Постанова № 9517186, 20.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р. Справа № 2-а-8250/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

при секретарі судового засідання - Чміленко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі№2-а-8250/08/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінесс"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Фінесс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1559/23-312/14092514/0001702330/0 від 30.09.2004 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2005 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінесс"задоволено, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 року вказане рішення залишено без змін, а скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова - без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2008 року по справі № А -04/67-05 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінесс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харковапро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харковазадоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 року в цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 р. по справі№2-а-8250/08/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальність "Фінесс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено у повному обсязі, визнано недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1559/23-312/14092514/0001702330/0.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що при винесенні оскарженої постанови судом першої інстанції було допущено порушення положень п. 5 ст. 227 КАС України щодо обов'язковості висновків та мотивів, з яких скасовані рішення, для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Крім того, зазначає, що безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права є застосування судом до операцій за липень, серпень, вересень 2003 року ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято 30.09.2004 р., Господарський кодекс України набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідно до п. 4 Перехідних положень ГК України його положення застосовуються тільки до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності його положень, або до тих правовідносин, які продовжували існувати на набрання ним чинності. Правовідносини між ТОВ „Фінесс" та його покупцями з приводу реалізації пально-мастильних матеріалів з використанням талонів закінчились після отримання кожної із сторін бажаного результату, тобто після кожного факту реалізації. Таким чином, на період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. положення ГК України не розповсюджуються.

Від позивача письмових заперечень проти апеляційної скарги не надійшло, але представник проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань правильності проведення розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004 р. За результатами перевірки було складено акт №203407540233 від 29.09.2004 р., в якому зазначено про порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". В акті перевірки зазначено, що позивачем були проведені розрахункові операції в безготівковій формі із використанням талонів на загальну суму 1648988, 75 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій, чим порушено п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки відповідачем було прийняте повідомлення-рішення, яким згідно до п. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі 8244943,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем термінів застосування адміністративно господарських санкцій, передбачених ст. 250 Господарського Кодексу України за період липень, серпень, вересень 2003 року, неправомірності визначення штрафних санкцій за порушення порядку проведення розрахунків податковим зобовязанням, а також помилковим визначенням операції по видачі контрагентам пально-мастильних матеріалів, що знаходилися на відповідальному зберіганні, розрахунковою операцією в розумінні норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

В ухвалі від 17 липня 2008 року по справі № А -04/67-05 Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що відповідно до приписів ст.2, пунктів 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в редакції від 01.06.2000р. № 1776-ПІ (із змінами та доповненнями) придбання покупцями у ТОВ фірми «Фінесс»пально-мастильних матеріалів (ПММ) з попередньою оплатою їх вартості в готівковій та безготівковій формі та отриманням покупцями відповідних талонів, які надають право на отримання ПММ, не звільняло позивача від обов'язку проведення через реєстратори розрахункових операцій (РРО) за місцем реалізації (АЗС) операцій по відпуску придбаних ПММ із застосуванням вказаних талонів, і в даному випадку контролюючим органом правомірно застосовано п.1 ст.3, ст.17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки з покуп цем за продані товари (надані послуги) та збері гаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти. Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону реєстратори та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розра хунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ «Фінесс»укладено договори купівлі продажу з покупцями пально-мастильних матеріалів. Оплата здійснюється в безготівковій формі через розрахунковий рахунок за договірними цінами з випискою рахунків, податкових накладних та видаткових накладних. Суми оплати включаються до складу валових доходів підприємства. Згідно умов, викладених в договорах купівлі продажу, залишок пально-мастильних матеріалів знаходиться у ТОВ «Фінесс»на відповідальному зберіганні на позабалансовому рахунку, пальне вибирається покупцями частками на умовах самовивозу шляхом надання талонів на автозаправній станції, які підтверджують факт видачі пально-мастильних матеріалів.

При розгляді справи було встановлено, що згідно умов, викладених в договорах купівлі-продажу, залишок паливно-мастильних матеріалів знаходиться у TOB "Фінесс" на відповідальному зберіганні на позабалансовому рахунку, пальне вибирається покупцями частками на умовах самовивозу шляхом надання талонів на АЗС. Облік відпуску пального ведеться на підприємстві окремо по кожній формі оплати в розрізі видів пального та кожного окремого покупця у вигляді звітів про реалізацію ПММ та відомостей списання ПММ з відповідального зберігання. Як встановлено з пояснень представника позивача в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, вказане пальне знаходилося на зберіганні та його відпуск здійснювався з окремих ємкостей. За таких обставин, відпуск оплаченого пального зі складу позивача за кількістю, визначеною в талонах, не можна вважати розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Доказів на спростування цих обставин відповідачем на вимогу суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»при незастосуванні реєстраторів розрахункових операцій, оскільки паливо не передавалося одразу покупцеві, а залишалося на зберіганні у продавця, і видача його здійснювалося з окремих ємкостей, не підключених до паливно-роздавальних колонок, спеціально призначених для зберігання та відпуску попередньо оплачених оптових партій пального або пального, що перебуває на відповідальному зберіганні без набуття права власності на нього утримувачем, оформленого відповідними договорами.

Дотримуючись вимог ч. 3 ст. 2 КАС України при апеляційному перегляді постанови суду першої інстанції по даній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити про порушення відповідачем порядку проведення перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 02.08.2004 року по 25.08.2004 року відповідачем було проведено планову перевірку TOB "Фінесс" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 01.07.2004 року. Як вбачається з плану перевірки, затвердженого заступником начальника Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова 02 серпня 2004 року, до плану перевірки (п.2.8 плану перевірки) було включено питання перевірки виконання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: відображення в обліку ТОВ "Фінесс" реалізації пального покупцям згідно з договорами купівлі-продажу; порядок розрахунків з покупцями за реалізоване пальне; зберігання та порядок відпуску пального покупцям (талони, картки, відомості тощо); проведення звірок з покупцями пального, облік відпуску та залишки пально-мастильних матеріалів. З акту про результати планової перевірки від 25.08.2004 року № 514/23/14092514 вбачається, що в ході перевірки порушень п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не встановлено.

З акту № 203407540233 від 29.09.2004 р. встановлено, що в період з 15.09.2004 року по 30.09.2004 року відповідачем була проведена планова перевірка правильності проведення розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу ТОВ «Фінесс», в ході якої також перевірялося дотримання позивачем вимог України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів зазначає, що фактично відповідачем була проведена повторна перевірка позивача, що не відповідає вимогам п. 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

При цьому з матеріалів справи, а також пояснень представників позивача і відповідача вбачається, що перевірка проводилась без дослідження фактичного порядку відпуску пального та умов його зберігання. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неналежне виконання плану перевірки як в ході першої, так і повторної перевірки, стало підставою для помилкових висновків стосовно порушення позивачем порядку проведення розрахунків.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про незастосування до операцій за липень, серпень, вересень 2003 року ст. 250 Господарського кодексу України колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № 1559/23-312/14092514/0001702330/0 від 30.09.2004 р. прийняте на підставі акту перевірки № 203407540233 від 29.09.2004 р. Тобто, факт порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»було встановлено податковим органом 29 вересня 2004 року. TOB фірмою “Фінесс” проводилися розрахункові операції в безготівковій формі із використанням талонів на загальну суму 1648988,75 грн. без застосування РРО за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004 р.

Положенням ст.239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про незастосування до операцій за липень, серпень, вересень 2003 року ст. 250 Господарського кодексу України, а саме до періоду з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. оскільки він набрав чинності з 01.01.2004 р., а відповідно до п. 4 Перехідних положень ГК України його положення застосовуються тільки до тих правовідносин, які виникли після набрання чинності його положень, або до тих правовідносин які продовжували існувати на набрання ним чинності, колегія суддів вважає безпідставними. Ст. 250 ГК України встановлює строк, протягом якого контролюючий орган може застосувати адміністративно-господарські санкції, та застосовується до правовідносин між податковим органом та платником, а не до правовідносин між позивачем та його контрагентами, як помилково вважає відповідач. Вказана норма ГК України набрала чинності з 01.01.2004 р., та саме з цієї дати при застосуванні адміністративно господарських санкцій відповідач повинен був враховувати положення ст. 250 ГК України.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено термін, встановлений ст. 250 ГК України, для застосування адміністративно-господарських санкцій до ТОВ “Фінесс” по операціях за липень, серпень, вересень 2003 року.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність визначення контролюючим органом фінансової санкції як податкового зобов'язання та прийняття спірного повідомлення-рішення на підставі наступного.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ст.ст. 8, 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено функції, які здійснюють органи державної податкової служби, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку. Згідно з п.2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та відповідальність за не дотримання вимог цього закону. Так п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1)у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено відповідальність за недодержання вимог цього закону у вигляді застосування фінансової санкції.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем прийнято повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму зобовязання за платежем “23030100 «Штрафні санкції за порушення законодавства».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки згідно положень ст.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а штрафна (фінансова) санкція за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відносяться до податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в ст.ст. 14,15 Закону України «Про систему оподаткування», та не пов'язані з їх сплатою, а тому до позивача податковим органом не могли бути застосовані наслідки, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне відмітити наступне. Як встановлено з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, відповідачем штрафну санкцію за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не визнано податковим зобовязанням. А крім того, на час прийняття спірного повідомлення рішення Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом Державної податкової служби України № 253 від 21.06.2001 р. діяв в редакції зі змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 98 від 11.03.2002 р. № 247 від 27.05.2003 р., та не передбачав порядку складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах, а також була відсутня затверджена форма рішення про застосування таких штрафних санкцій.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного акту у вигляді повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1559/23-312/14092514/0001702330/0 від 30.09.2004 року, оскільки відповідач при прийнятті такої форми рішення діяв у спосіб, передбачений чинним на той час законодавством.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Враховуючи недотримання судом першої інстанції положень п. 5 ст. 227 КАС України, помилкове визначення неправомірності дій податкового органу щодо винесення повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1559/23-312/14092514/0001702330/0 від 30.09.2004 року як податкового, колегія суддів зазначає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від28.04.2009 р. по справі№2-а-8250/08/2070 підлягає зміні в частині мотивів і підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.2 ч. 1 ст. 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі№2-а-8250/08/2070 змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі№2-а-8250/08/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 25.01.2010 р.