Рішення № 9515250, 12.05.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2010 р.Справа № 8/435-10 за позовом приватного підприємства "Анжета", м. Кам'янець-Подільський

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агрофірма "Колос", с.Слобідка-Кульчієвецька Кам'янець-Подільського району

про стягнення 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами, 10465,73 грн. втрат від інфляції, 2167,56 грн. - 3% річних

Суддя                     Смаровоз М.В.

Представники сторін:

позивача: Мельник В. В. - за довіреністю від 23.02.2010р.;

відповідача: Рабчевський А. В. - за довіреністю № 23 від 09.04.2010р.

В судовому засіданні 12.05.2010р. за погодженням з представниками сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повний текст рішення підготовлено та підписано 17.05.2010р.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агрофірма "Колос" 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами (за період з 26.07.2008р. по 02.03.2010р.), 10465,73 грн. втрат від інфляції (за період з 08.04.2008р. по 02.03.2010р.), 2167,56 грн. - 3% річних (за період з 08.04.2008р. по 02.03.2010р.).

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач, зокрема, вказує на те, що відповідач без жодної правової підстави набув 38000 грн., які належать позивачу, що встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 3/4628 від 05.09.2008р., відповідно до якого вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агрофірма "Колос" на користь приватного підприємства "Анжета" 38000 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави, та 1315,94 грн. процентів, нарахованих за користування чужими коштами (за період з 08.04.2008р. по 25.07.2010р.). Позивачем також зазначається, що станом на час пред’явлення позову 38000 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави, позивачеві не повернуто. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 15, 16, 536, 599, 625, 1048, 1212-1214 ЦК України, ст.ст.144, 174 ГК України.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені та обґрунтовані поданими в матеріали справи доказами.

Представник відповідача в судових засіданнях та у письмовому запереченні на позовну заяву з позовними вимогами не погоджується. Зокрема, вважає, що неможливим є одначасне застосування до відносин між позивачем та відповідачем і норм глави 83 Цивільного кодексу України (зокрема ч. 2 ст. 1214 ЦК України), і положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати трьох процентів річних та втрат від інфляції.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 3/4628 від 05.09.2008р., яке набрало чинності, позов приватного підприємства „Анжета” до товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарська агрофірма „Колос” про стягнення 39315,94 грн. задоволено, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агрофірма "Колос" на користь приватного підприємства "Анжета" 38000 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави, та 1315,94 грн. процентів, нарахованих за користування чужими коштами (за період з 08.04.2008р. по 25.07.2010р.). 15.09.2008р. видано відповідний наказ про примусове виконання рішення, який надіслано на адресу стягувача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 3/4628 від 05.09.2008р., 07 квітня 2008 року згідно з платіжними дорученнями № 170 та № 171 приватне підприємство „Анжета” перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарська агрофірма „Колос” 38000 грн. в якості авансу на виконання досягнутої усної домовленості про укладення в подальшому договору купівлі-продажу хімікатів.

Станом на час пред’явлення позову 38000 грн. коштів, отриманих без достатньої правової підстави, позивачеві не повернуто.

На час прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь –які докази добровільного погашення заявлених до стягнення сум процентів за користування чужими коштами, втрат від інфляції, трьох процентів річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч.2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 3/4628 від 05.09.2008р., яке набрало чинності, 07 квітня 2008 року згідно з платіжними дорученнями № 170 та № 171 приватне підприємство „Анжета” перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарська агрофірма „Колос” 38000 грн. в якості авансу на виконання досягнутої усної домовленості про укладення в подальшому договору купівлі-продажу хімікатів. Таким чином, з урахуванням положення ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, не потребує додаткового доказування факт безпідставного (за відсутності вчиненого правочину) отримання відповідачем 07 квітня 2008 року коштів на суму 38000 грн. Тому, у відповідача, якому було відомо про відсутність належним чином укладеного між сторонами договору купівлі-продажу хімікатів чи іншого договору, в силу вимог ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України виник обов’язок повернути потерпілому безпідставно отримані кошти.

Згідно з ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з позицією позивача стосовно застосування аналогії закону щодо стягнення з відповідача 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, враховуючи при цьому, що в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні коштами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи зміст позовних вимог та встановлені судом факти (з-поміж іншого, зважаючи на неповернення відповідачем позивачеві 38000 грн. безпідставно отриманих коштів), суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами (за період з 26.07.2008р. по 02.03.2010р.), 10465,73 грн. втрат від інфляції (за період з квітня 2008р. по лютий 2010р.).

Судом взято до уваги, що розмір позовних вимог в частині стягнення 10465,73 грн. втрат від інфляції (за період з 08.04.2008р. по 02.03.2010р.) розраховано позивачем не в середньому на місяць, а на кожну дату місяця, що суперечить положенням „Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, викладеним у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. Однак, наведена обставина не призвела до завищення розміру заявленої до стягнення суми втрат від інфляції (за період з квітня 2008р. по лютий 2010р.).

Крім того, зважаючи на помилкове нарахування позивачем 3% річних в сумі 2167,56 грн. (за період з 08.04.2008р. по 02.03.2010р.), позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2165,27 грн.

Під час вирішення спору судом також враховано, що доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови у позові. Зокрема, безпідставним є твердження відповідача про те, що неможливим є одначасне застосування до відносин між позивачем та відповідачем положень ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Необгрунтованість наведеного твердження відповідача випливає, зокрема, з того, що передбачені означеними вище нормами нарахування різняться за своєю правовою природою. Так, вказані у частині 2 ст.1214, статті 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, тоді як передбачені частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та втрати від інфляції є санкціями за порушення зобов’язань. Тому закон і не містить імперативних приписів щодо заборони одночасного застосування положень ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, судом звертається увага на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України може застосовуватись у разі порушення як договірного, так і позадоговірного грошового зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами, 10465,73 грн. втрат від інфляції, 2165,27 грн. - 3% річних. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.

У решті позову слід відмовити з огляду на його необгрунтованість в цій частині.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська агрофірма "Колос" (с.Слобідка-Кульчієвецька Кам'янець-Подільського району, вул. Механізаторів, 3, код 31165997) на користь приватного підприємства "Анжета" (м. Кам'янець-Подільський, вул. Драй-Хмари, 21, код 21345275) 6871,26 грн. процентів за користування чужими коштами, 10465,73 грн. втрат від інфляції, 2165,27 грн. - 3% річних, 195,02 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 235,97 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      

Повний текст рішення підготовлено та підписано 17.05.2010р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.