Рішення № 9515088, 27.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 42/53-10

вх. № 2453/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - Кукаркін О.О. (дов.)

розглянувши справу за позовом ФО П ОСОБА_3, м. Бровари

до ТОВ "МД Рітейл", м. Харків

про стягнення 211236,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО П ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "МД Рітейл", про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 25 квітня 2008 р. в загальній сумі 211236,72 грн., в т.ч. основна заборгованість станом на 31.03.2009р. у сумі 168250,00 грн., неустойка в розмірі 20033,27 грн., інфляційні втрати в сумі 20021,75 грн., 3% річних у сумі 2931,70 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги визнає. Відповідач вказує на те, що договір оренди б/н від 25.04.2008р. не розірваний, акт прийому-передачі об'єкту оренди сторонами не підписаний. Також відповідач не заперечує проти того, що з грудня 2008р. не здійснював сплату орендної плати та просить стягнути з нього заборгованість за весь час дії договору, станом на день розгляду справи.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 27.04.2010р. о 16:00 год.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

25 квітня 2008 р. між ФОП ОСОБА_3 (позивач, орендар) та ТОВ "МД Рітейл" (відповідач, орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна (далі -Договір).

У відповідності з п. 1.1 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач відповідно прийняти, у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 349,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення магазину торгівлі змішаними групами товарів, складування та зберігання товарів та розміщення офісних приміщень.

Відповідно до Договору оренди (п.3.2) від 25 квітня 2008 р. розмір орендної плати за домовленістю сторін складає 24750,00 грн. на місяць.

Відповідно до п.3.4 Договору за перший місяць оренди Орендар сплачує орендну плату протягом десяти робочих днів після дати підписання Акту прийому-передачі Об'єкту оренди. За наступні місяці оренди Орендар сплачує до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку Орендодавця. В рахунок Орендодавця на оплату орендної плати включається також вартість послуг по утриманню Об'єкту оренди за попередній місяць.

Згідно п 5.2.2. Договору Орендар зобов'язаний своєчасно, в повному обсязі, на умовах і в порядку здійснювати оплату орендної плати і плати за утримання Об'єкту оренди.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 25.04.2008р.

Позивачем були виставлені на адресу відповідача рахунки за період з 30.09.2008р по 31.03.2009р., згідно яких загальна сума до сплати склала 173250,00 грн.

Однак відповідач в порушення своїх зобов'язань здійснив лише часткову сплату заборгованості, а саме в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 03.11.2008р.

Таким чином, станом на 31.03.2009р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 168250,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія щодо сплати заборгованості, однак відповіді на претензію не було отримано.

Відповідач просить стягнути з нього всю заборгованість, яка існує на момент розгляду справи. Суд зазначає, що розглядає справу в межах позовних вимог, згідно яких до стягнення заявлена сума заборгованості, яка виникла станом на 31.03.2009р.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач за первісним позовом фактично отримав в користування орендоване майно, при цьому не виконав взяті на себе зобов'язання за вищевказаними договорами щодо сплати орендної плати та витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна, за період з вересня 2008р. по березень 2009р.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 168250,00 грн., яка виникла станом на 31.03.2009р., такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.3 Договору від 25 квітня 2008 р. за несвоєчасне оплату платежів згідно Договору Орендатор сплачує на користь Орендодавця неустойку (пеню) у розмірі подвійної ставки НБУ від розміру прострочених платежів за кожен день затримки платежу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем була нарахована пеня в загальному розмірі 20033,27 грн.

Суд зазначає, що розрахунок пені наданий позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.

Так, з розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував пеню за період з 01.09.2008р. по 01.03.2009р. на загальну суму заборгованості в розмірі 168250,00 грн.

Відповідно до п.3.4 Договору орендар сплачує орендну плату до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку Орендодавця.

Однак як вбачається з матеріалів справи рахунок за вересень 2008р. був виставлений 30.09.2008р. на суму 24750,00 грн., отже станом на 01.09.2008р. у відповідача не існувало заборгованості, тим більше у сумі 168250,00 грн.

В подальшому заборгованість зростала поступово, а саме за відповідні місяці на 24750,00 грн. (за вирахуванням сплати 5000,00 грн., проведеної 03.11.2008р.), та лише після виставлення рахунку 31.03.2009р. за березень 2009р. у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 168250,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У суду не має обов'язку та функцій самостійно проводити розрахунки неустойки, а позивачем не доведена правильність проведеного розрахунку, тому суд в цій частині відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що наданий позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами.

Так, з наданих розрахунків вбачається, що позивач здійснює нарахування за період з 01.09.2008р. по 01.03.2009р. на загальну суму заборгованості в розмірі 168250,00 грн.

Як вже зазначалось судом, рахунок за вересень 2008р. був виставлений 30.09.2008р. на суму 24750,00 грн., отже станом на 01.09.2008р. у відповідача не існувало заборгованості, тим більше у сумі 168250,00 грн.

За таких обставин позивач мав право проводити нарахування інфляційних за вересень 2008р., починаючи з жовтня 2008р. лише на суму 24750,00 грн., так само і за наступні місяці.

Суд зазначає, що заборгованість у сумі 168250,00 грн. виникла лише станом на 31.03.2009р., а отже з цієї дати у позивача виникає право на нарахування 3% річних та інфляційних на суму 168250,00 грн.

Враховуючи, що позивачем не доведена правильність проведених нарахувань 3% річних у сумі 2931,70 грн. та інфляційних у сумі 20021,75 грн., суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме в частині сплати державного мита в сумі 1682,50 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки саме з його вини виник даний спір.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "МД Рітейл" (61036 м. Харків, вул. Войкова, будинок 1 -а, п/р 26005013000433 в Філії "КРД ВАТ ВТБ" МФО 380195, код 34482413) на користь ФОП ОСОБА_3 (07400 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ТВБВ № 585 (Кр.Лучське відділення) Луганська обласна філія АКБ "УКРСОЦБАНК", МФО 304018) заборгованість по орендній платі в сумі 168250,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1682,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Рішення підписано 30.04.2010р.