Постанова № 95180964, 24.02.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/15079/20

н/п 3/953/49/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Божко В.В., за участю представника Слобожанської митниці Держмитслужби Тиндика М.В., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Скалецького В.А., розглянувши матеріал про порушення митних правил у відношенні громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 471 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшов протокол, складений державним інспектором ВМО «Гоптівка» митного поста «Магістральний» Слобожанської митниці Держмитслужби Ярещенко Ю.В. за № 0567/80700/20 від 21.04.2020 року про порушення митних правил ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.

З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, що 21.04.2020 приблизно о 19 год. 40 хв. в зону митного контролю МАПП «Гоптівка» у напрямку руху з України до Російської Федерації в`їхав транспортний засіб особистого користування «MAZDA 3», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням гр. України ОСОБА_2 , в якому в якості пасажира переміщувався громадян України ОСОБА_1 . Формою проходження митного контролю останній обрав коридор (смугу) спрощеного митного контролю - зелений коридор.

Під час проведення митного огляду ОСОБА_1 пред`явив наявну у нього іноземну валюту в кількості 45000 тисяч євро. Разом з тим, переміщення іноземної валюти в кількості, що перевищує 10000 евро обмежено та здійснюється лише за дозвільними документами.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 471 МК України, а саме порушив встановленого Митним кодексом України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного ситного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів (валютних цінностей), переміщення яких через митний кордон обмежено.

За результатами огляду державним інспектором ВМО «Гоптівка» митного поста «Магістральний» Слобожанської митниці Держмитслужби Ярещенко Ю.В. валютні цінності в розмірі 35000, 00 євро вилучено у ОСОБА_1 , валютні цінності в розмірі 10000, 00 євро повернуто громадянину останньому.

Представник Слобожанської митниці Держмитслужби Тиндик М.В. в судове засідання з`явився, прохав визнати винним громадянин ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, призначити покарання в межах санкції ст. 471 МК України із застосуванням конфіскації.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до суду надіслав пояснення по суті складеного протоколу, вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України визнав та прохав суд не застосовувати до нього заходи конфіскації у зв`язку з їх непропорційністю до вчиненого правопорушення.

У судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Скалецький В.А. який надав суду додаткові пояснення, в тому числі довідку про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік, та прохав при розгляді справи про адміністративне правопорушення застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, наголосив на тому, що грошові кошти вилученні у ОСОБА_1 є його приватною власністю та у випадку застосування конфіскації грошових коштів вона буде не пропорційна вчиненому правопорушенню та безумовно матиме своїм наслідком порушення права особи на мирне володіння своїм майном.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності і її дії суд кваліфікує за ст. 471 МК України, як порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів (валютних цінностей) переміщення яких через митний кордон обмежено.

У відповідності до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Що стосується об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, вона полягає в переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473), встановлено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Транскордонне переміщення валютних цінностей шляхом поштових відправлень здійснюється лише шляхом поштових відправлень з оголошеною вартістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Згідно з Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №3 (далі - Положення № 3), з 07.02.2019 фізична особа має право ввозити/пересилати в Україну та вивозити/пересилати за межі України готівкову валюту і банківські метали (враховуючи монети, що віднесені до банківських металів) в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Транскордонне переміщення фізичною особою готівкової валюти і банківських металів в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється на умовах письмового декларування митному органу в повному обсязі.

При цьому, згідно з пунктом 18 розділу 1 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро; придбання цією особою банківських металів у банках та/або Національному банку виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п. 1 б), п. 57 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10 000 євро, в зв`язку з чим валютні цінності, які переміщував правопорушник є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 не розумів протиправність своїх дій, не припускав можливості настання негативних наслідків, хоча міг і повинен був це розуміти і передбачати. Тобто, суб`єктивна сторона дій правопорушника полягає в протиправній необережності в формі недбалості.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 протиправно перемістив через митний кордон України 35 000 євро, які в нього були вилучені.

При визначені виду адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які пом`якшують відповідальність, а саме те, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, а також той факт, що грошові кошти мають легальне походження. Про легальність походження грошових коштів свідчать договір купівлі-продажу транспортного засобу №1242/2019/1716141 від 11.01.2019, згідно якого 11.10.2019 ОСОБА_1 продано транспортний засіб ВMW 520 І за 1 174 920, 00 грн., що фактично еквівалентно сумі 35000, 00 євро.

Таким чином, суду надано докази на підтвердження легальності походження грошових коштів, які переміщувались через митний кордон.

Стосовно вирішення питання щодо конфіскації вилученої валюти, суд виходить з наступного.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема постанову ЄСПЛ від 11.07.2019 року по справі «Садоча проти України» (скарга №77508/11), яким було констатовано порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.

Ідентична позиція викладена Європейським судом з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, де зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право приватної власності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно з Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об`єктивна сторона правопорушення, яке вчинив правопорушник, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов`язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь - яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, не обмежена, а обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотримався вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації.

Крім того, сума, яка підлягає конфіскації у правопорушника, є для нього значною, а шкода, яку він потенційно міг завдати органам влади - незначна, оскільки він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі ніякої шкоди.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Керуючись однією з аксіом судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації.

Таким чином, конфіскація всієї незадекларованої суми грошей накладе на особу індивідуальний та надмірний тягар і буде непропорційною до вчиненого правопорушення, отже, буде порушено статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні «Садоча проти України».

Разом з тим, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, в тому числі Актом про проведення огляду (переогляду), товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу» від 21.04.2020, протоколом про порушення митних правил №0567/80700/20 від 21.04.2020, описом вилученої валюти.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення суд у відповідності до ст. 33 КпАП України, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь вини, обставини справи, та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації товарів порушення митних правил.

На підставі вищевикладеного та враховуючи обставини, які свідчать про легальне і правомірне отримання правопорушником вилучених в нього валютних коштів, суд, застосувавши міжнародно - правові норми, дійшов до висновку про не застосування до нього додаткового стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративним законодавством не передбачено надання будь - яких документів для отриманням особою грошей, які їй повинні бути повернуті, окрім документів, які посвідчують особу або документів, які уповноважують іншу особу, тобто гроші повинні бути поверненні без надання довідки банку.

У відповідності зі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з правопорушника на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 23,33,279, 283 КУпАП України, ст.ст. 197, 366, 458, 467, 471, 520, 522, 527, 528 МК України, ст.129 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень (р/р UA118999980313080106005020649, отримувач – ГУК Харків. обл./МТГ Харків, код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу «оплата штрафу по постанові суду по протоколу про ПМП №0567/80700/20 від ОСОБА_1 »), без конфіскації вилучених грошових коштів.

Грошові кошти, вилучені згідно протоколу про порушення митних правил №0567/80700/20 від 21.04.2020, у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) євро, повернути власнику ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги до апеляційної інстанції через Київський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя - В.В. Божко