Рішення № 95152599, 17.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/17605/15-ц

Пр. №2/521/382/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

за участю представника позивача – Платонович М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В жовтні 2015 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі – АТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 22 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого єАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11104419000 від 22 грудня 2006 року (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 32000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 22 грудня 2027 року та зі сплатою протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентів за користування кредитом у розмірі 11,3% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених Договором. За користування кредитними коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, встановленої умовами договору. Відповідно до умов Договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 335,00 доларів США, 22-го числа кожного місяця.

22 грудня 2006 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №81680 від 22 грудня 2006 року, згідно умов якого остання зобов`язалась відповідати солідарно у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору.

Позивач стверджував, що свої зобов`язання за Кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 року, банк виконав у повному обсязі, надавшиОСОБА_1 кредит у розмірі 32000,00 доларів США, але відповідачі свої зобов`язання належним чином не виконали, тому станом на 20 жовтня 2015 року заборгованість відповідачів по поверненню кредитних коштів за вказаним договором становить 27562,74 доларів США та пені в розмірі 8907,29 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 року в розмірі 27562,74 доларів США, з яких: кредитна заборгованість – 26058,93 доларів США, заборгованість по процентам – 1503,81 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 20 жовтня 2015 року в розмірі 8907,29 грн., з яких: 4096,10 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 4811,19 грн. – пеня за прострочення сплати процентів, та стягнути з відповідачів в рівних частках судовий збір в розмірі 9071,19 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2015 року по справі було відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання (т. 1 а.с. 69).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» були задоволенні у повному обсязі (т. 1 а.с. 86, 87-88).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року було скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 116).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2019 року, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади, справу було передано на розгляд судді Поліщук І.О. (т. 1 а.с. 142).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року було прийнято відмову АТ «УкрСиббанк» від позовних вимог та закрито провадження у справі №521/17605/15-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 162).

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2020 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 213-216).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М. (а.с. 219).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 червня 2020 року справу за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 220-221)

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2020 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 14-15).

Представник позивача, діюча за довіреністю від 25 листопада 2020 року, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі (т. 2 а.с. 61).

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце слухання справи повідомлялись судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не повідомили (т. 2 а.с. 53, 57).

Раніше відповідачка ОСОБА_2 в обґрунтування своєї заяви про перегляд заочного рішення стверджувала, що вона договір поруки не підписувала, підпис в договорі поруки не її. Вказувала, що дані твердження можуть бути підтверджені висновком судової почеркознавчої експертизи. При цьому, після скасування заочного рішення суду, відповідачка в судові засідання не з`являлась, відзив на позов не надала, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляла (т. 1 а.с. 104-106).

З урахуванням того, що представник відповідача наполягав на розгляді справи за відсутності відповідачів, які були повідомлені про дату, час і місце слухання справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх, оскільки вважає, що останні навмисно не з`являються до суду.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідачів, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції – принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання відповідачів, яким було відомо про розгляд справи, призвело до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті. Тому суд, такі дії відповідачів відносить до таких, що суперечать вимогам ст. 43 ЦПК України, та розцінює їх як зловживання стороною своїми процесуальними правами, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 49 розділу 1, главою 71 розділу 3 книги п`ятої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Встановлено, що згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VІ від 17 вересня 2008 року були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк»), яке є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» (т. 1 а.с. 52-55).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство «УкрСиббанк».

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

АТ «УкрСиббанк» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 58-60).

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11104419000 від 22 грудня 2006 року (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 32000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 22 грудня 2027 року та зі сплатою протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентів за користування кредитом у розмірі 11,3% річних (т. 1 а.с. 4-14).

Відповідно до умов Кредитного договору №11104419000 від 22 грудня 2006 року,по закінченню цього строку (30 календарних днів) та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених Договором. За користування кредитними коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти за прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, встановленої умовами договору. Відповідно до умов Договору погашення кредиту відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 335,00 доларів США, 22-го числа кожного місяця.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язувався погашати кредит та сплачувати передбачені договором платежі шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів.

22 грудня 2006 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №81680 від 22 грудня 2006 року, згідно умов якого остання зобов`язалась відповідати солідарно у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору (т. 1 а.с. 23-24).

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, однак відповідачі від виконання своїх зобов`язань ухиляються.

Через невиконання зобов`язань за кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 рокуу відповідачів станом на 20 жовтня 2015 року утворилась заборгованість перед АТ «УкрСиббанк» в сумі 27562,74 доларів США, з яких: кредитна заборгованість – 26058,93 доларів США, заборгованість по процентам – 1503,81 доларів США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 20 жовтня 2015 року в розмірі 8907,29 грн., з яких: 4096,10 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту; 4811,19 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов кредитного договору №11104419000 від 22 грудня 2006 року(т. 1 а.с. 32-44).

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, позивач звертався до відповідачів з вимогами про виконання зобов`язань по кредитному договору в добровільному порядку, але останні свої зобов`язання не виконують (т. 1 а.с. 25-26, 27, 28-29, 30-31).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, статтею 533 ЦК передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що наявність у банку ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року по справі №520/10491/13-ц.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками порушення основного зобов`язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова /субсидіарна/ відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов`язання, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Правовий аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі, застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припиненням права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спірних правовідносин, 30 липня 2015 року позивач звертався до відповідачів з вимогами про дострокове повернення кредиту в добровільному порядку, зазначив, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги, банк буде змушений звернутися до суду, але останні свої зобов`язання не виконують (т. 1 а.с. 25-26, 27, 28-29, 30-31).

Враховуючи те, що банк звернувся до суду 29 жовтня 2015 року, суд вважає, що порука не є припиненою.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Встановлено, що умовами п. п. 1.3., 1.4 договору поруки №81680 від 22 грудня 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (т. 1 а.с. 27).

Тому, позивач має право вимагати виконання зобов`язання як від боржника, так і від поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

В процесі розгляду справи відповідачами не було надано до суду жодних доказів на підтвердження відсутності у них заборгованості перед позивачем або її погашення.

Крім того, під час розгляду справи відповідачкою не було заявлено клопотання щодо проведення судової почеркознавчої експертизи з приводу перевірки її підпису у договорі поруки, а також не було заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи з приводу перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії згідно із законом та умовами договорів кредиту та поруки для досудового врегулювання спірних правовідносин, зокрема, направлено на адресу відповідачів лист-вимогу про усунення порушень зобов`язання (т. 1 а.с. 25-26, 27, 28-29, 30-31).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовій збір в розмірі 9071,19 грн., оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому дані виплати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках (т. 1 а.с. 66).

Керуючись ст. ст. 524, 526, 533, 549, 554, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12 серпня 1999 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 01 жовтня 1997 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) суму заборгованості за кредитним договором №11104419000 від 22 грудня 2006 року в розмірі 27562 (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят два) долари США 74 цента та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 8907 (вісім тисяч дев`ятсот сім) гривень 29 копійок.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 12 серпня 1999 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 01 жовтня 1997 року Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) судовий збір в розмірі 9071 (дев`ять тисяч сімдесят одна) гривня 19 копійок, тобто по 4535 (чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень 60 копійок з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 лютого 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда