Ухвала суду № 95162640, 25.02.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/3595/21

ун. № 759/3827/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 Білого Д. в інтересах держави в особі Київської міської радидоОСОБА_1 про витребування майна з незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ :

24.02.2021 р. до суду надійшов зазначений позов.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що заява не відповідає вимогам ч.5 ст.175 ЦПК України, а саме: у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що саме в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Київської міської ради, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Київської міської ради відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції. Київської міської ради на даний час існує як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз`яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Саме лише посилання у заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та ухвалення рішення по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Згідно Постанови Верховного суду від 21.02.2018 року 9 (у справі №558/3280/16-а) зазначено, що у справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах громадян або в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні громадяни чи уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює процесуальне представництво їх інтересів у суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду.

Згідно з частиною 4 статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Враховуючи, що позовна заява підписана заступником керівника прокуратури, а у вступній частині заяви не зазначено його прізвища, імені та по-батькові, то у відповідності до частини 7 статті 177 ЦПК України до неї слід додати відповідні документи, підтверджуючі право підпису.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таке підтвердження має бути викладено позивачем у письмовій заяві та ним підписане.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 Білий Д. в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна з незаконного володіння, - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків п`ять днів з дня отримання заявником ухвали про залишення заяви без руху.

У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Д. Бабич