Ухвала суду № 95166773, 26.02.2021, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/734/17

Провадження №: 1-кп/0343/35/21

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 лютого 2021 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Андрусіва І.М.,

суддів: Монташевич С.М., Керніцького І.І.,

в присутності запасного судді - Тураша В.А.,

секретаря судового засідання - Димид О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотань адвокатів Степанкова М.В. та Стрипи І.С. про обрання ОСОБА_1 більлш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора - Орищенка І.В.,

перекладача грузинської мови- Мікадзе М.Т.,

захисників: Вороняка В.А., Шкварка П.І., Войцеховської Т.М., Стрипи І.С.,

В С Т А Н О В И В:

в Долинському районному суді Івано-Франківської області на розгляді перебуває вказане кримінальне провадження.

Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», лист голови Ради суддів України від 16 березня 2020 року про запровадження особливого режиму роботи судів України та рішення державної комісії ТЕБ та НС від 23.02.2021 про запровадження в Івано - Франківській області з 00 годин 00 хвилин 26 лютого 2021 року червоного рівня епідемічної небезпеки, у зв`язку з поданою заявою стороною захисту - адвокатом Стрипою І.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку, про що не заперечили обвинувачені у судовому засіданні, колегія суддів 25.02.2021 постановила ухвалу здійснювати дистанційне судове провадження шляхом одночасної відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області, ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12", куди прибули обвинувачені та перекладач грузинської мови та Івано-Франківським апеляційним судом, куди з`явились захисники.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13.01.2021 в судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 13 березня 2021 року.

Прокурор Орищенко І.В. подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обинуваченим.

В обгрунтування клопотань посилається на те, що метою продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим є забезпечення виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов`язків. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні низки тяжких та особливо тяжких злочинів у різних регіонах України. До злочинів готувались заздалегідь розробленим та узгодженим між всіма учасниками детального плану, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв`язку, а тому є підстави вважати, що кожен з них буде вчиняти перешкоди, спрямовані на знищення доказів у кримінальному провадженні, впливати на потерпілих та їх рідних, свідків, відомості про яких стали відомі під час ознайомлення з матеріалами відповідно до вимог ст. 290 КПК України з метою уникнення кримінальної відповідальності, завдавши значної шкоди для швидкого судового розгляду кримінального провадження. З метою уникнення від кримінальної відповідальності, обвинувачені можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальногго правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вищевикладене свідчить про те, що існують ризики того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов`язки та матимуть можливість перешкоджати швидкому судовому розгляду.

Окрім цього, обвинувачені ніде офіційно не працевлаштовані, джерела отримання доходів невідомі, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є громадянами іншої держави, раніше несудимі в порядку ст. 89 КК України і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні. ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, є жителем м. Новоград -Волинська Житомирської області. ОСОБА_1 зареєстрований в с. Поляниця Болехівської міської ради та до утримання під вартою проживав в АДРЕСА_1 , раніше несудимий в порядку ст. 89 КК України. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває.

Вважає, що ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених не зменшились. З наведених підстав просив задовольнити подані клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав подані ним клопотання та просив їх задовольнити. Просив відмовити в задоволенні клопотання захисників щодо обрання обвинуваченим застави передбаченої ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки ними вчинено насильницький злочин.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Степанков М.В. у письмовому клопотанні від 19.02.2021 просить обрати його підзахисному більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а у випадку відмови у задоволенні даного клопотання- визначити ОСОБА_1 заставу в межах ч. 5 ст. 182 КПК України. В обгрунтування покликається на те, що ОСОБА_1 до арешту мав постійне місце проживання, в нього на утриманні дружина, дитина, батьки похилого віку. Під час досудового слідства добровільно з`явився в суд для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу і з того часу перебуває в під вартою більше 4 років. ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований як ФОП та займався до затримання офіційною суспільно-корисною діяльністю. Стан здоров`я ОСОБА_1 за час перебування в СІЗО істотно погіршився, в судових засіданнях змушений стояти, користується тростиною чи сторонньою допомогою при пересуванні, неодноразово до нього викликали швидку допомогу, в СІЗО відсутня можливість надання належної медичної допомоги.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Стрипа І.С. надіслав 26.02.2021 на електронну адресу суду клопотання, в якому просить при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу визначити ОСОБА_1 розмір застави в межах, передбачених нормою ч. 5 ст. 182 КПК України. Подане клопотання обґрунтовує тим, що за період утримання його підзахисного під вартою в нього різко погіршився стан здоров`я, виявлено ряд захворювань, які несуть загрозу його життю та перешкоджають його нормальній життєдіяльності. Згідно результатів проведеної в Івано - Франківській ОКЛ Петрюку В.В. КТ всього хребта, виявлено грижу поперекового відділу хребта, грижу шийних хребців. Розміри грижі шийного відділу вимагали та вимагають негайного хірургічного втручання. Крім того, наявність двох і більше хребтових гриж є підставою стверджувати, що існує загроза наявності у обвинуваченого хвороби ОСОБА_8 , тобто- існує загроза інвалідності та парлічу. Вказане захворювання несе загрозу для здоров`я та життя ОСОБА_1 поява візуально видимого потовщення в районі шиї, триваючої вже майже рік температури тіла в районі 37.1 -37.5 градусів ОСОБА_9 . Згідно висновку магнітно-резонансної томографії, проведеної в діагностичному центрі "Медгруп" у ОСОБА_1 виявлено остехандроз, спондилоартроз хребта, полісегментарні протрузії дисків на рівні шийного, грудного, поперекового відділу хребта, грижі хребта, часткові дегенеративні стенози на рівні шийного та грудного відділу хребта, компресії грудного відділу хребта. Згідно висновку лікувально-діагностичного центру «Сімедгруп» від 16.06.2020 у ОСОБА_1 виявлено ряд захворювань щитовидної залози, які можуть бути діагностовані як новоутворення (зокрема, аутоімунний тиреоїдит). 23.06.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 було проведено біоксію новоутворення на шиї. Однак, незалежно від того, що дане новоутворення є доброякісною пухлиною, єдиним лікуванням є проведення його підзахисному хірургічного втручання. Для встановлення стану здоров`я ОСОБА_1 та можливості його утримання під вартою судом було задоволено клопотання захисту про призначення його підзахисному судово-медичної експертизи. Однак, з літа 2020 така експертиза не проводиться, так як заклади СМЕ інших областей вимагають доставки ОСОБА_1 безпосередньо в їх обласні бюро для його огляду експертами медиками. А питання доставки обвинуваченого для проведення експертизи в іншу область судом не вирішується по причині наявності пандеміє коронавірусу.

В судове засідання захисник Степанков М.В. не з`явився, подавши клопотання в якому зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_1 обрано позицію захисту у відповідності до якої він приймає участь в судових засіданнях лише на його вимогу.

Захисник Стрипа І.С. підтримав подане ним клопотання, просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, обрати розмір застави передбачений КПК України.

Захисниця Войцеховська Т.В. просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою і також визначити розмір застави.

Захисник Шкварок П.І. також просив змінити його підзахисному ОСОБА_5 запобіжних захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Вороняк В.А. просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурор не надав доказів того, що ОСОБА_4 може впливати на свідків або зникнути.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 підтримали позицію своїх захисників.

Заслухавши прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши їх доводи, викладені в клопотаннях, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 - 3 статті 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

Як зазначено в ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стаття 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 "Про взяття під варту до суду" вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, обгрунтована підозра залишається у незмінному вигляді.

Суд погоджується з доводами захисника Степанкова М.В., викладеному у клопотанні від 19.02.2021 про те, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати випраданням тривалих періодів тримання під вартою, однак звертає увагу, що таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, які наявні, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд першої інстанції має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Таким чином, клопотання захисників - адвокатів Степанкова М.В. та Стрипи І.С. в частині визначення розміру застави як альтернативного виду запобіжного заходу, колегія суддів відхиляє, оскільки цей імперативний обов`язок не поширюється на кримінальні провадження щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, які інкримінуються обвинуваченим. Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 разом з іншими учасниками групи (банди), обвинувачується у вчиненні нападу на потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , а саме у тому, що погрожуючи застосуванням ножа і вогнепальної зброї, з метою залякування потерпілих та подолання їх опору здійснили два постріли із пістолета в напрямку ОСОБА_11 , нанесли йому удари ножем по тулубу і верхніх кінцівках, удари ногами по голові, ділянці живота, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, після чого зв`язали його та ОСОБА_12 .

Колегія суддів приймає посилання захисників з приводу неповноти обгрунтування ризиків прокурором, які суд вважає частково обгрунтованими, оскільки, не зважаючи на обставини, які залишились незмінними, час, протягом якого перебувають обвинувачені під вартою, вимагають нової оцінки існування ризиків та обгрунтованості підозр. Водночас суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які впродовж розгляду кримінального провадження продовжують існувати, а саме: переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Крім того, залишається незмінна обгрунтована підозра.

Як вбачається з обвинувального акта кожному з обвинувачених інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без будь-яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв`язків (протилежного матеріали справи не містять) а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.

Вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є громадянами іншої держави, вони без постійного місця реєстрації в Україні.

ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий.

ОСОБА_1 є жителем м. Долини Івано-Франківської області, який до моменту інкримінованих йому дій, спілкувався з потерпілим ОСОБА_11 . На час розгляду даного клопотання жодних даних про те, що ОСОБА_1 одружений чи має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку про що вказує захисник Степанков М.В. в клопотанні від 19.02.2021, вкотре суду не надано та до клопотання не долучено. Крім цього, в матеріалах справи та під час розгляду кримінального провадження колегією суддів не здобуто даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може брати участь в судових засіданнях та отримувати медичну допомогу при необхідності в умовах ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, наявних обґрунтованої підозри та ризиків на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд при вирішенні поданих прокурором клопотань також бере до уваги поведінку обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, які неодноразово нецензурно висловлювались, вели себе агресивно, порушуючи порядок у залі судового засідання, на зауваження головуючого судді належним чином не реагували. Відмовлялись виходити на заздалегідь призначене дистанційне судове засідання.

Щодо посилання захисників про тривалий розгляд кримінального провадження та перебування обвинувачених під вартою, колегія суддів, хоч і констатує тривалість судового розгляду, однак ця обставина, у даному випадку, не свідчить, що вона перешкоджала чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи складність кримінального провадження, об`єм матеріалів, які досліджуються судом, та соціальний інтерес до злочинів, у вчиненні яких обвинувауються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , зокрема проти власності, громадської безпеки, волі, честі та гідності особи. Суд у складі колегії наголошує, що саме поведінка обвинувачених та захисників, які періодично зловживають своїми правами, створюють перешкоди для розгляду кримінального провадження, про що неодноразово наголошував суд.

Доводи сторони захисту з цього приводу не можуть слугувати підставою для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, а вищевказані ризики продовжують існувати.

Окрім наведеного, при вирішенні поданих прокурором клопотань колегія суддів враховує поведінку обвинувачених під час розгляду кримінального провадження, які неодноразово вели себе агресивно, порушуючи порядок у залі судового засідання, нецензурно висловлювались в бік учасників судового провадження та суддів.

Неналежне виконання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обов`язків обвинувачених, які визначені КПК України, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, вони можуть навмисно ігнорувати та не виконувати відповідні процесуальні обов`язки, покладені на них цим запобіжним заходом, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, а також те, що строки, на які продовжені запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою відносно них спливають, виходячи з принципу презумпції невинуватості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, про які вказують захисники, на даний час не спроможний гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

Твердження сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою обвинувачених та відсутність ризиків колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере. А тому заявлені клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 , на більш м`які, не пов`язані з утриманням під вартою, зокрема домашній арешт, не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що продовження строку тримання під вартою обвинувачених не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу та підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.

Отже, суд у складі колегії вбачає достатньо підстав для задоволення клопотань, поданих прокурором, та вирішує продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до 26 квітня 2021 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 197, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів-,

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 26 квітня 2021 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 26 квітня 2021 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 26 квітня 2021 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів -до 26 квітня 2021 року включно.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

У задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим на більш мя`кий, не пов`язаний з утриманням їх під вартою,- відмовити.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", направивши копію ухвали на електронну адресу е-mail UVP12@UKR.NET.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: Андрусів І.М.

Судді: Монташевич С.М.

Керніцький І.І.