Рішення № 95185588, 24.02.2021, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 24.02.2021

Справа № 501/1524/18

2/501/301/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (третя особа ОСОБА_2 ) про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в якому (з урахуванням уточнень) просить суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі в розмірі 25532,59 грн., пеню в розмірі 15245,05 грн., інфляційні витрати 3459,59 грн., 3% річних в розмірі 1317,90 грн., понесені судові витрати в сумі 704,80 грн. – судового збору, 1790,00 грн. витрати, пов`язані з проведенням оцінки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20.08.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй на праві власності транспортного засобу Nissan Tida, д/р номер НОМЕР_1 та транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200, д/р номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 26.09.2017 року по справі №501/1957/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК №3447596.

09.10.2017 року позивачем до відповідача була подана заява на виплату страхового відшкодування, на підставі якої відповідач 06.12.2017 року сплатив їй 15033,11 грн., з розміром якого позивач не погодилась та внаслідок чого звернулась за проведенням експертного автотоварознавчого дослідження для визначення дійсної вартості спричиненої їй матеріальної шкоди.

Згідно висновку №773/17 від 11.01.2018 року експерта вартість відновлюваного ремонту була встановлена у розмірі 75940,83 грн., а розрахований розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, як власнику автомобіля Nissan Tida д/р номер НОМЕР_1 в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, склав 46257,64 грн., висновок щодо розміру якого відповідачем та третьою особою не був оскаржений.

Виходячи з різниці матеріального збитку, встановленого висновком №773/17 від 11.01.2018 року та фактично виплаченої суми страхового відшкодування в сумі 15033,11 грн., недоплачена сума страхового відшкодування з боку відповідача становить 31224,53 грн.

Претензією від №18/С від 16.01.2018 року та листом від 05.02.2018 року №05/П-2 позивач зверталась до відповідача з проханням зробити додаткову страхову виплату у сумі 31224,53 грн., компенсувати витрати на проведення незалежної експертизи у розмірі 1790,00 грн. та направити на її адресу експертний висновок, яким була визначена ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» сума страхового відшкодування у розмірі 15033,11 грн. Претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, доплата суми матеріальної шкоди перерахована позивачу не була, експертний висновок, з визначеним розміром страхового відшкодування у розмірі 15033,11 грн. позивачу не був направлений.

З огляду на викладене, а також те, що відповідачем виплачено страхове відшкодування не в повному обсязі, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

09.08.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних відмовити в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю, зокрема, посилаючись на те, що страховою компанією були виконані вимоги закону та сума страхового відшкодування сплачена в повному обсязі.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 27.09.2019 року, відповідно до якої остання наполягала на задоволенні своїх позовних вимог, вказуючи на недостовірність доказу, наданого відповідачем щодо оцінки вартості матеріального збитку автомобілю позивача та частково необґрунтованість не погодження відповідача з висновками експертного звіту щодо вартості матеріального збитку, який був здійснений на замовлення позивача, та надана Заява про зменшення позовних вимог, останніми вимогами якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 25532,59 грн., пеню в розмірі 14598,31 грн., інфляційні витрати 3217,11 грн., 3% річних в розмірі 1315,80 грн., понесені судові витрати, а саме: 768,40 грн. – судового збору, 1790,00 грн. витрати, пов`язані з проведенням оцінки.

Позивач надала заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а розгляд справи провести без її участі.

Представник страхової компанії в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не сповістив.

Третя особа в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.08.2017 року на території с.Малодолинське м.Чорноморськ Одеської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan Tida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням його власника ОСОБА_1 та транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) був пошкоджений транспортний засіб належний ОСОБА_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 26.09.2017 року по справі №501/1957/17 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені даної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК №3447596 від 18.03.2017 року, страховик ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 100000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV), позивач вчасно надала до страховика письмове повідомлення про настання ДТП та 09.10.2017 року нею подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно платіжного доручення 06.12.2017 року ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» позивачу було перераховано страхове відшкодування в розмірі 15033,11 грн.

Позивач не погодилась з таким розміром матеріального збитку, тому претензією №18/С від 16.01.2018 року та листом від 05.02.2018 року №05/П-2 зверталась до відповідача з проханням зробити додаткову страхову виплату, розмір якої за замовленням позивачки, був розрахований відповідно до Висновку №773/17 від 11.01.2018 року експертом Кеосак А.П., яким вартість заподіяного позивачки матеріального збитку внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу, визначена в розмірі 46257,64 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.6 Закону України №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 цього Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно п.п.34.2,34.4 ст.34 Закону України №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до ст.35 вказаного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IV).

Згідно п.п.1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п.4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики).

Відповідно до п.п. и),і) п.4.4 Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки.

Зі звіту №754 від 25.11.2017 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , на підставі якого страховиком було визначено та здійснено виплату розміру страхового відшкодування в сумі 15033,11 грн., вбачається, що останній був складений за замовленням відповідача на підставі договору.

Проте, суд критично відноситься до вказаного звіту, оскільки він був складений за ініціативою відповідача без попереднього реального огляду транспортного засобу позивачки з боку оцінювача, відповідно протокол огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 22.08.2018 року був складений без виклику та участі позивачки, яка до того ж особисто або через представника його не підписувала, що свідчить про складання останнього з порушенням вимог ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та вказаної Методики, а його дані є не достовірними, оскільки спростовуються іншими наявними у справі доказами.

Зокрема, Висновком №773/17 від 11.01.2018 року судового експерта Кеосак А.П., виконаним на замовлення позивачки, під час огляду її транспортного засобу за участю представників відповідача та винної у ДТП особи, не були встановлені обставини відновленого ремонту транспортного засобу позивача до ДТП, а також сліди підтікання масла та палива, підвищену задимленість, шумність двигуна, порушення функціональної можливості та інше, що свідчить про неправомірність обставин заниження розрахунку вартості відновленого ремонту транспортного засобу позивача відповідно до звіту №754 від 25.11.2017 року.

При цьому відповідач достатніх доводів про необґрунтованість висновку експерта №773/17 від 11.01.2018 року не навів, а тому цей висновок був складений у відповідності до вимог ст.106 ЦПК України з підтвердженням власного підпису експерта про попередження про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384 КК України та визнається судом належним та допустимим доказом.

Одночасно судом відхиляється звіт №754 від 25.11.2017 року, як складений з порушенням вимог діючого законодавства та такий, що не є належним, достатнім та допустимим доказом розміру заподіяних позивачці матеріальних збитків.

Отже, з урахуванням встановленої полісом АК №3447596 франшизи в сумі 0,00 грн., позовні вимоги до ПрАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕС» в частині стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування слід задовольнити, стягнувши з останнього на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 25532,59 грн. (40565,70 – 15033,11), де 40565,70 грн. - вартість матеріальної шкоди без ПДВ та 1790 грн. - витрати на проведення незалежної експертизи.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат, трьох процентів річних в порядку ст.625 ЦК України та пені також підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини та положення діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Оскільки зобов`язання ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно абз.2 п.4 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК)». Стаття 992 ЦК передбачає майнову відповідальність страховика за несплату або прострочку виплати (в тому числі й при відсутності відмови в страховій виплаті) у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або ЦК.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України: «Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання».

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.06.2016 року у справі № 6-927цс16.

Також, Верховний суд України в «Узагальненнях судової практики про розгляд цивільних справ, що виникають з договорів страхування», зазначає, що місцеві суди виходять із того, що ст.25 Закону № 85/96-ВР гарантує здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком відповідно до договору страхування. Несвоєчасну виплату страхового відшкодування суди вважають простроченням грошового зобов`язання, за яке настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, у вигляді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

У ст.979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).

Згідно ст.36 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вищенаведеного суд дійшов висновку, що ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес», прострочивши виконання грошового зобов`язання (здійснення виплати страхового відшкодування не в повному обсязі), повинен сплатити заявлені позивачем та не спростовані відповідачем: пеню на суму заборгованості 25532,59 грн., яка складає 15245,05 грн. 3% річних на суму заборгованості 25532,59 грн., яка складає 1317,90 грн. індекс інфляції на суму заборгованості 25532,59 грн., який складає 3459,59 грн.

Згідно із ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (третя особа ОСОБА_2 ) про відшкодування шкоди, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.72, код 32638319) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 25532,59 грн., пеню в розмірі 15245,05 грн., інфляційні витрати 3459,59 грн., 3% річних в розмірі 1317,90 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (ЄДРПОУ 32638319, м.Київ вул.Велика Васильківська, 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), судові витрати, які складаються з судового збору 704,80 грн. та витрати за проведення експертизи 1790,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя