Рішення № 9515515, 08.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р. Справа № 18/554

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача Гречанюк Самойлова С.В. представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полюс”,

м. Чигирин, Черкаської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про розірвання договору та стягнення 11 596 грн. 56 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полюс” до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору про надання послуг від 04 грудня 2009 року та стягнення з відповідача 11596 грн. 56 коп., в тому числі: вартість ноутбука Асеr модель 7520G502G32МІ в розмірі 6596 грн. 56 коп. та 5 000 грн. 00 коп. збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надіслав суду відзив на позовну заяву від 31 березня 2010 року, в якому зазначив, що відповідач з вимогами позивача не погоджується та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів наведених у відзиві.

Водночас у своєму відзиві відповідач просив стягнути з позивача 423 грн. 00 коп. заборгованості за надані консультативні послуги та послуги зі зберігання ноутбука.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Заявлення відповідачем своїх вимог до позивача у відзиві на первісний позов суперечить приписам ст. 60 ГПК України, а також загальним правилам подання позовів до суду.

За таких обставин дана вимога відповідача судом не приймається до розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 08 квітня 2010 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/554.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 21 березня 2008 року позивач придбав для власних виробничих потреб компютерну техніку, а саме: ноутбук Асеr модель 7520G502G32МІ в торгівельній мережі МЕТRО вартістю 6596 грн. 56 коп., про що свідчить копія фіскального чеку DY ФН 2651005153.

04 грудня 2009 року позивач здав на ремонт відповідачу ноутбук, що підтверджується копією письмового документу скріпленого печаткою відповідача, що міститься в матеріалах справи (а.с.14).

Як вказував позивач, за усною домовленістю між сторонами строк до якого відповідач повинен був повернути відремонтовану річ сплив 20 грудня 2009 року.

Листом від 21 січня 2010 року за №203 позивач встановив строк щодо повернення відповідачем відремонтованого ноутбуку до 27 січня 2010 року включно (а. с. 24).

Даний лист було отримано відповідачем 22 січня 2010 року (а.с.25).

У звязку з втратою позивачем інтересу щодо виконання взятого відповідачем зобовязання, товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полюс” просить суд стягнути з відповідача вартість ноутбука в розмірі 6596 грн. 56 коп., а також 5000 грн. 00 коп. збитків.

29 січня 2010 року позивач на адресу відповідача надіслав претензію з вимогою повернути вартість ноутбука та відшкодувати збитки на загальну суму 11596 грн. 56 коп.

Доказів направлення (вручення) вказаної претензії відповідачу позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч. 1 ст. 639 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З копії письмового документу гарантійного талону (а. с. 14) не вбачається, що сторони встановили строк виконання зобовязання по ремонту компютерної техніки, розмір та порядок оплати робіт.

Водночас відповідач у своєму відзиві не заперечував, що між сторонами було укладено договір про надання послуг в усній формі, та досягнуто домовленостей про всі істотні умови даного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, згідно умов якого відповідач зобовязався відремонтувати ноутбук Асеr модель 7520G502G32МІ, а позивач в свою чергу сплатити вартість наданих послуг по ремонту речі.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі не досягнення згоди щодо розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з листа відповідача від 23 січня 2010 року позивач при повторному зверненні запропонував відповідачу розірвати договір та повернути йому обєкт ремонту.

З вказаною пропозицією позивача відповідач погодився, зазначив адресу за якою позивач повинен був звернутися та отримати належний йому ноутбук, що підтверджується листом відповідача від 23 січня 2010 року.

Тобто, сторони в добровільному порядку дійшли згоди про розірвання договору, а тому вказаний договір є розірваним з моменту досягнення домовленостей між сторонами.

Отже, з урахуванням ст. 653 ЦК України зобовязання сторін згідно договору про надання послуг припинилися.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог позивача про розірвання договору, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Що стосується вимог позивача про стягнення вартості ноутбука в розмірі 6596 грн. 56 коп., то судом враховано наступне:

В обґрунтування даних заявлених вимог позивач посилався на приписи ст. 612 ЦК України, та зазначав, що внаслідок прострочення відповідачем зобовязання, його виконання втратило інтерес для позивача.

Як вже зазначалось вище, на момент укладення договору сторони в письмовій формі не встановили строк виконання зобовязання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З письмовою вимогою про виконання зобовязання, позивач звернувся до відповідача лише 21 січня 2010 року та встановив строк виконання зобовязання до 27 січня 2010 року.

Проте, до настання вказаного строку договір про надання послуг між сторонами було розірвано.

Після розірвання договору про надання послуг у відповідача виникло зобовязання повернути обєкт ремонту власнику позивачу, про що й було запропоновано відповідачем у своєму листі від 23 січня 2010 року.

Вимоги про витребування у відповідача речі визначеної індивідуальними ознаками ноутбуку, у звязку з тим, що відповідач відмовляється повернути річ, позивач суду не заявляв, відповідних доказів про відмову у поверненні речі суду не надав.

Доказів того, що ноутбук відповідачем пошкоджено, знищено, або втрачено позивач суду також не надав, в звязку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості даної компютерної техніки.

Посилання позивача, як на підставу заявлених вимог про стягнення вартості ноутбука, на ст. 612 ЦК України в даному випадку є помилковим, у звязку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. збитків.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилався на ту обставину, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання ремонту, позивач був вимушений укласти з іншим субєктом господарювання договір оренди компютерної техніки, в звязку з чим поніс додаткові втрати, які полягають в сплаті орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія “Гетьманська столиця” було укладено договір, згідно якого позивач прийняв в строкове платне користування електронно обчислювальну техніку. Розмір орендної плати становить 1 500 грн. 00 коп. на місяць (п. 4.1 договору).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Водночас, судом враховано, що договір оренди електронно обчислювальної техніки укладено позивачем 01 січня 2010 року, тобто до настання строку виконання зобовязання відповідачем.

В звязку з чим доводи позивача стосовно того, що останній був вимушений укладати договір оренди компютерної техніки, у звязку з простроченням відповідача є безпідставними.

Крім того, як вже зазначалося вище, прострочення виконання зобовязання зі сторони відповідача не відбулося, у звязку з розірванням договору до настання строку виконання зобовязання.

Слід також зазначити, що позивач не надав суду доказів сплати орендодавцю товариству з обмеженою відповідальністю будівельна компанія “Гетьманська столиця” орендних платежів в розмірі 5 000 грн. 00 коп., тобто понесення витрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстав для стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. збитків також не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Полюс” (вул. Енергетиків, 13, кв. 75, м. Чигирин, Черкаської області, ідентифікаційний код 20642156) про розірвання договору про надання послуг від 04 грудня 2009 року - припинити.

2.В решті вимог в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 13 квітня 2010 року.