект» здійснено звернення до державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» - ОСОБА_13 , та подано останньому заяву про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , що призвело до позбавлення ОСОБА_6 права власності на вказану квартиру.

Так, 25.02.2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці міста Одеса, громадянці України, українці за національністю, яка має вищу освіту, тимчасово не працевлаштованій, зареєстрованій та фактично проживаючій за адресою: АДРЕСА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.

Слідчий звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд клопотання в його відсутність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого,прокурора,цивільного позивачапро арештмайна,яке небуло тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчим суддею, з метою забезпечення арешту майна було прийнято рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування та про розгляд клопотання про арешт майна без участі власника.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує його задоволення, вислухавши думку слідчого та прокурора, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Так, в рамках кримінального провадження ОСОБА_14 заявлено цивільний позов.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, беручи до уваги правове обґрунтування клопотання слідчого та наявність у кримінальному провадженні цивільного позову, клопотання про накладення арешту майна підлягає задоволенню.

Таким чином, в клопотанні слідчим повністю доведена необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.98, 100, 131, 132, 170-175, 309, 369 372, 392395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020160000001025 від 17.09.2020 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на легковий автомобіль марки «Nissan» модель «Qashqai» 2015 р.в., номер кузова/WIN: НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження будь-яким суб`єктам державної реєстрації права власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаного транспортного засобу;

Виконання ухвали слідчого судді покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1