Рішення № 95178599, 19.02.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року, місто Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В. Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І. О.

(справа №285/840/15-ц провадження у справі № 2/0285/109/21)

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором №014/1842/82/137949 від 04.09.2008 року в сумі 33812,43 дол. США.

В обґрунтування первісного позову позивач зазначає, що згідно умов укладеного між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (змінено назву на акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем - ОСОБА_3 , кредитного договору від 04.09.2008 року, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 25 000 дол. США на придбання нерухомості, строком на 120 місяців, тобто з 15.05.2008 року по 04.09.2018 року. Процентна ставка за користування кредитом складає 14,85 % річних. В якості забезпечення зобов`язання перед Банком, було укладено договори поруки від 04.09.2008 року, між Банком та ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відповідно до якого поручителі беруть на себе зобов`язання перед Банком відповідати за виконання, взятих на себе ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/1842/82/137949 від 04.09.2008 року, включаючи збитки, понесені Банком за невиконання або неналежне виконання зобов`язань останнім.

Позивач посилаючись на те, що оскільки відповідачі не виконують взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки, а саме не здійснюють погашення заборгованості по кредиту, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 судовому засіданні позовні вимоги банку не визнала та просила відмовити в задоволені позову.

27 жовтня 2020 року ухвалою суду було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, в якій вони просять визнати припиненими договори поруки від 04 вересня 2008 року, які було укладено між ними та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивачі за зустрічним позовом посилаючись на те, що оскільки без їх згоди було збільшено термін повернення кредиту, що призвело до збільшення обсягу їх відповідальності, а також, що банк у визначений законом шестимісячний строк з дня порушення зобов`язань боржником не звернувся до них з вимогою про дострокове повернення кредиту, просять зустрічний позов задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» у поданому відзиві позовні вимоги не визнав. Відповідач посилаючись на те, що оскільки строк пред`явлення вимоги до поручителя ним не було порушено, а збільшення обсягу відповідальності було погоджено з поручителями, про що свідчать їх підписи під додатковою угодою, просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» своїпозовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

Представник відповідачки ОСОБА_5 за первісним позовом, просила у його задоволенні відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились про місце і час повідомлені у встановленому законом порядку, заяв чи клопотань щодо слухання справи від них не надходило. Своїм правом на подачу відзиву не скористалися.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а в подальшому на АТ «Райффайзен Банк Аваль» - позивачем у справі та ОСОБА_3 - відповідачем у справі, укладено кредитний договір № 014/1842/82/137949, згідно з яким позивач надав останньому кредит в розмірі 25000 дол. США на строк з 15.05.2008 року по 04.09.2018 рік, з процентною ставкою 14,85 % річних.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно однаковими платежами у валюті в розмірі згідно графіку погашення кредиту та процентів, кожного місяця до 19 числа протягом строку кредиту.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору в разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань Банк має право вимагати достроково погашення кредиту в повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належним до сплати на дату пред`явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню та штрафи відповідно до цього Договору.

04.09.2008 року між Банком та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 укладено договори поруки, відповідно до яких останні зобов`язались відповідати перед Банком за виконання зобов`язань, взятих на себе ОСОБА_3 , за кредитним договором, включаючи збитки, понесені Банком за невиконання або неналежне виконання зобов`язань ОСОБА_3 (а.с. 33-41, т. 1)

Судом встановлено, що між сторонами в справі виникли правовідносини щодо виконання цивільно – правових угод, а саме кредитного договору та договору поруки.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно з частиною четвертої статті 559 ЦК України, у редакції чинній на час дії спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Встановлено, що з першою вимогою до відповідачів банк звернувся 29.08.2013 року, в якій вимагав повернути заборгованість протягом 60 календарних днів з дня відправлення вимоги, а з позовом про стягнення заборгованості до суду банк звернувся 02.02.2015 року.

Відповідно до пункту 4.1 зазначених вище договорів поруки вони набирають чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі. Порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст.559 ЦК України).

Отже вимоги до поручителів про виконання взятих ними зобов`язань має бути пред`явлено в межах встановленого договорами поруки строку дії цієї поруки - три роки з дня настання строку виконання боргового зобов`язання.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» було дотримано строку визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому доводи позивачів за зустрічним позовом про порушення банком строку звернення до суду є безпідставними.

Також не заслуговують на увагу доводи позивачів за зустрічним позовом про те, що без їх згоди було внесено зімни до кредитного договору, які потягли за собою збільшення відповідальності, оскільки як вбачається з копії додаткової угоди до кредитного договору від 04.08.2011 року, коли було збільшено строк повернення кредиту, вона була підписана поручителями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також позичальником ОСОБА_3 (а.с.88-91, т. 2).

Частина перша статті 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє стверджувати, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Тому подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту.

Таким чином, враховуючи, що оскільки поручителі надали свою згоду на збільшення відповідальності, підписавши додаткову угоду без застережень, суд приходить до висновку, що зобов`язання, які виникли за договорами поруки не припинили свою дію, в зв`язку з чим зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16.

Ураховуючи те, що надісланням 29 серпня 2013 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, тобто, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання на 29 жовтня 2013 року (60 днів з дня направлення вимоги), а до суду з цим позовом звернувся лише у березні 2015 року, суд приходить до висновку, що нарахування банком процентів за користування кредитом та пені за період з 29.10.2013 по лютий 2015 року є безпідставним, в зв`язку з чим позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором станом на жовтень 2013 року на загальну суму 23 314, 81 (двадцять три тисячі триста чотирнадцять дол. США 81 цент), яка складається з 20 220, 68 дол. США – заборгованість за кредитом; 1614,15 дол. США – заборгованість по відсоткам; 1479,56 дол. США – розрахункова пеня.

Також в зв`язку з тим, що позовні вимоги банку задоволено часткова, наявні підстави згідно ст. 141 ЦПК України для стягнення із відповідачів понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу– задовольнити частково.

В задоволені позовних вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим – відмовити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ), на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) в особі Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/1842/82/137949 від 04.09.2008 року в сумі 23 314, 81 (двадцять три тисячі триста чотирнадцять дол. США 81 цент) (в тому числі 20 220, 68 дол. США – заборгованість за кредитом; 1614,15 дол. США – заборгованість по відсоткам; 1479,56 дол. США – розрахункова пеня).

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» документально підтверджені судові витрати у розмірі 3654 грн., стягнувши з кожного по 1086,53грн. (одна тисяча вісімдесят шість грн. 53 коп.).

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу в сумі 10 497,62 (десять тисяч чотириста дев`яносто сім дол. США 62 цента) — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд.

Повний текст рішення виготовлено 26 лютого 2021 року.

Головуючий В.Б. Мозговий