Рішення № 95170454, 25.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2021 р. Справа № 127/22679/20

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_2 звернулась до суду через представника з позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є громадянкою України, проживає в Ізраїлі. На підставі рішення суду їй було поновлено пенсійні виплати з 2009 року. Проте, в травні 2019 року відповідач повідомив позивача, що виплату пенсії їй буде припинено з серпня 2019 року з підстави закінчення строку дії її паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Оформивши документ, позивач через свого представника звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії. Однак за результатом розгляду її звернення, відповідачем було відмовлено у поновленні пенсії з підстав того, що для вчинення дій позивачу необхідно звернутися особисто до Вінницького відділу обслуговування громадян та надати оригінал чинного паспорту.

Головне управління позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. У відзиві відповідач зазначає, що у зв`язку із закінченням дії паспорту, виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.08.2019 року. Відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) № 22-1 передбачено, що заява про призначення/поновлення пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником, який має надати документ, що засвідчує місце проживання особи. Зазначає, що пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонерах в межах України. З підстав чого управлінням було повідомлено представника позивача, що ОСОБА_1 необхідно звернутись до відділу обслуговування громадян та надати оригінал чинного паспорту. Оскільки позивачем не було дотримано вимог порядку, тому для відновлення виплати пенсії в управління відсутні правові підстави.

Також наголошує, що позивачем пропущено передбачений нормами КАС України строк для звернення до суду.

Визначаючись стосовно клопотання представника відповідача з пропущеного строку позивачем, суд зазначає про таке.

Так, ст. 122 КАС України регламентовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На цій підставі можна зробити висновок, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків (можливість поділу строків звернення до адміністративного суду на загальні та спеціальні).

При цьому, зважаючи на особливий характер соціальних прав, необхідно вважати, що у справах, пов`язаних з їх захистом, належить застосовувати спеціальні строки.

Такий висновок ґрунтується на такому.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, такий само підхід стосовно відсутності строкового обмеження стосовно соціального захисту особи був застосований у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, неправомірним є застосування органами пенсійного фонду формальних обмежень (застосування наслідків пропущення строку звернення до суду та залишення позовних вимог без розгляду).

Згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов`язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає).

Норми КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України. Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ч. 2 ст. 46 якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком; необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Враховуючи те, що пенсія за своєю правовою природою є основним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), видається, що до правовідносин, які виникають у спорах, пов`язаних із стягненням неотриманої з вини органів, які призначають та виплачують пенсію, сум пенсії, можна розглядати питання стосовно застосування строків, визначених в інших законах, зокрема, ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз цієї статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень. У зв`язку з цим, припинення нарахування та виплати пенсії внаслідок протиправних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Враховуючи, що право на отримання позивачем пенсійних виплат є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким стоком, тому суд приходить до переконання, що строк звернення ОСОБА_1 до суду пропущено не було.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2016 року у справі № 127/4151/16-а ОСОБА_1 здійснено поновлення нарахування та виплату призначеної пенсії, як громадянці України, проживаючій за межами України.

В подальшому в травні 2019 року, центр адміністративних послуг "прозорий офіс" проінформував довірену особу позивача про те, що виплата пенсії позивача, відділом виплати пенсій буде припинена з підстави закінчення строку дії її паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Отримавши паспорт громадянина України та сформувавши необхідний пакет документів, позивач через свого представника, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, 09.07.2020 року письмово звернулась із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.08.2019 року.

За результатами розгляду заяви позивача, управління листом від 06.09.2020 року надало відповідь № 3070-2934/О-02/8-0200/20 від 30.07.2020 року, в якій зазначило, що виплату пенсії позивачу призупинено з 01.08.2019 року у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що такими діями Пенсійний фонд грубо порушив її конституційне право на власність та на соціальній захист, тому звернулась до суду з даним позовом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Передбачене Конституцією право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок та виплата пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 45 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV) пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Аналогічну норму містить і ст. 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

З 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону № 1058-ІV з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від місця проживання особи.

Стаття 49 Закону №1058-ІV регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідач не заперечує тієї обставини, що виплата пенсії позивачці з серпня 2019 року була припинена на підставі закінчення строку дії її паспорту громадянина Україні для виїзду за кордон.

Водночас Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як припинення на підставі закінчення строку дії паспорта громадянина Україні для виїзду за кордон. Ні Закон № 1058-ІV, ані інші закони у сфері пенсійного забезпечення не пов`язують право на одержання пенсії від наявності або відсутності у громадянина закордонного паспорту, або із закінченням строку його дії. Якщо у відповідача були обґрунтовані сумніви в тому, що позивачка втратила громадянство України, то самостійно відповідач не наділений компетенцією констатувати факт належності пенсіонера до громадянства України, або його втрати. Для цього відповідач має звертатись до компетентних органів із відповідним запитом, і тільки після отримання достовірних доказів втрати позивачем громадянства України, приймати рішення про припинення виплати пенсії.

Стосовно закінчення строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон у позивачки, станом на день припинення виплати пенсії, то суд вважає, що даний документ є один з документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Згідно з абз. 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Але цей обов`язок стосується звернення особи за призначенням пенсії, в даному випадку позивачці вже була призначена та поновлена виплата пенсії.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів втрати позивачкою громадянства України, та/або набуття нею громадянства іншої держави.

Також, Законом № 1058-ІV передбачено, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Таким чином, повідомлення представника позивача у телефонному режимі, співробітником центру адміністративних послуг про призупинення виплат пенсії з 01.08.2019 року та лист-відповідь від 30.07.2020 року за № 3070-2934/О-02/8-0200/20 підписаний заступником начальника головного управління, про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні норм КАС України, оскільки прийнятий не керівником пенсійного органу, а є повідомленням представника пенсіонера про припинення виплати пенсії. Таким чином, відповідачем не приймалось рішення про припинення виплати пенсії, як того вимагає ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", доказів протилежного суду також не надано.

Водночас п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії... (п.1.5 Порядку №22-1).

Отже, законодавцем передбачено можливість подачі заяви, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.

З підстав зазначеного суд доходить до переконання, що підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправними дії пенсійного фонду про відмову в поновленні ОСОБА_1 пенсії. Також задоволенню підлягає вимога зобов`язального характеру відносно поновлення виплати пенсії позивача.

Щодо позовних вимог про індексацію втрати частини доходів та компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне. Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати"). За змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що наразі виплату пенсії позивачу ще не поновлено, тому відсутні підстави вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, вимоги про індексацію втрати частини доходів та компенсацію втрати частини доходів є передчасними.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено порушення відповідачем прав позивачки в частині припинення виплати пенсії з підстав закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон з серпня 2019 року, у зв`язку із чим, позов підлягає задоволенню в цій частині, також суд вважає за потрібне зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з вказаної дати. Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окремо суд зазначає, що при розгляді даного адміністративного спору суд не знайшов підстав для виходу за межі позовних вимог.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься квитанція, згідно якої сплачено 1682 грн. Однак, відповідно до Закону України "Про судовий збір" та КАС, враховуючи, що заявлені позовні вимоги є похідними, належним до сплати є судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн. належить стягнути на її користь з головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_2 ), в інтересах якої діє опікун ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у поновленні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за документами, що є в пенсійній справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_2 ), в інтересах якої діє опікун ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович