Рішення № 9515452, 14.04.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р. м. Черкаси Справа № 17/374-18/010-10

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача –Гуль В.І. - по довіреності,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/374-18/010-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ УКРАЇНА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО 1»

про стягнення 1866,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 лютого 2010 року справу № 18/010-10 направлено за підсудністю до господарського суду Черкаської області.

02.03.2010 року справу передано для розгляду судді Боровику С.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ УКРАЇНА»(далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО 1»(далі-відповідач) 1866,82 грн. заборгованості, з яких: 1051,42 грн. основної заборгованості, 630,85 грн. штрафу, 154,56 грн. інфляційних, 29,99 грн. - 3% річних.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості поставленого товару згідно договору поставки (відстрочка) № 2207/2208 К від 12 лютого 2008 року.

У судовому засіданні 14.04.2010 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити.

За місцезнаходженням відповідача: (Черкаська область, місто Черкаси, Придніпровський район, вулиця Автомобілістів, будинок 7) двічі направлялись ухвали суду: від 02.03.2010 року про прийняття справи до свого провадження, від 30.03.2010 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 30.03.2010 року та 14.04.2010 року не з’явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки (відстрочка) № 2207/2008 К від 12 лютого 2008 року, за умовами пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобов’язався поставляти відповідачу (покупцю) автомобільні товари (далі –товар). Підтвердження факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній виданій позивачем, яка після її підписання сторонами має силу специфікації.

Сторони домовились, що оплата за товар здійснюється авансовим перерахуванням грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 14,29 % від вартості, вказаної у додатках до даного договору, які є невід’ємною частиною; наступна помісячна оплата, у відповідності з графіками, визначеними Додатками до даного договору; підставою оплати є видаткова та податкова накладні, які надаються позивачем відповідачу; місце поставки та умови поставки товару у відповідності з правилами «Інкотермс 2000»; відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати необхідні розрахунки з позивачем (пункти 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 5.1, 9.2.2 договору).

В Додатку (а.с.16) до договору поставки № 2207/2008 від 12.02.2008 року вказане найменування товару, його кількість, графік оплати та загальна вартість –7360,00 грн.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання по договору поставки (відстрочка) № 2207/2008 К від 12.02.2008 року виконав, передавши у власність відповідачу товар на загальну суму 7360,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕБК02120018 від 14 лютого 2008 року (а.с.17).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 3.1.2 договору встановили, що покупець здійснює оплату помісячно (окрім авансу), у відповідності з графіком (а.с.16) визначеним додатком до договору, відповідно до якого останній платіж повинен бути здійснений - 12.08.2008 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання по оплаті виконав частково в сумі 6308,58 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.30-35) та Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2009 року (а.с.23), і станом на момент подання позову –19.01.2010 року заборгованість відповідача складає 1051,42 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 942 від 18.11.2008 року (а.с.10) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 1051,42 грн., проте відповідач на претензію відповіді не надіслав та заборгованість не сплатив, тому суд задовольняє позов в частині стягнення заборгованості в сумі 1051,42 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само три проценти річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку по оплаті за поставлений товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Сторони в пункті 3.1.2 договору встановили, що покупець здійснює оплату помісячно, у відповідності з графіком (а.с.16) визначеним додатком до договору, відповідно до якого останній платіж повинен бути здійснений - 12.08.2008 року.

Тому суд вважає, що кінцевий строк виконання відповідачем зобов’язання по оплаті позивачу за поставлений товар настав 12 серпня 2008 року, а з 13 серпня 2008 року позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Позивач користуючись своїм правом встановив період з 13 серпня 2008 року по 30 липня 2009 року для нарахування 3% річних та період з серпня 2008 року по червень 2009 року включно для нарахування інфляційних на суму основної заборгованості - 1051,42 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 29,99 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –30,38 грн.), але оскільки позивач просить стягнути 3% річних в сумі 29,99 грн., то задовольняє позов в цій частині.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн..)

1 051,4213.08.2008 -30.07.20093523 %30,38

(1051,42*3%*141день/366=12,15)

(1051,42*3%*211днів/365=18,23)

Щодо нарахування позивачем інфляційних в сумі 154,56 грн., суд також встановив неправильність їх нарахування за відповідний період (після перерахунку –153,51 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 153,51 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу (грн.)

серпень 2008 року1051,4299,9- 1,05

(1051,42*99,9/100=1050,37-1051,42)

вересень 2008 року1051,42101,111,57

(1051,42*101,1/100=1062,99-1051,42)

жовтень 2008 року1051,42101,717,87

(1051,42*101,7/100=1069,29-1051,42)

листопад 2008 року1051,42101,515,77

(1051,42*101,5/100=1067,19-1051,42)

грудень 2008 року.1051,42102,122,08

(1051,42*102,1/100=1073,50-1051,42)

січень 2009 року1051,42102,930,49

(1051,42*102,9/100=1081,91-1051,42)

лютий 2009 року1051,42101,515,77

(1051,42*101,5/100=1067,19-1051,42)

березень 2009 року1051,42101,414,72

(1051,42*101,4/100=1066,14-1051,42)

квітень 2009 року1051,42100,99,46

(1051,42*100,9/100=1060,88-1051,42)

травень 2009 року1051,42100,55,26

(1051,42*100,5/100=1056,68-1051,42)

червень 2009 року1051,42101,111,57

(1051,42*101,1/100=1062,99-1051,42)

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що за затримку платежів у відповідності до статті 3 цього договору на термін до 30 днів, відповідач сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов’язання; а при затримці у відповідності до статті 3 договору на термін, що перевищує 30 днів, відповідач сплачує постачальнику штраф у розмірі 60 (шістдесят) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов’язання (пункт 10.3).

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем штрафу в сумі 630,85 грн. (1051,42 х 60%), встановив правильність його нарахування, тому задовольняє позов в цій частині.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1865,77 грн., з яких: 1051,42 грн. основна заборгованість, 3% річних в сумі 29,99 грн., інфляційні в сумі 153,51 грн. та штраф в сумі 630,85 грн. за невиконання зобов’язань по договору поставки (відстрочки) № 2207/2008К від 12.02.2008 року.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 101,94 грн. та 235,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити частково. 2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО 1»(Черкаська область, місто Черкаси, Придніпровський район, вулиця Автомобілістів, будинок 7, п/р 26005400721721 в Бутанському відділенні КОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, код ЄДРПОУ 33699812) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Радистів, буд. 73а, п/р 26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33780248) –1051,42 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 29,99 грн., інфляційні в сумі 153,51 грн., штраф в сумі 630,85 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 101,94 грн. та 235,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 14.04.2010 року.