Вирок № 95154271, 24.02.2021, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/1825/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря Дмитрук Р.-А. Р.

прокурора Брилінського М. Є.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019140060000548 від 13.02.2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

українця, громадянина України, зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , проживає за адресою:

АДРЕСА_2 раніше судимого вироком

Залізничного районного суду м. Львова від 15.11.2017 року

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу,

який оплачено 03.03.2018 року

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим 15.11.2017 року вироком Залізничного районного суду м. Львов за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн., на шлях виправлення не став та повторно вчинив інший корисливий злочин, а саме 12.02.2019 року близько 19 год. 45 хв., маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину самообслуговування " Сільпо", який розташований у торговому центрі "ВАМ", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 87, діючи таємно, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, викрав, а саме заховав під куртку, в яку був одягнутий, 1 упаковку шоколадок "Кіндер Т4", у якій знаходилось 20 шоколадок загальною вартістю 318,00 грн. (без ПДВ), тим самим заподіяв ТОВ "Сільпо-фуд" матеріальну шкоду на вказану суму. Водночас, не оплативши на касі вартості товару, попрямував на вихід із торгового залу магазину самообслуговування "Сільпо" через вхід до такого, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та зупинений працівниками охорони.

Його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 15- ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що 12.02.2019 року близько 19 год. 45 хв., перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину "Сільпо", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 87, таємно викрав 1 упаковку шоколадок "Кіндер Т4", однак був зупинений при виході з торгового залу працівниками охорони. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати, оскільки шоколадки мав намір віддати своїм дітям.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченого, доказами, що характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України є правильною, оскільки він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п.3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_1 є нетяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1 - відсутні.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, раніше судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, позитивно характеризується, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України зі звільненням від відбування основного покарання, призначивши іспитовий строк, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 368-370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: паперовий конверт білого кольору з диском Verbatim DVD-R із записом з відеокамери з магазину "Сільпо" - залишити в матеріалах кримінального провадження; полімерну упаковку із шоколадом "Кіндер Т4" в кількості 20 штук повернути ТОВ "Сільпо-Фуд".

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Г. М. Пилип`юк