Рішення № 9515236, 18.05.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2010 р.Справа № №5/2073 Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Атаманчук І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького

району

про стягнення заборгованості у розмірі 148447,29грн.

за участю представників сторін :

позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

відповідача: Вишинський О.І. - директор (у засіданні 08.04.2010р.)

У судовому засіданні 18 травня 2010р. прийнято рішення, так як у засіданні суду 08 квітня 2010р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач у позові просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 134876,00 грн., згідно договору купівлі-продажу в кредит від 07.05.2009р.

Позивачем у судовому засіданні 05.01.2010р. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 135938,88 грн. - основного боргу, 1590,47 грн. - 3% річних та 10917,94 грн. - пені, що загалом склало 148447,29 грн. заборгованості. Заява позивача відповідає нормам ст.ст. 22-31 ГПК України, тому судом прийнята.

У судовому засіданні 05.01.2010р. повноважні представники відповідача не заперечували те, що існує борг перед позивачем, проте в усній формі просили судове засідання відкласти на іншу дату для надання можливості узгодити суму заборгованості.

У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено.

Повноважні представники сторін у судове засідання 26.01.2010р. з'явились, проте вимог суду викладених в ухвалі від 05.01.2010р. не виконали, про причини невиконання суд не повідомили. У зв'язку з цим оголошувалась перерва до 30.01.2010р.

У судове засідання 30.01.2010р. повноважні представники сторін не з'явились, витребувані судом докази не надали.

Враховуючи те, що для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи необхідна участь представників сторін та додаткові докази по справі, суд вважав за необхідне розгляд справи відкласти на іншу дату.

Прибулий до суду приватний підприємець ОСОБА_1 витребуваних судом документів не надав, а тому розгляд справи відкладався.

31.03.2010р. на адресу суду позивачем надіслано протокол узгодження договірної ціни на дизельне пальне.

У судове засідання повноважні представники сторін прибули, проте витребуваних судом документів не надали, у зв'язку з чим у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Приватний підприємець ОСОБА_1 у судовому засіданні 18.05.2010р. позовні вимоги (з урахуванням збільшення позовних вимог) підтримав та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, причини неявки суду не повідомив. Тому спір розглядається на підставі ст.75 ГПК України, за наявними доказами у матеріалах справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

07 травня 2009р. між позивачем - ПП ОСОБА_1 (продавець), м. Хмельницький та відповідачем - ТзОВ "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького району (покупець) укладено договір купівля-продажу в кредит.

Згідно п.п. 1.1 даного договору позивач зобов'язувався передати відповідачу у власність дизельне паливо, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його.

Сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки щодо суми договору, яка включає в себе ціну товару, відсотки за право користування кредитом, а також відшкодування понесених позивачем витрат. Сторони домовились, що дизпаливо відпускається відповідачу на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу по ціні діючій на АЗС на момент розрахунку, але не нижче ніж 5,30грн. за 1 літр. Підставою для проведення розрахунків є рахунок або видаткова накладна позивача. (п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору від 07.05.2009р.)

Підпунктом 2.5 договору купівля-продажу в кредит визначено, що кінцевий розрахунок відповідач повинен здійснити до 01.08.2009р.

За прострочення зобов'язання по оплаті дизпалива даним договором передбачено, що відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки та інфляційні витрати (п.п. 3.3)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відпущено відповідачу дизпаливо у кількості 19616л. на суму 86637,32грн., що підтверджується накладними №9 від 02.06.2009р. у кількості 4904л. по ціні 4,42грн./літр на суму 21659,33грн., № 12 від 20.06.2009р. у кількості 4904л. по ціні 4,42грн./літр на суму 21659,33грн. та № 18 від 21.07.2009р. у кількості9808л. по ціні 4,42грн./літр на суму 43318,66грн.

Відповідно відповідачем прийнято дизельне пальне згідно довіреностей серія ЯПГ за №333430 від 01.06.2009р., за №4 від 15.06.2009р. та за №5 від 21.07.2009р.

21 серпня 2009р. відповідачем надіслано позивачу лист, у якому повідомив про важкий фінансовий стан та про неспроможність товариства повністю виконати свої зобов'язання по договору купівлі-продажу в кредит від 07.05.2009р. У зв'язку з цим просив надати відстрочку в оплаті згідно договору до 15-20 вересня 2009р., при цьому гарантував оплату по цінах на день розрахунку.

Однак, відповідачем не здійснено у повній мірі оплати за поставлене дизпаливо.

Таким чином у відповідача станом на 05.10.2009р. утворився основний борг, що становить 129465,00грн. (19616л. х 6,00грн х 1,1).

Окрім того, за прострочення платежу позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 01.08.2009р. по 05.10.2009р. у розмірі 4725,00грн. та 3% річні у розмірі 686,00грн.

У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 134876,00грн. заборгованості.

Проте позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог, так як згідно протоколу узгодження договірної ціни на дизельне пальне, який являється додатком до договору купівля-продажу в кредит від 07.05.2009р., дизельне паливо відпускається відповідачу на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу за ціною 6,30грн. за літр. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 21.12.2009р. у розмірі 148447,29 грн., з яких 135938,88 грн. - основного боргу, 1590,47 грн. - 3% річних та 10917,94 грн. - пені. Заява позивача відповідає нормам ст.ст. 22-31 ГПК України, тому судом прийнята.

На момент заявлення позову до суду та розгляду спору по суті відповідачем не було сплачено заборгованість, доказів про протилежне суду не надано та не доведено.

Заслухавши пояснення представника позивача, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

1. Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог договору купівлі-продажу в кредит від 07.05.2009р. позивачем передано, а відповідачем прийнято дизельне пальне у кількості 19616л. на суму 86637,32грн., що підтверджується накладними №9 від 02.06.2009р. у кількості 4904л. по ціні 4,42грн./літр на суму 21659,33грн., № 12 від 20.06.2009р. у кількості 4904л. по ціні 4,42грн./літр на суму 21659,33грн. та № 18 від 21.07.2009р. у кількості9808л. по ціні 4,42грн./літр на суму 43318,66грн. та довіреностями серія ЯПГ за №333430 від 01.06.2009р., за №4 від 15.06.2009р. та за №5 від 21.07.2009р.

Однак, на момент заявлення позову до суду та розгляду справи по суті відповідачем не проведено розрахунків з позивачем у повному обсязі за дизпаливо, на підтвердження протилежного суду доказів не надано та не доведено.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов в частині заявлення до стягнення основного боргу (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) у сумі 135938,88грн. (19616л. х 6,30грн. х 1,1) обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

2. Частиною 1 ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п.п. 3.3 договору купівлі-продажу в кредит від 07.05.2009р. за прострочення зобов'язання по оплаті дизпалива даним договором передбачено, що відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки та інфляційні витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2009р. по 21.12.2009р. позивачем нарахована відповідачу (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що становить за підрахунками позивача 10917,94 грн.

Однак, за підрахунками суду кількість прострочених днів за період з 01.08.2009р. по 21.12.2009р. становить 142, а не 143 днів, що вказано позивачем, при цьому останнім протилежного суду не доведено. Відповідно сума пені становитиме: 10897,46грн.

Тому, враховуючи вищевикладене нарахована пеня позивачем підлягає частковому задоволенню у розмірі 10897,46 грн. У задоволенні 20,48грн. пені відмовлено.

3. Також позивачем за період з 01.08.2009р. по 21.12.2009р. нараховані відповідачу 3% річні, що становлять 1590,47 грн. (3/365дн. х 143дн.прострочки х 135938,88 грн. боргу / 100)

Однак, за підрахунками суду кількість прострочених днів за період з 01.08.2009р. по 21.12.2009р. становить 142, а не 143 днів, що вказано позивачем, при цьому останнім протилежного суду не доведено. Відповідно сума 3% річних становитиме: 135938,88грн. х 3% : 365дн. х 142дн. = 1586,57грн.

Тому, враховуючи вищевикладене нараховані 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1586,57 грн. У задоволенні 3,90 грн. 3% річних судом відмовлено.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького району про стягнення заборгованості у розмірі 148447,29 грн. підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку що позов в частині стягнення з відповідача 148422,91 грн. заборгованості, з яких 135938,88грн. - основного боргу, 10897,46грн. - пеня та 1586,57грн. - 3% річні обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

В решті позову про стягнення 20,48грн. пені та 3,90грн. 3% річних судом відмовлено, у зв'язку з безпідставністю та не доведеністю.

Судові витрати по справі в частині задоволених вимог покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України у звязку із частковим задоволенням позову та з врахуванням мінімального розміру держмита згідно Декрету Кабінету Міністрів України “ Про державне мито”.

Окрім того, судом враховується, що ухвалою суду від 20.04.2010р. по справі №2/3/141-Б в задоволенні заяви приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького району про визнання грошових вимог на суму 148447,29грн. відмовлено.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15,22, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького району про стягнення заборгованості у розмірі 148447,29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродуктова компанія", с.Рудка, Дунаєвецького району (код 33522360) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 135938,88грн. (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 88 коп.) основного боргу, 10897,46 грн. (десять тисяч вісімсот дев'яносто сім гривень 46 коп.) - пені, 1586,57 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість гривень 57 коп.)- 3% річних, 1484,23 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят чотири гривні 23 коп.) державного мита та 334,50 грн. (триста тридцять чотири гривні 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 20,48 грн. пені та 3,90грн. - 3% річних відмовити.

Суддя