Ухвала суду № 95178730, 25.02.2021, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

Справа № 338/950/15-к

25 лютого 2021 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді: Битківського Л.М.,

з участю секретаря Остапишин І.Р.,

прокурора Копача Д.І., Логінова В.О.,

захисника Бережного О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42014080370000082 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Цінева Рожнятівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, підполковника Збройних сил України у відставці, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України;

в с т а н о в и в:

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_1 обвинувачується у відмові від несення обов`язків військової служби, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 409 КК України, а також у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, що кваліфіковано за ч.1 ст.402 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у бездіяльності військової влади, тобто умисному невиконанню ним, як військовою службовою особою дій, які він за своїми службовими обов`язками повинен був виконати, що заподіяло істотну шкоду, що кваліфіковано за ч.1 ст.426 КК України.

За версією обвинувачення кримінальні правопорушення скоєно за таких обставин:

Підполковник ОСОБА_1 з червня 2014 року по листопад 2014 року проходив військову службу на посаді командира військової частини польова пошта В0120 (5 окремий батальйон територіальної оборони «Прикарпаття», далі п/п В0120), яка сформована у смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Будучи командиром військової частини п/п В0120, тобто військовою службовою особою, ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (ділі – Статут внутрішньої служби ЗС України), ст.ст.4, 5, 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний статут ЗС України) особисто відповідав за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини, успішне виконання батальйоном бойових завдань; за бойову підготовку, виховання, внутрішній порядок, військову дисципліну, морально-психологічний стан особистого складу, а також був зобов`язаний вміло керувати військовою частиною, як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів; встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України. Також мав показувати приклад дисциплінарності, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; негайно доповідати старшому командирові (начальникові) про злочини та надзвичайні події.

Проте, ОСОБА_1 , діючи на порушення наведених статутних обов`язків, допустив вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин:

Положення статей 17, 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу та обов`язком кожного громадянина.

Оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах України залежать ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач.

Радою національної безпеки і оборони України 13 квітня 2014 року прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014 та відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

Відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-лейтенанта Куцина М.М. від 27.06.2014 №304/2888 особовий склад військової частини п/ п В0120 під командуванням ОСОБА_1 з 04.07.2014 року знаходився в оперативному підпорядкуванні командування сектору «Д» району проведення антитерористичної операції (далі –АТО).

Згідно з бойовим розпорядженням керівника сектора «Д» полковника ОСОБА_2 від 05.07.2014 №295 військову частину п/п В0120 зобов`язано забезпечити ізоляцію ділянки (населені пункти (далі - н. п.) Амвросіївка – Кумачово - Кузнецово – Михайлівка Донецької області) шляхом обладнання блокпостів №0501 (перехрестя доріг Тельманово – Мічурино Донецької області), №0502 (перехрестя доріг Кузнецово – Михайлівка – Тельманово Донецької області), №0503 (перехрестя доріг Кумачово – Кузнецово – Михайлівка Донецької області), №0504 (перехрестя доріг Амвросіївка – Новоіванівка Донецької області), №0505 (перехрестя доріг Амвросіївка – Василівка, північніше н. п. Мокроєланчик Донецької області) з метою недопущення проникнення та безперешкодного пересування незаконних збройних формування, перевезення зброї, вибухових речовин.

На виконання цього розпорядження командиром військової частини п/п В0120 підполковником Комарем В.М. видано наказ від 05.07.2014, яким організовано роботу зазначених блокпостів.

Відповідно до замислу керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 на застосування військових частин і підрозділів, затвердженого розпорядженням керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-лейтенанта Муженка В.М. від 04.08.2014 №692/АТО, який командиру військової частини п/п В0120 ОСОБА_1 доведено засобами телефонного зв`язку, військова частина п/п В0120 входила до складу сил і засобів ешелону ізоляції, які повинні були здійснювати разом з іншими військовими частинами та підрозділами вказаного сектору, ізоляцію (блокування) району проведення АТО в смузі н. п. Ізварино, Краснодон, Шахтарськ, Кутейниково, Кумачово Донецької області з завданням здійснення контрольно-пропускного режиму на дорогах та автошляхах пересування в район та з району операції, недопущення прориву терористичних загонів, груп за межі зон операції, ввозу та вивозу озброєння, боєприпасів і військової техніки, шляхом обладнання ротних (взводних) опорних пунктів, підготовлених до кругової оборони та блокпостів, створення системи спостереження у визначених районах відповідальності шляхом використання на ймовірних напрямах доріг диверсійно – розвідувальних груп, секретів та засідок для виявлення та знешкодження незаконних озброєних формувань.

Бойовим розпорядженням керівника сектору «Д» полковника ОСОБА_2 від 05.07.2014 №295, а також уточнених замислом керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 від 04.08.2014 №692/АТО бойових завдань, які командиру військової частини п/п В0120 ОСОБА_1 доведено засобами телефонного зв`язку, на військову частину п/п В0120 покладалось здійснення контрольно – перепускного режиму на дорогах та автошляхах пересування в район та з району проведення АТО на блокпостах №0501 (н.п. Кутейнеково Донецької області), №0502 (н. п. Амвросіївка Донецької області), №0503 (н. п. Победа Донецької області), №0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), №0505 (н. п. Мокроєланчик Донецької області), недопущення прориву терористичних загонів, груп за межі зони операції, ввозу та вивозу озброєння, боєприпасів і військової техніки на загрозливих напрямках н. п. Авилово – Успенка, Амвросіївка, Гигорівка, Кумачово, Старобешево Донецької області.

Натомість, близько 13 год 23 серпня 2014 року, після проведення артилерійського обстрілу позицій підрозділів військової частини п/п В0120 в Амвросіївському районі Донецької області, а саме позицій блокпостів №0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), №0505 (н. п. Мокроєланчик Донецької області), командир військової частини п/п В0120 підполковник ОСОБА_1 , на порушення своїх статутних обов`язків, не бажаючи виконувати обов`язки військової служби, самостійно прийняв рішення про залишення визначеного місця служби та з підлеглими військовослужбовцями частини вирушив у напрямку н. п. Тельманово Донецької області. Про фактичне припинення виконання обов`язків військової служби підполковник ОСОБА_1 у той же день о 14 годині 20 хвилин, знаходячись у н. п. Коньково Тельманівського району Донецької області, засобами телефонного зв`язку повідомив керівника сектора «Д» генерал-лейтенанта

ОСОБА_3 14 годині 30 хвилин 23 серпня 2014 року керівник сектору «Д» генерал-лейтенант ОСОБА_3 видав бойове розпорядження від 23.08.2014 № 09, відповідно до якого командир військової частини В0120 підполковник ОСОБА_1 мав негайно вжити заходів щодо відновлення несення служби на блокпостах № №0501 - 0505 з метою активного ведення розвідки та спостереження за місцевістю, контролю за переміщенням озброєння, військової техніки та боєприпасів, недопущення безперешкодного переміщення незаконних збройних формувань, диверсійно-розвідувальних груп, озброєння та військової техніки противника. Це бойове розпорядження у той же день о 23 годині 45 хвилин у н. п. Розівка Запорізької області було доведено ОСОБА_1 під розпис офіцером розвідувального взводу сектору «Д» ОСОБА_4

ОСОБА_1 , бажаючи ухилитися від військової служби, діючи умисно з мотивів боягузтва, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, заявивши, що заходів для відновлення несення служби на блокпостах № №0501 - 0505 вживати не буде.

У той же час, з метою створення уявного виконання вказаного бойового розпорядження підполковник ОСОБА_1 з особовим складом військової частини п/п В0120 зосередились між н. п. Азов Запорізької області та Зачатівка Донецької області де знаходилися з 24 по 26 серпня 2014 року, однак будь-яких дій щодо відновлення несення служби на блокпостах № № 0501-0505 не вжив.

Згідно з оперативною директивою штабу АТО в Донецькій та Луганській областях від 24.08.2014 № 0164/АТО, виданого на її виконання бойового розпорядження керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 від 24.08.2014 № 10, військова частина п/п В0120 мала перейти в оперативне підпорядкування сектору «Б». Зазначені рішення у той же день о 23 годині 40 хвилин були доведені командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку.

Близько 11 години 26 серпня 2014 року, після отримання зазначених бойових розпоряджень керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 , піддавшись панічним настроям підлеглих та не бажаючи продовжувати виконання обов`язків військової служби, діючи умисно з мотивів боягузтва, командир військової частини п/п В0120 підполковник ОСОБА_1 відмовився від несення обов`язків військової служби та разом з підлеглим йому особовим складом самовільно залишив місце несення служби, виїхав на автомобільному транспорті із зони виконання завдань у напрямку м. Запоріжжя, прямуючи до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді командира військової частини п/п В0120 у військовому званні «підполковник», діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання виконувати обов`язки військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, передбачених ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, близько 13 години 23 серпня 2014 року з підпорядкованим особовим складом самовільно залишив місце служби в районі проведення АТО на блокпостах № 0501 (н. п. Кутейниково Донецької області), № 0502 (н. п. Амвросіївка Донецької області), № 0503 (н. п. Победа Донецької області), № 0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), № 0505 (н. п. Мокроєланчик Донецької області), о 23 годині 45 хвилин 23 серпня 2014 року, знаходячись у н. п. Розівка Запорізької області, а також близько 11 години 26 серпня 2014 року, знаходячись між н. п. Азов Запорізької області та Зачатівка Донецької області, одержавши бойові розпорядження керівника сектору «Д» генерал-лейтенанта ОСОБА_3 від 23.08.2014 № 09 та від 24.08.2014 № 10 про повернення до виконання обов`язків військової служби на блокпостах № № 0501-0505, та про перехід військової частини п/п В0120 в оперативне підпорядкування сектору «Б», відмовився від несення обов`язків військової служби та самовільно з підлеглим йому особовим складом виїхав на автомобільному транспорті із зони виконання бойових завдань у напрямку м. Запоріжжя, прямуючи до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 409 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001) - відмова від несення обов`язків військової служби.

Під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, з 13 до 21 години 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів – Запоріжжя» біля с. Степне Запорізького району Запорізької області на відстані 7 км від м. Запоріжжя підрозділом Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку було заблоковано та зупинено рух автоколони з особовим складом військової частини п/п В0120, які були озброєні стрілецькою зброєю, гранатометами та боєприпасами до них.

У той же день, близько 15 години, на місце зупинки автоколони прибув командир військової частини А1978 полковник ОСОБА_5 , який довів командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_1 , виданий встановленим порядком наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта Пушнякова А.С. про розміщення особового складу та зброї військової частини п/п В0120 у військовій частині А1978 у м. Запоріжжя.

Окрім того, о 20 годині 50 хвилин 26 серпня 2014 року до зазначеного місця зупинки автоколони прибув заступник командувача ОК «Південь» - начальник управління по роботі з особовим складом полковник ОСОБА_6 , який повторно довів підполковнику ОСОБА_1 та його підлеглим указаний наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Положеннями статей 30 і 35 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Накази видаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередні начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Статтею 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Натомість, підполковник ОСОБА_1 як командир військової частини п/п В0120, тобто військова службова особа, діючи умисно, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, відкрито відмовився виконати наказ начальника - командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння вказаної військової частини у військовій частині А1978 у м. Запоріжжя, після чого о 21 годині 10 хвилин 26 серпня 2014 року з автоколоною частини з підлеглим йому особовим складом військової частини п/п В0120 вирушив у напрямку м. Дніпропетровська.

26 серпня 2014 року, близько 23 години 30 хвилин, колона з особовим складом військової частини п/п В0120 та командиром цієї частини підполковником ОСОБА_8 прибула до посту ДАІ на перехресті автомобільних доріг «Дніпропетровськ - Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області, де була примусово зупинена військовослужбовцями Дніпропетровського зонального відділення Військової служби правопорядку.

У зазначений час, на місце зупинки автоколони прибув представник командування ОК «Південь» полковник ОСОБА_9 , який довів командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_1 , виданий встановленим порядком наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника Воробйова Г.П. про направлення особового складу військової частини до смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.

Після цього, підполковник ОСОБА_1 як командир військової частини п/п В0120, тобто військова службова особа, діючи умисно, повторно, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, заходів щодо виконання доведеного усного наказу виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_10 не вжив, заявив про відмову виконати цей наказ начальника та зі своїми підлеглими військовослужбовцями військової частини п/п В0120 о 1 годині 45 хвилин 27 серпня 2014 року вирушив у напрямку м. Івано-Франківська.

27 серпня 2014 року, близько 13 години, на автодорозі «Знам`янка – Чоп» поблизу м. Знам`янка Кіровоградської області колона з особовим складом військової частини п/п В0120 та командиром цієї частини підполковником ОСОБА_8 була примусово зупинена військовослужбовцями Кіровоградського зонального відділення Військової служби правопорядку.

У зазначений час на місце зупинки автоколони прибув командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант ОСОБА_7 , який віддав командиру військової частини п/п В0120 підполковнику ОСОБА_1 усний наказ про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п В2236 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.

Після цього, підполковник ОСОБА_1 як командир військової частини п/п В0120, тобто військова службова особа, діючи умисно, повторно, з мотивів боягузтва і небажання повертатись до виконання обов`язків військової служби, на порушення наведених вимог закону та своїх службових обов`язків, заходів щодо виконання доведеного наказу командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 не вжив, заявивши про відмову виконати цей наказ начальника та зі своїми підлеглими військовослужбовцями військової частини п/п В0120 о 21 годині 30 хвилин 27 серпня 2014 року демонстративно вирушив у напрямку м. Івано-Франківська.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді командира військової частини п/п В0120 у військовому званні «підполковник», діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання виконувати обов`язки військової служби у бойовій обстановці, на порушення своїх статутних обов`язків, передбачених ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, а також вимог ст.ст.30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України, 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів – Запоріжжя» біля с. Степне Запорізького району Запорізької області на відстані 7 км від м. Запоріжжя, а також того ж дня, близько 23 години 30 хвилин, на посту ДАІ на перехресті автомобільних доріг «Дніпропетровськ-Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області, 27 серпня 2014 року, близько 13 години, на автодорозі «Знам`янка – Чоп» поблизу м. Знам`янка Кіровоградської області, діючи умисно, кожного разу повторно, відкрито відмовився виконати накази начальників – командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п В0120 у військовій частині А1978 у м. Запоріжжя, наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника Воробйова Г.П. про направлення особового складу частини до смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО та наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п В2236 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, відповідно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001) - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника.

Окрім того, ОСОБА_1 , будучи командиром військової частини п/п В0120, тобто військовою службовою особою, близько 13 години 23 серпня 2014 року самовільно залишаючи з підпорядкованим особовим складом місце несення служби в районі проведення АТО на блокпостах № 0501 (н. п. Кутейниково Донецької області), № 0502 (н. п. Амвросіївка Донецької області), № 0503 (н. п. Победа Донецької області), № 0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), № 0505 (н. п. Мокроєланчик Донецької області), умисно не виконав дій, які відповідно до своїх службових обов`язків, передбачених ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 4, 5, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, повинен був виконати, а саме заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, що потягло за собою фактично втечу підпорядкованих військовослужбовців з місця несення служби, а в подальшому хаотичний вихід особового складу військової частини п/п В0120 з району проведення АТО та несанкціоноване переміщення до постійного місця дислокації у смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, близько 15 год. 26 серпня 2014 року на блокпосту на автомобільній дорозі «Оріхів – Запоріжжя» біля с. Степне Запорізького району Запорізької підполковнику ОСОБА_1 , як командиру військової частини, встановленим порядком було доведено наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п В0120 у військовій частині А1978 у м. Запоріжжя.

Уподальшому, близько 23 год. 30 хв. 26 серпня 2014 року на посту ДАІ перехрестя автомобільних доріг «Дніпропетровськ - Солоне» у Солонянському районі Дніпропетровської області підполковнику ОСОБА_1 , як командиру військової частини, встановленим порядком було доведено наказ виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника Воробйова Г.П. про направлення особового складу частини до смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.

Близько 13 год. 27 серпня 2014 року на автодорозі «Знам`янка – Чоп» поблизу м. Знам`янка Кіровоградської області підполковник ОСОБА_1 отримав наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал - лейтенанта ОСОБА_7 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п В2236 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО.

Кожного разу, після отримання вищезазначених наказів, група підпорядкованих ОСОБА_1 військовослужбовців військової частини п/п В0120, провадження щодо яких виділено, відкрито відмовлялась виконувати зазначені накази начальників та висловлювали бажання продовжити рух у напрямку смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 5 Дисциплінарного Статуту ЗС України передбачено, що за стан дисципліни у військовій частині відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється, у тому числі, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Згідно ст.ст.6, 45 Дисциплінарного Статуту ЗС України у разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності – накласти дисциплінарне стягнення.

Знаючи положення зазначених статутних вимог, командир військової частини п/п В0120 підполковник ОСОБА_1 , 26 та 27 серпня 2014 року під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, будучи військовою службовою особою, діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання повертатися до виконання обов`язків військової служби, не виконав дій, які відповідно до своїх службових обов`язків, передбачених ст.ст.58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 4, 5, 6, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, повинен був виконати, а саме не вжив усіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною.

Унаслідок вчиненої ОСОБА_8 бездіяльності військової влади не було забезпечено виконання наказів вищестоящого командування, що призвело до підриву військової дисципліни, порушення принципу невідворотності покарання, створення у військовому середовищі уяви вседозволеності, що заподіяло істотну шкоду.

Таким чином, підполковник ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи командиром військової частини п/п В0120, тобто військовою службовою особою, діючи умисно, з мотивів боягузтва та небажання повертатися до виконання обов`язків військової служби, не виконав дій, які відповідно до своїх службових обов`язків, передбачених ст.ст. 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 4, 5, 6, 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, повинен був виконати, що заподіяло істотну шкоду, а саме:

близько 13 години 23 серпня 2014 року при самовільному залишенні з підпорядкованим особовим складом місця бою в районі проведення АТО на блокпостах № 0501 (н. п. Кутейниково Донецької області), № 0502 (н. п. Амвросіївка Донецької області), № 0503 (н. п. Победа Донецької області), № 0504 (н. п. Новоіванівка Донецької області), № 0505 (н. п. Мокроєланчик Донецької області) заходів примусу для відновлення військової дисципліни і виконання доведених наказів, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, що потягло за собою фактично втечу підпорядкованих військовослужбовців з місця несення служби, а в подальшому хаотичний вихід особового складу військової частини п/п В0120 з району проведення АТО та несанкціоноване переміщення до постійного місця дислокації у смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

26 та 27 серпня 2014 року під час прямування до смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області не вжив усіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу для відновлення військової дисципліни, не припинив протиправні дії підлеглих, самоусунувся від командування підпорядкованою військовою частиною, не забезпечив виконання наказів вищестоящого командування – командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про тимчасове розміщення особового складу, техніки та озброєння військової частини п/п В0120 у військовій частині А1978 у м. Запоріжжя, виконувача обов`язків начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_10 про направлення особового складу частини до смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області для здачі особистої зброї та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 про направлення особового складу частини до м. Кіровоград для здачі особистої зброї у військову частину п/п В2236 та надання пояснень стосовно самовільного залишення позицій у районі проведення АТО, що призвело до підриву військової дисципліни, порушення принципу невідворотності покарання, створення у військовому середовищі уяви вседозволеності, підриву загального стану бойової готовності об`єднаних сил АТО, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК України (в редакції Закону від 13.04.2012) - бездіяльність військової влади, - інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду.

В судовому засіданні після завершення стадії дослідження доказів захисник обвинуваченого Бережний О.В. заявив перед судом клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КПК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття у зв`язку з цим кримінального провадження.

Заявлене клопотання мотивував тим, що відповідно положень ст. 49 КК України ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до класифікації злочинів передбаченої ст.12 КК України віднесені до нетяжких злочинів.

З часу вчинення дій, які інкриміновані його підзахисному, минуло більше 6 років, а тому є безумовні підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі встановленого факту закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що вину у вчиненні злочинів, інкримінованих за кінцевим обвинуваченням, ОСОБА_1 не визнає. Водночас, розуміючи наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами, погоджується на те, щоб кримінальне провадження було закрито з наведених підстав.

ОСОБА_1 , заявлене захисником клопотання підтримав, зазначивши, що умови та наслідки закриття провадження у справі розуміє.

Прокурор Копач Д.І. погодився з обґрунтованістю поданого клопотання. Вказав, що закриття провадження з підстав визначених ст.49 КК України є імперативною нормою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд прийшов до висновку, що заявлене клопотання слід задовольнити.

Звільнення від кримінальної відповідальності це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання.

У відповідності до ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків даності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 цього Кодексу строків не вчинила нового злочину.

Злочини, передбачені ч.2 ст.409, ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України віднесено до категорії нетяжких злочинів.

З часу вчинення дій, які інкриміновані ОСОБА_1 та кваліфіковані обвинуваченням за ч.2 ст.409 та ч.1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України минуло 6 років 6 місяців.

Перебіг давності не переривався.

Доводи сторони захисту про сплив строку давності за інкримінованими у цьому провадженні діями є обґрунтованими.

Пункт 1 ч.2 ст.284 КПК передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності регулюється параграфом 2 глави 24 КПК.

Згідно ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Частина четверта вказаної статті передбачає, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Перевіривши доводи викладені в клопотанні захисника, та, з`ясувавши позицію обвинуваченого, який просив провадження у справі закрити з наведених підстав, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності з підстав, визначених ст.49 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.284-288, 352 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Кримінальне провадження №42014080370000082 щодо ОСОБА_1 про його обвинувачення за ч.2 ст. 409, ч. 1 ст.402, ч.1 ст.426 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Богородчанський районний суд шляхом подання апеляції.

Суддя