Рішення № 95184798, 25.02.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5245/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Чернецької А. С., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/5245/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості»,

У С Т А Н О В И В:

23.11.2020 АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачка звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 27.07.2011, при цьому підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 12.10.2020 утворилася заборгованість в сумі 10447,96 грн, з якої 6287,01 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1712,07 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625, 2448,88 грн – нарахована пеня.

Судовою ухвалою від 20.01.2021 відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням сторін, справу призначено у судове засідання для розгляду по суті (а.с.162).

Позивач АТ КБ «Приватбанк», повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті у порядку ст.128 ЦПК України належним чином, явку представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду заяву з посиланням на підтримання позову (а.с.4 – за текстом позовної заяви).

Відповідачка, повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті у порядку ст.128 ЦПК України належним чином, у судове засідання не з`явилася, подала відзив на позовну заяву (а.с.168), в якій послалася на таке:

Дійсно між нею і позивачем був укладений кредитний договір від 27.07.2011 про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Для користування кредитним картковим рахунком вона отримала кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається до позову). Сума нарахованої заборгованості 10447,96 грн не є безперечною. Ще 23.10.2020 позивач відмінив штрафи за минулі періоди згідно зі своїм рішенням поповнення карткового розрахунку в розмірі 2448,88 грн. Зауважила на тому, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, копії яких додані до позову, не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.07.2011 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитним договором. Анкета-заява, на яку посилається позивач, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами. Позивачем не доведено наявність договірних відносин з нею щодо розміру відсотків, порядку користування кредитними коштами, нарахування штрафних санкцій. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 19.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні ГА ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, включення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

Вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а також, що законним і обґрунтованим буде висновок про стягнення з неї на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4300 грн та відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. Просила розглянути справу у її відсутність.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що 27.07.2011 між АТ КБ «Приватбанк» (з 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - ПАТ КБ «Приватбанк») змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (скорочена назва - АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 був укладений Договір без номеру, згідно з яким відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна».

На підтвердження волевиявлення щодо укладення з позивачем кредитного договору відповідачкою підписана «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» (а.с.124), якою відповідачка погодилася з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, що були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, а також, що вона зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

До «Анкети-заяви» позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.125,126-149).

На виконання укладеного сторонами Договору на ім`я відповідачки позивачем був відкритий картрахунок зі строком дії кредитної картки 04/22 (а.с.122).

Згідно з довідкою «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)» з 31.10.2016 позичальнику був встановлений кредитний ліміт 4300,00 грн, з 31.01.2017 – 4600,00 грн, з 05.07.2019 – 0,00 грн (а.с.123).

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 27.07.2011 (а.с.118-121) вбачається, що станом на 12.10.2020 позивачем нарахована заборгованість в розмірі 10447,96 грн, з якої 6287,01 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1712,07 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625, 2448,88 грн – нарахована пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.1). Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку (ч.2). Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентної ставки в односторонньому пордку є нікчемною (ч.3).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В «Анкеті-заяві» позичальника процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625, заборгованість за пенею.

Обґрунтовуючи право вимоги, позивач послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог (а також з Умов та Правил, оглянутих судом з сайту https://privatbank.ua/terms за відповідним клопотанням позивача), визначені пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, в тому числі збільшення процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми, штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, збільшення.

Надані позивачем докази не містять підтвердження тих обставин, що відповідачка при підписанні «Анкети-заяви» ознайомилася і погодилася з умовами, що містять саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, і що ця «Анкета-заява» разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між позичальником та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо процентів, неустойки (пені, штрафів) саме у зазначених в цих документах розмірах.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Тож, на думку суду, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в «Анкеті-заяві» домовленості сторін про сплату пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в «Анкеті-заяві» позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд уважає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами шляхом підписання «Анкети-заяви». Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, комісій, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, збільшення процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

За наведених обставин і відповідних ним підстав суд дістає висновку, що позов у частині вимог стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625, за пенею є необґрунтованим.

Щодо вимоги стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту:

Така заборгованість станом на 12.10.2020 визначена позивачем у розмірі 6287,01 грн.

Суд уважає, що розрахунок заборгованості у такому розмірі позивачем не доведений.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачкою як його клієнтом витрачено кредитних коштів на загальну суму 5091,84 грн, тоді як загальна сума коштів, внесена відповідачкою як клієнтом на погашення заборгованості, склала 7889,10 грн.

Тож суд уважає позовні вимоги в цій частині також недоведеними.

За таких підстав суд дістає висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ 14360570) до

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

«про стягнення заборгованості» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя