Ухвала суду № 95178899, 25.02.2021, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/244/21

Провадження № 2-з/355/7/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

25 лютого 2021 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленка К.В.

з участю секретаря Ющенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 355/244/2021, № 2/355/476/2021 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Баришівського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа. В своїй позовній заяві позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного міського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича № 13710 від 15.05.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Груп» заборгованість в розмірі 21934,37 грн..

25.02.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яку вона мотивує тим, що Приватним нотаріусом Броварського районного міського нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис № 13710 від 15.05.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованість в розмірі 21 934,37 грн.

На підставі спірного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62401428 від 23.06.2020.

Відповідно до п. 6, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як за законом, так і на практиці.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку), зважаючи на наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позов, та наявності в спірних відносинах ризику утруднення та унеможливлення виконання рішення по даній справі, позивач вимушений подати заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально- правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що кошти Позивача будуть стягнуті, а Позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, тому є всі підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 753/2380/18-ц, постанові від 30.05.2019 у справі № 456/2438/17.

Таким чином, з огляду на те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову спрямована безпосередньо на зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу, який оскаржується в рамках даної судової справи, Позивач просить не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки відсутні підстави для його застосування, а вжиття заходів забезпечення позову не нестиме жодних збитків для Відповідача.

З метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, є необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав Позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивач ставить питання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що фактично тягне за собою зупинення виконавчого провадження. Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса відноситься до виконавчих документів.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення, оскільки в подальшому вказана обставина може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 153, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 62401428 від 23.06.2020 року відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного міського нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича № 13710 від 15.05.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАІНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованість в розмірі 21 934,37 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 років в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Баришівського районного суду К. В. Коваленко