Рішення № 95162947, 25.02.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/921/20

2/212/158/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Крівцової І.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Артеменко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю працівника на виробництві,

встановив:

У лютому 2020 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Бутко О.О. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «КЗРК») моральної шкоди завданою смертю працівника на виробництві, яку оцінює у розмірі 275 000,00 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтована тим, що позивач проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 23 січня 2002 року у 19-20 год. на дільниці № 6 шахти «Гвардійська» ВАТ «КЗРК» під час виконання трудових обов`язків внаслідок отруєння чадним газом загинув ОСОБА_3 . Загибеллю ОСОБА_3 на виробництві позивачу завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, що відображається на її психоемоційному стані, у зв`язку із чим вона зазнає суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у її особистому житті.

7 лютого 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

2 березня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на таке. Так, позивачем є колишня дружина загиблого працівника підприємства ОСОБА_3 , та на час смерті останнього шлюб був розірваний близько 10 років. На думку відповідача, колишня дружина не входить до кола осіб, визначених ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Також відповідач зазначає, що нещасний випадок стався з ОСОБА_3 через нехтування останнім вимог з охорони праці на робочому місці. Окрім цього вважає, що належним відповідачем за вказаними правовідносинами слід вважати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в особі Криворізького відділення, оскільки Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон № 1105-ХІV), на час загибелі працівника покладав відповідальність за заподіяння моральної шкоди членам сім`ї застрахованої особи саме на органи соціального страхування.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року розгляд справи призначено проводити з повідомленням (викликом) осіб.

24 вересня 2020 року судом постановлена ухвала про зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 210/2271/19.

6 січня 2021 року судом постановлена ухвала про відновлення провадження у справі.

Представник позивача, адвокат Бутко О.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у письмовому відзиві.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 листопада 1983 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». (а.с. 7)

14 квітня 1992 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с. 8)

Як вбачається з Акту № 3 про нещасний випадок на виробництві, 23 січня 2002 року о 19.20 год. на шахті «Гвардійська» у підземних умовах на сполученні орта 184 осі зі штреком в осях 184-182 на горизонті 1053 м. був знайдений заступник начальника дільниці № 6 ОСОБА_3 без ознак життя. Виробки горизонту 1053 м. були заповнені вибуховими газами. (а.с. 5-7)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, причиною смерті останнього у свідоцтві про смерть зазначено отруєння чадним газом. (а.с. 3)

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 травня 2002 року було стягнуто з Криворіжського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування він нещасного випадку на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу на сім`ю. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 разом із двома неповнолітніми дітьми була зареєстрована у своїх батьків за адресою – АДРЕСА_1 , в той час як її загиблий чоловік був зареєстрований за адресою його батьків. У зв`язку з неможливістю проживання за місцем реєстрації вони вимушені були мешкати однією сім`єю по АДРЕСА_2 , тимчасово винаймаючи житло. (а.с. 9).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Смерть колишнього чоловіка позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 210/2271/19 від 14 грудня 2020 року.

Як вбачається з рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 травня 2002 року, позивач проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 на час його смерті.

За таких обставин вбачається, що у зв`язку із нещасним випадком на виробництві, позивач втратила особу, з якою проживала однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд встановивши обставини справи, давши їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону дійшов висновку, що позивачу ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини – ОСОБА_3 .

Аналізуючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 внаслідок смертельного нещасного випадку на виробництві, підлягають частковому задоволенню. Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість моральних страждань позивача у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратила турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

Водночас судом не приймаються доводи представника відповідача про покладення відповідальності на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в особі Криворізького відділення виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час настання нещасного випадку з ОСОБА_3 ) у разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов`язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.

Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 Закону, серед яких підпунктом е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв`язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов`язаних з похованням ритуальних послуг (підпункти б), д) пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV).

Виплату Фондом соціального страхування від нещасних випадків грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї зазначеним Законом не передбачено і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватись роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових відносинах, відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 210/2271/19 від 14 грудня 2020 року.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2500,00 грн.

На підставі ст.153 КЗпП України, ст. ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст. 4, 12, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 275 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2500 ( дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 26 лютого 2021 року.

Суддя: О. Н. Борис