Рішення № 9515481, 15.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р. м. Черкаси Справа № 17/158

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача –Ткаченко В.Л. - по довіреності,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/158

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»

до Вергувіської сільської ради

про стягнення 55957,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Вергувіської сільської ради (далі-відповідач) 55957,20 грн. заборгованості.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості виконаних робіт по улаштуванню автобусних зупинок з з/бетонних конструкцій (4 комплекта) в с. Вергуни Черкаського району за договором № б/н від 15 листопада 2009 року.

У судовому засіданні 02.03.2010 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити.

На адресу відповідача (Черкаська область, Черкаський район, село Вергуни, вулиця Леніна, будинок 122/1) двічі направлялись ухвали суду: від 03.02.2010 року про порушення провадження у справі, від 02.03.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 02.03.2010 року та 15.04.2010 року не з’явився, надіслав листа № 141 від 29.03.2010 року, в якому позов визнає, і повідомляє про неможливість провести розрахунок у зв’язку з відсутністю фінансування.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № б/н від 15 листопада 2009 року, за умовами якого відповідач як “Замовник” доручив, а позивач як «Підрядник»прийняв на себе улаштування автобусних зупинок з з/бетонних конструкцій (4 комплекта) по локальному кошторису № 2-1-1 (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2 договору вартість робіт згідно динамічної договірної ціни станом на день укладення договору становить 55957 гривень 20 копійок (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят сім грн. 20 коп.) у тому числі ПДВ - 9326,20 грн. В матеріалах справи знаходиться локальний кошторис № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи улаштування автобусних зупинок (4 комплекта) (а.с.25-26).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав, виконавши роботи по улаштуванню автобусних зупинок з з/бетонних конструкцій (4 комплекта) в с. Вергуни Черкаського району.

Відповідач свої зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав.

Судом встановлено, що 15 грудня 2009 року сторонами було складено та підписано Акт приймання виконаних підрядних робіт (а.с.18-20).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пунктах 4.1, 4.2 договору встановлено, що до початку виконання робіт Замовник перераховує Підряднику аванс в сумі 30% від вартості робіт згідно Договору (16787 гривень 16 коп. в тому числі ПДВ - 2796 грн. 86 коп.); 70% від суми Угоди оплачується згідно з актами виконаних робіт впродовж 30-ти календарних днів після підписання актів сторонами.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити перший авансовий платіж у сумі - 16787,16 грн. (30%) до початку виконання робіт, тобто до 15 листопада 2009 року, а остаточний платіж у сумі 39170,04 грн. (70%) впродовж 30-ти календарних днів після підписання акту (15.12.2009 року) –до 14.01.2010 року. Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов’язок по оплаті за виконані роботи не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви складає 55957,20 грн., тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 55957,20 грн. за невиконання зобов’язань по оплаті вартості виконаних робіт за договором № б/н від 15.11.2009 року.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 559,57 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Вергунівської сільської ради (Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Вергуни, вул. Леніна, буд. 122/1, п/р 35420009001673 ГДКУ в Черкаській області, УДК в Черкаському районі, МФО 854018, код 26324504) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Хутори, Центральна площа, буд. 3, п/р 26000182757001 в ЧФКБ «Приватбанк»м. Черкаси, МФО 354347, код ЄДРПОУ 21359403) –55957,20 грн. заборгованості, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 559,57 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                         С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 15.04.2010 року.